24 листопада, на першому грандіозному євромітингу, що пройшов на Європейській площі в Києві, перед велелюдною аудиторією виступали лідери громадської думки. Віталій Кличко, Олег Тягнибок, Арсеній Яценюк, журналісти, громадські діячі… Перед завершенням «офіційної частини», яку позначили співом Державного гімну, Турчинов зачитав резолюцію, котра вимагала від Януковича підписання угоди про Асоціацію з Європейським Союзом та відставки уряду Азарова. Петро Порошенко тоді скромно чекав біля сцени й вийшов на неї вже після Гімну – тобто коли до мікрофона міг підійти кожен бажаючий. На той час він не був аж таким популярним, щоб виступати в «офіційній частині».
Тоді ще не було ні побиття студентів, ні силового протистояння на Майдані, ні кривавої бійні на Грушевського. Міліція та тітушки ще не брали заручників, не катували активістів. Це була мирна, все ще сповнена надій країна…
Після 30 листопада все змінилося, з’явився постійний Майдан.
У грудні соціологія («Демініціативи» та Центр Разумкова) фіксувала рейтинги політиків у такій послідовності: Янукович – 30%, Кличко – 22%, Яценюк – 12%, Порошенко – 10%, Тягнибок – 6%.
Після 19–23 січня – знову зміна картини, цього разу кардинальна (СОЦІС, КМІС). Янукович залишається все з тими ж 30 відсотками, Кличко нарощує популярність до 29%, Порошенко – до 19%, Яценюк «падає» – до 9%, Тягнибок – до 4%.
Чемпіоном у нарощуванні політичної ваги стає Порошенко. За місяць він фактично подвоює свою популярність.
Фактори Кличка. Тут, здається, все прогнозовано. Народ потребує сильного, вольового лідера – простого й трішки наївного. Навіть деяка просторікуватість не заважає, а радше навпаки: він не вміє кучеряво говорити, зате, коли треба, покаже свій грізний кулак. Кличка добре сприймають і більш помірковані майданівці, і ті, хто називає себе «Правим сектором».
Фактори Яценюка. І тут, схоже, спрогнозувати було нескладно. Красномовному інтелігенту в окулярах на полі бою місця не так багато… Яценюк перестав відчувати Майдан. Майдан перестав сприймати Яценюка. І не тільки Майдан, а й сама Юлія Тимошенко, яка заборонила йому вести переговори із владою від імені фракції «Батьківщини». Власного авторитету серед народу Арсеній здобути так і не зміг, а делегований йому авторитет Юлії вона в нього відібрала.
Фактори Порошенка. Стрімке зростання популярності цього політика трохи не вписується в класичне уявлення про очікувану радикалізацію суспільства. Адже Порошенка радикальним політиком аж ніяк не назвеш. Та попри це він виявився затребуваним.
Соціологія не дає відповіді на питання, чому прихильники Порошенка віддають перевагу саме йому. Якщо з Кличком начебто все зрозуміло, то феномен творця «Рошену» і 5 каналу ще потребує дослідження.
На мою думку, загострення громадянського протистояння посилює позиції тих, хто каже: я знаю, як його уникнути. Таким в очах народу постає Порошенко. З одного боку, люди підтримують вимоги майдану, з другого – хочуть, аби ці вимоги були досягнуті мирно, у результаті переговорів. За це, до речі, висловилися 63% опитаних.
Фактори Тягнибока. Лідера «Свободи» потіснив, з одного боку, Кличко, з другого – «Правий сектор». Тягнибок завжди відзначався завеликою поміркованістю, яка не завжди відповідає вимогам його прихильників. Зі сцени Майдану він чи не найбільше закликав до стриманості, хоча саме від нього очікували якихось активних дій.
***
У другому турі виборів, якби вони відбулися сьогодні, Янукович програє кожному з імовірних кандидатів. Найпереконливішу перемогу здобувають Кличко (64% проти 36%) і Порошенко (62% проти 38%). Чи є в Януковича шанси залишитися на другий термін?
Соціологія не дає таких шансів. Але події в Україні розгортаються так швидко, що за місяць соціологічна картина може бути зовсім інша.