Так, пропонується створити окремий веб-портал (створення та підтримка якого – зайві витрати бюджету), де інформація буде оприлюднюватися лише щоквартально, не пізніш як за 35 днів після закінчення звітного кварталу. Це суттєво ускладнює реальний аналіз усіх «платіжок», бо на один сайт може бути «зігнано» дані за десятками тисяч розрахунків, при чому незрозуміло, в якому порядку це відбуватиметься. Для того щоб забезпечити якісний моніторинг за усіма транзакціями, інформацію слід подавати принаймні щотижнево.
Крім того, відповідно до цього Закону, мають фіксуватися лише ті платежі підприємств, загальна сума яких перевищує 1 млн грн. Натомість, як показує практика, розкрадання та зловживання часто відбуваються саме в дрібницях.
У жовтні минулого року «Публічний аудит» звернувся з законодавчою ініціативою до владних органів, яка передбачала відкритий доступ громадськості до інформації щодо використання публічних коштів.
Незалежні аудитори підготували проект ЗУ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України», де пропонувалося, щоб абсолютно всі розпорядники та одержувачі державних коштів (тобто усі органи влади, місцевого самоврядування, державні та комунальні підприємства, інші суб’єкти господарювання з державною часткою у статутному фонді) на своїх веб-порталах та на сайті Державного казначейства щодня інформували про використання публічних коштів. Адже в умовах жорсткої економії коштів, коли має зберігатися кожна копійка державного бюджету, неприпустимо допускати будь-які зловживання в цій сфері. Проект Закону було надіслано і до Адміністрації президента, і до бюджетного комітету Верховної Ради, і до Кабміну.
Тому в цілому, на думку «Публічного аудиту», прийнятий законопроект – це перший крок до контролю громадськості за відкритістю влади. Проте потрібно йти далі і відкривати всі карти: хто, кому, скільки і за що перерахував державні кошти. Реалізація цих норм у сучасних євроінтеграційних умовах підтвердить наші прагнення до впровадження стандартів країн Євросоюзу в аспекті взаємодії держави і громадянського суспільства, у тому числі громадського контролю за публічними фінансами.