Наразі Сполучене Королівство, яке складається з чотирьох країн – Англії, Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії -, розділене питанням долі Королівства у складі або поза складом Європейського Союзу. У 2016 році питання Брекзіту було винесено на референдум, де 52% учасників підтримали ідею виходу Британії з ЄС. Втім результати референдуму по країнах-учасницях значно відрізнялись: якщо Англія та Уельс були за вихід з ЄС (53%), то Північна Ірландія (56% проти Брекзіту) та Шотландія (62% проти) бачили своє майбутнє у складі Європейського Союзу:
Хоча Брекзіт і був першопричиною дострокових виборів, він є не єдиним у переліку занепокоєнь та інтересів британців. Інші питання включають соціальні аспекти (регулювання сфер зайнятості та охорони здоров’я, проживання, навчання), захист довкілля, розвиток енергетики та транспорту, фінансове регулювання тощо. Попит створює пропозицію. Так само соціальний запит створює для політиків можливість створити пропозиції вирішення актуальних питань і отримати підтримку електорату.
Історично у Сполученому Королівстві основними політичними конкурентами є партії консерваторів (торі) та лейбористів (вігі). Альтернативою історичним лідерам є партія ліберал-демократів та партія зелених. Крім того, зважаючи на правову систему Королівства, де частина законодавчих повноважень передана органам Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії, на додаток до національних партій (таких як Шотландська національна партія або Шотландські зелені) основні партії мають своїх представників в цих країнах, щоб мати локальні важелі впливу.
Що ж пропонують британські політичні партії?
Цікаво, що не зважаючи на історичні та ціннісні риси, політичні партії наразі представлені своїми лідерами, тому можна сміливо говорити про програму торі як програму Бориса Джонсона, програму лейбористів назвати програмою Джеремі Корбіна, ліберал-демократів – Джо Свінсон, а Шотландської національної партії – Никола Стерджен.
Консерватори в своїй політичній програмі «Довести Брекзіт до кінця. Розкрити потенціал Британії» в першу чергу фокусують увагу на Брекзіті. Джонсон обіцяє закінчити вихід Британії з ЄС вже у січні 2020 року. Надалі уряд працюватиме над більш вигідними торгівельними угодами з іншими країнами. Крім того, прем’єр гарантує збільшення фінансування Національної системи охорони здоров’я (National Health System / NHS), залучення 50 000 додаткових медпрацівників та збільшення на 50 мільйонів звернень до сімейних лікарів на рік. В планах на наступний період діяльності парламенту збільшення кількості полісменів на 20 000, впровадження жорсткіших вироків за правопорушення, а також додаткове фінансування шкільної освіти та підвищення пенсій на мінімум 2,5% на рік. Ще однією новацією є розробка та впровадження імміграційної системи, що базується на баловому підході та є аналогічною до австралійської. На відміну від поточної ситуації, мігранти платитимуть за доступ до Національної системи охорони здоров’я (імовірно, маються на увазі мігранти з ЄС, адже мігранти з інших країн сплачують так званий Імміграційний внесок за доступ до NHS у розмірі 400 фунтів на рік). Прем’єр гарантує, що ПДВ, внески на національне страхування та податок на дохід не будуть підвищуватися, а додаткову держпідтримка буде спрямована на розвиток сфери інновацій та технологій, та дослідження таких захворювань як деменція.
Щодо екологічної сфери, консерватори обіцяють продовжувати лідерську політику боротьби зі зміною клімату, плануючи досягнути вуглецевої нейтральності до 2050 року. Для цього вони збільшують міжнародне кліматичне фінансування, а також фінансування боротьби з забрудненням океанів пластиком та захисту морського природного середовища, розвиватимуть інфраструктуру для електромобілів та чисту енергетику (офшорна вітрогенерація досягне 40ГВт до 2030 р., планується підтримка атомної енергетики та технологій перетворення газу на водень), інвестуватимуть у кластерний розвиток технології вловлювання вуглецю, чистий транспорт та захист від затоплення регіонів у зоні ризику (у 2019 році найбільше постраждали від повеней регіони Йоркширу, центральної та південно-східної Англії). Більше 9 млрд фунтів буде спрямовано на підвищення енергоефективності будинків та бюджетних будівель. У наступному десятиріччі поставлена ціль створення двох мільйонів робочих місць в сфері чистого розвитку.
Перевагою політичної програми консерваторів є додаток із запланованими бюджетними витратами та доходами, що дозволяє реалістично оцінити плани партії (втім оскільки дані базового сценарію не наведені, потрібно добре орієнтуватися в бюджетних даних держави і витратити певний час на співставлення наведених у програмі припущень).
Джонсон стверджує, що за 9 років правління консерваторів було досягнуто практично рекордне значення зайнятості населення, дефіцит бюджету знизився, а економіка Королівства зростала з посиленням державних фінансів. Втім держборг країни продовжував зростати з 2010 р., заходи економії зменшили кількість працівників у сферах надання державних послуг, а британський Офіс національної статистики заявив щодо зростання економіки, що «дивлячись на картину за останній рік, зростання сповільнилося до найнижчих темпів за майже десятиліття» . Висока зайнятість британського населення підштовхує до питання чи дійсно робоча сила з ЄС створює загрозу для зайнятості місцевого населення, як це стверджувалося щодо необхідності виходу з ЄС? Крім того, в політичній програмі консерваторів деякі терміни використовуються у різних значеннях без уточнень: наприклад, термін «мігранти» вживається як для зазначення всіх мігрантів загалом, так і щодо мігрантів з лише Європейського економічного простору. Значна частина документу присвячена критиці політичних конкурентів та популістичним закликам «зробити Британію ще величнішою» (дуже подібно до політичного лейтмотиву ще одного популістичного лідера Дональда Трампа).
Лейбористи випередили конкурентів та першими опублікували свою політичну програму «Це час для справжньої зміни. Для багатьох, а не декількох» ще у листопаді. Візія документу фокусується на звичайній людині, яка працює та має потреби у підтримці держави у питаннях освіти дітей, якісної системи охорони здоров’я, інфраструктури, доступного житла і соціального захисту та усвідомлює екологічну та кліматичну кризу, що вимагає рішучих дій від уряду. Лейбористи протиставляють себе уряду консерваторів, які підтримують «надбагатих» за рахунок багатьох. Загалом лейбористи пропонують створення значної кількості національних служб з різних питань – від освіти до біженців, збільшення фінансування державних послуг та кількості працівників в цій сфері (пожежники, поліція, медичний персонал, працівники в’язниць), зменшення фіскального та робочого часового навантаження на працівників до 32 годин на тиждень з підвищенням мінімальної платні до 10 фунтів за годину для всіх вікових категорій, наданням однакового рівня заробітної платні для чоловіків та жінок, непідвищенням пенсійного віку, а також створення захисту вразливих груп населення.
Маніфест лейбористів є більш структурованим і розділений на частини, що охоплюють зелену промислову революцію, державні послуги, боротьбу з бідністю та нерівністю, Брекзіт та міжнародну політику. Фактично всі стратегічні економічні питання розвитку представлені в частині присвяченій зеленій промисловій революції в розрізі амбітної боротьби зі зміною клімату. Пропонується трансформувати британські сектори промисловості, енергетики, транспорту, сільського господарства та житлового сектору. Лейбористи гарантують підтримку працівникам цих сферах в отриманні нових навичок та подальшій перекваліфікації і планують створити мільйон зелених робочих місць.
Кліматичний та екологічні аспекти мають враховуватися в плануванні та прогнозуванні державної діяльності. Будуть створені Національний Трансформаційний Фонд з фінансуванням в обсязі 400 млрд фунтів, а також Локальні Трансформаційні Фонди в кожному регіоні всіх країн-учасниць, для реалізації переходу економіки на зелений шлях. Лейбористи ставлять амбітні цілі у генерації 90% електроенергії та 50% тепла з низьковуглецевих джерел вже у 2030 р. До 2030 р. також планується заборонити продаж автомобілів із двигунами внутрішнього згоряння, а до 2040 р. забезпечити вуглецево-нейтральне виробництво продуктів харчування. Крім того Корбін обіцяє прийняти стандарт вуглецево-нейтрального будинку, оновити всі 27 мільйонів британських будинків з метою підвищення їх енергоефективності протягом наступного десятиріччя. Планується розвиток таких технологій як теплові насоси, водень та нагрівання води енергією Сонця та технологій рециклінгу у виробництві сталі та пластику.
Для надання послуг більшій кількості населення, лейбористи планують націоналізувати залізні дороги, пошту, частково інфраструктуру широкосмугового інтернету, водні та енергетичні системи, а також припинити приватизацію NHS. Остання зазнає багатьох очікуваних змін (в основному додаткова фінансова державна підтримка, розширення фокусу діяльності на превентивні аспекти охорони здоров’я, збільшення кількості прийомів, охоплення більшої кількості послуг) для надання якісної медичної допомоги всім групам населення. Корбін обіцяє програму, що підтримає будівництво мільйона нових будинків протягом десятиріччя і дозволить вирішити житлову проблему багатьох британських родин.
Подібно до консерваторів, лейбористи не підтримують ідею референдуму щодо незалежності Шотландії. У питанні Брекзіту Корбін пропонує провести другий референдум щодо виходу Британії з ЄС протягом шести місяців, після того як лейбористський уряд розробить нову угоду, що включає митний союз, узгодження з Єдиним ринком, співпрацю з ЄС у питаннях довкілля, культурного розвитку та безпеки, а також відсутність жорсткого кордону в Північній Ірландії. При цьому варіант виходу без угоди виключається.
Як і консерватори, лейбористи присвятили значну частину документу для критики діяльності конкурентів-консерваторів, виходячи за межі фактичного опису проблем. Спірним є питання націоналізації значної кількості стратегічних об’єктів, адже є сумнівним, що держава зможе забезпечити найбільш ефективний та інноваційний підхід в управлінні підприємствами. Амбітні цілі лейбористів покладаються на конкретні політики та заходи, що фінансуватимуться з бюджету держави, проте на відміну від консерваторів лейбористи не показали в жодній формі, які бюджетні доходи очікуються та чи є реалістичними зазначені витрати в розрізі сталого багаторічного економічного розвитку Сполученого Королівства.
Політична програма альтернативної партії Ліберал-Демократів «Зупинити Брекзіт. Побудувати краще майбутнє» змінює фокус з Брекзіту на питання повсякденного життя британців. Позиція партії Свінсон щодо виходу Британії з ЄС – залишитись в складі ЄС з метою продовження співпраці з іншими країнами у таки міжнародних питаннях, як кібербезпека, боротьба зі зміною клімату, торгівля зброєю, глобальна бідність тощо. Ліберал-Демократи пропонують план кліматичних дій, згідно з яким 3,5 мільйони будинків перестануть бути за межею енергетичної бідності до 2025 року, до 2030 р. 80% електроенергії буде вироблено з відновлюваних джерел енергії, а до 2045 р. буде досягнуто вуглецеву нейтральність британської економіки. Подібно до лейбористів, Свінсон пропонує підвищити державну підтримку шкіл, навчання протягом життя (за допомогою державного Гаманця Навичок вартістю 10 тис фунтів) та підтримку психічного здоров’я населення. Ліберал-демократи планують інвестувати 130 млрд фунтів в розвиток транспортної та енергетичної інфраструктури, а також будівлю лікарень та шкіл. Крім того пропонується підтримка батькам, що працюють, у вигляді безкоштовної дошкільної освіти для дітей з 9 місяців (тобто періоду, коли закінчується оплачувана декретна відпустка). На відміну від політики консерваторів, пропонується підвищення корпоративного податку, залучення 20 000 шкільних вчителів, розширення освітньої програми до більш наближеної до життя (від питань захисту довкілля, фінансової грамотності, надання першої допомоги, психічного здоров’я до сексуального виховання).
Як консерватори та лейбористи, ліберал-демократи вважають, що Шотландія повинна залишитися у складі Сполученого Королівства, та відверто протистоятимуть повторному референдуму за незалежність.
Політична програма ліберал-демократів відрізняється від програм партій-лідерів більшим фокусом заходів на молодих людей середнього класу з прогресивним баченням, з іншого ж боку – бачення глобальних проблем та підходів до їх вирішення залишається доволі розмитим. Залишається враження, що партія Джо Свінсон готова боротися з повсякденними проблемами, проте не готова розробляти нові стратегічні інструменти та цілі для боротьби з далекосяжними викликами, що, імовірно, є більш доцільним з економічної точки зору в середньо терміновій перспективі.
Партія Зелених у своїй політичній програмі «Якщо не зараз, тоді коли?» для вирішення проблеми надзвичайної кліматичної ситуації та досягнення соціальної справедливості представила Нову зелену угоду, яка передбачає заміну виробництва енергії з викопного палива на енергію з відновлюваних джерел, будівництво 100 тис нових енергоефективних будинків та утеплення 1 млн будинків щорічно, підтримку розвитку зеленого транспорту, декарбонізації промисловості та перекваліфікації працівників, висадка 700 млн дерев та підтримка сталого фермерства.
Партія Зелених ставить за ціль зменшення викидів парникових газів Сполученого Королівства до нуля до 2030 року та інвестувати щорічно більше 100 млрд фунтів на реалізацію Угоди. Позиція англійських Зелених щодо Брекзіту обумовлена в тому числі глобальністю викликів, з якими бореться партія – Британія має залишитись у складі ЄС. Окрім суто екологічних питань партія розглядає соціальні питання і підтримує 4-денний робочий тиждень, безкоштовної дошкільної освіти, відміни плати за навчання, додаткове державне фінансування NHS. Тему референдуму в Шотландії англійська партія Зелених не піднімає.
Шотландські Зелені в своїй політичній програмі «Вимагай кліматичної дії!» також підтримують Нову зелену угоду і виступають проти виходу Британії з ЄС, але в той же час вони підтримують проведення в Шотландії другого референдуму за незалежність країни.
Шотландська національна партія, що є наразі правлячою партією в Шотландії, в своєму маніфесті «Сильніші заради Шотландії» відстоює право шотландців провести референдум щодо незалежності Шотландії від Сполученого Королівства. Принциповою позицією партії є залишитись у складі ЄС, не дозволити Уряду Великої Британії використовувати NHS в торгівельних переговорах, завершити політику економії та підвищити державні витрати на соціальні потреби. Стерджен обіцяє не підвищувати пенсійний вік, стабільно підвищувати пенсії, боротися з наркозалежністю в Шотландії, просувати ідею відмови від атомної зброї та залишатися лідером в кліматичній політиці разом з Британією та ЄС.
Програми політичних партій Сполученого Королівства Великої Британії видаються різними та схожими водночас – відмінні політичні погляди не відміняють соціальних запитів британців в Англії, Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії. Кого б не обрали британці сьогодні, питання виконання переможцем (або переможцями) представлених зобов’язань буде актуальним ще як мінімум чотири роки.