Перша цифра – це відсоток людей, котрі обрали б євроінтеграцію, друга – ті, що виступають за Митний союз із Росією, Казахстаном та Білоруссю. Вимоги Євромайдану підтримують 50 відсотків, не підтримують – 42. Хоча це не означає, додамо від себе, що ці 42% підтримують Януковича.
Не визначилися з орієнтацією країни всього 7 відсотків, отже, картина цілком зрозуміла: більшість громадян хочуть до Європи. Ще один висновок: оці 36% «митносоюзників» - електоральний потенціал, точніше «стеля» Януковича на наступних президентських виборах, хоча за результатами опитування він набирає ще менше – 30–31% (у другому турі). Ця «стеля» підтверджується іншим показником: Президентові України як інституції не довіряють 62% опитаних, довіряють – 34%. Януковичу як політику не довіряють 61%, довіряють – 35%.
У цих розкладах особливих несподіванок немає, хоча, звісно, хотілося б, аби суспільство цивілізувалося трохи швидше.
Дещо дивними, як на мене, виглядають такі результати.
В Україні немає жодного політика, довіра до якого переважала б недовіру. Лише щодо Віталія Кличка й Петра Порошенка довіра й недовіра мають однаковий показник. Причому Кличко втратив у довірі порівняно з минулим роком – від +20 (переважання над недовірою) до 0. А Порошенко, єдиний з політиків, істотно наростив довіру до себе. Про причини можемо тільки здогадуватися – участь у протестах проти влади. Мабуть, у Кличкові розчарувалася частина «совкового» електорату, а Порошенко здобув прихильність серед громадян європейської орієнтації.
Порошенко зробив істотний прорив ще на одному фронті: як і Кличко та Яценюк він виграє президентські вибори в Януковича в разі проходження з нинішнім президентом до другого туру, увійшовши до трійки безперечних потенційних переможців (якби вибори відбулися зараз). У першому турі він би зайняв четверте місце з 10 відсотками після Януковича (30%), Кличка (22%) та Яценюка (12%). Порошенко також посів третю сходинку серед політиків, яких громадяни могли б назвати політиком 2013 року (після Януковича та Кличка). Водночас він не входить до переліку політичних діячів, яких можна охрестити розчаруванням 2013 року (перша трійка: Янукович, Яценюк, Кличко). Опитування експертів вивело Порошенка як політика року на друге місце після Кличка.
Трохи несподівано на тлі останніх подій виглядає підтримка народом (хоч і не абсолютна) домовленостей з Росією щодо зниження ціни на газ та надання кредиту Україні. Позитивно до цих домовленостей поставилося 47%. Особливо спантеличує тлумачення фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»: «Головну причину таких дій Росії населення вбачає у тому, що Росія отримала від Віктора Януковича обіцянку підписати в майбутньому договір про вступ України до Митного союзу». Насправді так вважають усього 19% опитаних. Решта причин набрали ще менше відсотків.
Утім, усе це, напевне, відбиває суперечності й «нелогічність» настроїв українського суспільства. А це означає, що соціологічна картина ще може істотно помінятися. Коли дивлюся на результати опитувань, завжди згадую свого сусіда, який у різні часи голосував за Кучму, за Вітренко, за комуністів і за Ющенка. При цьому завжди обґрунтовував свій вибір дуже емоційно й навіть переконливо.