Моя думка, можливо помилкова, що розмовляли там про спільне розкрадання репарацій на умовах збереження окупаційних режимів у Криму та на Донбасі. Бо дива не буде і Росії виставлять репарації, які її керівництво не зможе і не захоче платити.Тільки це могло бути справжнім предметом перемовин, які велися депутатом ВРУ Андрієм Артеменком з відома СБУ та, схоже, за підтримки Адміністрації Президента.
Суть перемовин про долю Криму він озвучив, стосовно ОРДЛО – на це лише натякнув. Пропозиція від росіян (не від нього!) була проста: здати в оренду півострів на сто років, чим фактично визнати законною анексію Криму. За це частина репарацій має піти по «сірих» схемах на особові рахунки, відмиваючись попередньо через проекти «відродження Донбасу».
Але щось примусило Андрія Артеменка злити тему ганебно-публічно. І виглядав він тоді дуже переляканим. У прес-конференції депутата Артеменка є кілька цікавих фактів.
По-перше, він публічно заявив, що вів перемовини із росіянами з відома та за підтримки керівництва СБУ, – цитата: «Да, дійсно, я підтверджую, що я був у Москві. Всі мої поїздки були погоджені із вищим керівництвом СБУ. На жаль, більш детально відповісти не можу, тому що я дав підписку про нерозголошення», – тайм-код відео 35:32, для тих, хто хоче почути це на власні вуха.
Цікаво, а про що саме він давав підписку? Нижче витяг зі статті 22, Закону України Про Державну таємницю:
«Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України».
Якщо сказане Артеменком правда, то без відома Адміністрації Петра Порошенка такого статися не могло. Голова СБУ Василь Грицак не самогубця, а тільки він особисто (!) міг санкціонувати таку операцію.
По-друге, стало відомо, що лідер Радикальної Партії Олег Ляшко про перемовини знав і їх підтримував, – цитата: «До речі, я хочу нагадати, що пан Ляшко був обізнаний про мої плани, про наші мирні ініціативи. До речі, це повинна була стратегія Радикальної Партії », – тайм-код відео 38:50.
«Наші» – це чиї? Партії? Вищого керівництва СБУ? Петра Порошенка особисто? А депутат Олег Ляшко теж давав підписку? Сподіваюсь, не тоді, коли в УБОЗі «сповідувався»?
По-третє, метою перемовин було, – цитата: «єдина платформа примусу України-агресора, я маю на увазі – Росії», – тайм-код відео 48:45.
Про Україну – це, звісно, фрейдівська обмовка, але вона яскраво ілюструє, в якому саме ключі велися перемовини із Кремлем. Дещо нагадує слова Януковича в Ростові-на-Дону: «Україна – наш стратегічний партнер».
В ефірі каналу «112» речниця СБУ Олена Гітлянська спростувала, що Артеменко погоджував із керівництвом СБУ свої московські вояжі. Тут хтось збрехав. Артеменко чи Гітлянська? Перевірити просто.
Ми знаємо, що депутата ПАРЄ Надію Савченко без проблем тримали за ґратами і навіть судили. Ми знаємо про долі Сенцова, Карпюка, Клиха та багатьох інших, що отримали вироки в судах РФ ні за що. І ми знаємо, що Андрій Артеменко є депутатом від партії, яку росіяни називають націоналістичною. Відповідно, якщо він їздив до Москви, то його поїздки були погоджені і з СБУ, і з ФСБ. Висновок – бреше саме Гітлянська. Не сама, за наказом, але бреше.
Щоб зрозуміти, чому він перелякано злив таку конфіденційну інформацію, треба знати лише одне – він одноразовий перемовник! Такі приречені виходити у вікна, вішатися на дверях і топитися в унітазах, залишаючи записки на кшталт: «в моєй смєрті прошу нікого нє вініть…». А йому сорок вісім років і правила гри він знає. А жити хочеться, і родина у нього мешкає у США. І взагалі почувається він (фінансово) дуже непогано.
Йому справді страшно. І є від чого.
Бо, серед іншого, треба приховати, куди поділися семизначні суми у доларах, які виділялися українськими діаспорами в США та Канаді на «Добровольчий Український Корпус», що діяв на передовій. Рано чи пізно бійці УДА та «Правого Сектору» (якщо вони не закінчені дурні) спитають про ці гроші. А ще спитають: чому, коли ситуація почала розростатися до міжнародного скандалу, саме державні структури України заминали непорозуміння із діаспорами?
Заодно він помстився Конторі і «другій високій стороні переговорів» за те, що в якості кураторів над Кримом та ОРДЛО обрали, припустимо, Володимира Антюфєєва та Ігоря Безлера, а не його. Після блискучої роботи у складі «Правого Сектору» він обґрунтовано сподівався, що і тут йому дадуть заробити. Не дали.
Він в темі, але не в долі.