Партійна мажоритарка
Хоча автори позиціонують законопроект як «відкриті списки», юристи між собою називають пропоновані правила гри «партійною мажоритаркою». Принцип висування кандидатів від партій дуже схожий із мажоритарною системою.
Голоси виборців віддаються не за список партії, а за конкретного кандидата. Але кого саме висунути на певний округ – обиратиме партія. На відміну від пропорційної системи, де ми голосуємо за незмінний список із прізвищами кандидатів.
При чому, схоже, ділити між собою округи будуть в основному партії, представлені сьогодні в парламенті. Прохідний бар’єр, встановлений законопроектом, 5% для партій і 7% для блоків, надто високий для того, щоб потрапити у місцеві та обласні ради змогли нові, менш впізнавані політичні сили.
Партії можуть висувати у виборчих округах до 2 кандидатів, можуть не висувати жодного. В будь-якому разі голос, відданий за партію, буде впливати на квоту партії під час підрахунку результатів виборів, і відповідно, кількість депутатів в тій чи іншій раді.
Мажоритарну систему «в чистому вигляді» все ж таки вирішили залишити для виборів депутатів сільських, селищних рад, втім місцеві організації партій та блоків також можуть висувати до них своїх кандидатів.
Вибори мерів в два тури
У містах з кількістю жителів у більш ніж 90 тисяч, вибори міського голови планують проводити за мажоритарною системою абсолютної більшості. Це означає, що кандидат в мери повинен набрати більше 50% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
У випадку якщо необхідної кількості голосів не набрав жоден кандидат територіальна виборча комісія призначає повторне голосування двом кандидатам, за яких подано найбільшу кількість голосів.
Втім, за такої системи виграє кандидат, який зуміє мобілізувати своїх прихильників. Крім того, другий тур виборів – це додаткові витрати з бюджету – зайвий місяць роботи членів ТВК та ДВК, і все це коштом держбюджету.
В 2010 році більше 50% голосами виборців обрали мерів – Сімферополя, Вінниці, Донецька, Полтави, Рівного, Хмельницького, Чернівців – загалом близько половини обласних центрів.
В разі прийняття нової редакції закону про місцеві вибори, і запровадження пропонованої системи, вибори мерів у два тури можуть пройти в 38 містах України.
За попередніми підрахунками, один додатковий місяць роботи ТВК під час виборів мера обласного центру – для державного бюджету це додаткові витрати в 2,5 мільйона гривень для кожного міста, де буде проводитись другий тур.
Тобто, загалом потреба у додатковому фінансуванні може скласти близько 90 мільйонів гривень.
Як спрогнозувати, де потрібні будуть додаткові кошти на вибори у другий тур, а де ні? Адже прихильність виборців не можливо спрогнозувати заздалегідь?
Вимоги до реклами
Попри обіцяну раніше заборону політичної реклами на виборах, в цьому проекті закону нові обмеження на політичну рекламу відсутні.
Правила агітації повністю ідентичні із нині діючим законом. Агітація повинна здійснюватись за рахунок і в межах коштів власних виборчих фондів кандидатів у депутати, або виключно із виборчих фондів політичних партій, що висувають своїх кандидатів на міських та сільських голів, депутатів облрад, тощо.
Використання для передвиборної агітації коштів з інших джерел забороняється.
Система підрахунку голосів
Система підрахунку не стільки складна, скільки «підступна». Першим кроком визначається прохідний бар’єр 5% для партій, 7% для блоків.
Далі має визначатися виборча квота (кількість голосів виборців, необхідних для отримання одного депутатського мандата). Виборча квота обчислюється наступним чином: сумарна кількість голосів виборців, поданих за місцеві організації партій (блоків), ділиться на кількість місць у раді.
Далі кількість голосів, які отримала кожна партія ділиться на виборчу квоту - так дізнаємося, скільки місць у раді отримує кожна партія.
Наступний етап підрахунку - потрібно з'ясувати, які саме кандидати і у яких саме округах стануть депутатами.
Закон вводить нове поняття – коефіцієнт вирівнювання. Вираховується він залежно від кількості виборців у кожному окрузі. Коефіцієнт вирівнювання затверджує ЦВК для кожного округу.
Математичні дії з коефіцієнтом вирівнювання можуть призвести до неочікуваних наслідків. Відмінності між реальними голосами виборців і остаточними результатами кандидатів дуже суттєві.
Ми можемо отримати результат, в якому деякі округи зовсім не будуть представлені в раді кандидатами, які в них висувались, і депутатом може стати кандидат, який набрав меншу кількість голосів виборців.
Система «відкритих списків», яка діє в європейських державах, наприклад в Польщі, Фінляндії, Нідерландах, Бельгії - надає право виборцям виражати своє ставлення до кожного з кандидатів, занесених у конкретний партійний список. Для цього у виборчому бюлетені вони вказують, кого з кандидатів від даної партії хотіли б бачити обраним у першу чергу, кого в другу, тощо. Розподіл місць між партіями відбувається залежно від кількості голосів, отриманих кожним з кандидатів. Таке поняття як коефіцієнт вирівнювання просто відсутній!
Втім це не єдиний недолік законопроекту. Набагато серйозніші недоліки цього закону містить розділ, що стосується етапів виборів.
Слабкі місця закону
Новий закон про місцеві вибори не тільки виявився списаним з досвіду РФ, а не Німеччини, як заявляли його автори. Редакція, запропонована комітетом до другого читання, ще й містить ряд серйозних юридичних помилок, які можуть із легкістю поставити під сумнів легітимність результатів виборів.
Справа в тому, що багато виборчих процедур цим законом виведені за межі виборчого процесу, початком якого визначений момент формування дільничних виборчих комісій.
А такі важливі попередні кроки як визначення кількості територіальних виборчих округів, їх утворення, формування територіальних виборчих комісій фактично залишилися за межами виборчого процесу.
Небезпека полягає в тому, що помилки на етапі процедур, які не входять до виборчого процесу, не можна буде оскаржити в суді у скорочені строки - 5 днів на подачу позову до суду, дводенний строк на його розгляд. А доведеться оскаржувати в загальному порядку – 6 місяців на подачу позову та його розгляд протягом розумного строку.
Тобто, результат формування певної ТВК або її керівного складу можна буде оскаржити навіть…вже після встановлення підсумків голосування та офіційного оприлюднення результатів виборів! В разі ж, якщо суд скасує рішення про утворення такої ТВК або достроково припинить повноваження голови ТВК, результати виборів, встановлені такою комісією, просто втрачають легітимність!
Тобто, перемогу можна відібрати вже після оприлюднення офіційних результатів виборів. Про що взагалі думали автори документу? Дійсно вражає.
Другий момент. Робота голови, заступника голови та секретаря в ТВК є оплачуваною. При чому оплачуваною не з моменту формування такої комісії, а з початком виборчого процесу.
Враховуючи, що територіальні виборчі комісії мають бути сформовані 10 серпня 2015 року, то виходить, що майже місяць люди – члени, керівництво ТВК, які за законом повинні виконувати свої обов’язки на платній основі, будуть працювати безоплатно.
Враховуючи, що суб’єктом внесення подань до складу ТВК є політичні партії, вони ж і будуть оплачувати роботу членів комісій. Відповідно, останні під час підготовки проведення організації виборів будуть виконувати вказівки свого роботодавця – політичної партії.
Це не єдині помилки в документі, але їх ще є час виправити. Інакше вибори за цим законом перетворяться на сумнівний задум, а деякі міста та місцеві ради цілком можуть залишитись не переобраними.