Я майже весь час знімаю фільми. Щоб не занудьгувати, працюю в різних жанрах.
У молодості я був асистентом Ліндсея Андерсона.
Моя перша режисерська робота – документальна стрічка про Інґмара Берґмана.
Я вже 20 років співпрацюю з одним продюсером (Майклом Ітоном). Він мій близький друг.
Важко утриматися від особистої оцінки історії, про яку знімаєш фільм. З одного боку, є сценарій, а з іншого – власне ставлення.
Сучасне кіно значно сентиментальніше, ніж колись. Я не люблю сентиментальні фільми.
У моїх стрічках немає спеціального меседжу. Я знімаю фільми про те, що цікавить особисто мене. Я не займаюся повчаннями.
Півтори години в кіно – це півтори години на роздуми про певну проблему.
Мій фільм «Дев’ять пісень» (9 Songs) не про секс. Це фільм про стосунки. Це любовна історія. Секс – лише частина її.
Порноіндустрія, зображена в стрічці «Король Сохо» (The Look of Love) – це культурний феномен. Стів Куґан для ролі в цьому фільмі кілька місяців не вилазив зі стриптиз-клубів. Йому і грати нічого не довелося.
Ставлення до музики залежить від того, скільки тобі років. З віком стає важче знаходити нову цікаву музику.
Любовна історія мусить бути трагічною й десь завершуватися. Зрештою, найкращі любовні історії є трагічними.
Пісні про кохання кращі за фільми про кохання, адже у фільмах неодмінно з’являється секс.
Фільм, знятий у Росії й про Росію, але англійською мовою – це нонсенс.
У «Королі Сохо» грає українська акторка Віра Філатова. Точніше, на мить з’являється в кадрі. Але я неодмінно запрошу її на кастинг свого наступного фільму.
Простіше знімати кіно про сучасність, ніж про минуле: можна заощадити на костюмах та декораціях.
Я майже не дивлюся фільми – надаю перевагу новинам.
Я хотів би не бути аж настільки британцем.
У мене немає улюбленого фільму власного виробництва. Зроблені мною фільми належать до всіх тих, які я не хочу дивитися, коли повертаюся додому після роботи.
Записала Тетяна Рубльова,
Школа кінокритиків ОМКФ