Закон вводить нову форму приватного партнерства – передача управління об’єктів державної власності. Хто б, скажімо, не захотів рік-два "порулити" Укрзалізницею? Років 15 тому подібна практика у нас уже була. Стало це нічим іншим як приватизацією без приватизації, або приватизацією прибутку, коли , не заплативши жодної копійки за об’єкт, можна привласнювати доходи від його діяльності. Закон передбачає можливість передати "партнерські" стосунки з державою іншому новоствореному суб’єкту. А це взагалі дозволяє уникати будь-якої відповідальності, якою і так не "грішить" наше законодавство.
Тендери – не для таких "партнерських" стосунків. Уклавши їх – купуй без будь-яких "буржуйських" видумок про якісь конкурси. Звичайно ж, не царське це діло купувати землю на конкурсних умовах. У рамках "партнерства" конкурсів немає.
Відкриття рахунків за кордоном – проблема. Тільки не для "партнерів". Переказ валюти (і я не маю на увазі оплату імпорту чи репатріацію доходів) – теж без проблем. Продавати валюту чи повертати у визначений строк валютну виручку – і це не для "партнерів".
Платити податки – ще чогось захотілось. Експортна ціна 100 доларів - спокійно можете продавати по 50 доларів через вами ж створеного за кордоном "партнера". Жодне законодавство щодо трансфертного ціноутворення вас не зачепить, бо закон виводить вас з-під його дії.
А як із судами? І тут – феноменальний сюрприз. Закон передбачає відмову від судового імунітету держави. Тобто спори можуть вирішуватися судами інших країн.
Залишається додати очевидне: ідеї знайшли підтримку 234 політиків.
Хай живе боротьба з корупцією! Тільки не в нашому домі… А нам головне – поговорити, а реальну роботу щодо усунення причин та можливостей корупції замінити її імітацією.