Більше того, саме змістом та формою отриманої людьми освіти багато чого у цім і пояснюється.
Втім, вдумливий читач апріорі не може не зрозуміти різниці, з якої стартують протилежні суспільні погляди дорослих.
Школа, що наш істеблішмент відсуває з поля зору пересічного люду та освітянської спільноти наступних чинників базових сучасних підходів до організації освіти за бюджетні кошти.
У конспективному плані це:
- по-перше, звичка до сприйняття навчання дітей як процесу, для якого достатньо єдиного у своїй сутності закладу – власне школи, яка функціонує з 1-го по випускний клас (мовляв, неважливо скільки років навчати, важливо як та чому навчати);
- по-друге, звужений фокус уваги до успішних реформ за кордоном , за якого вона обмежується дослідженнями того сегменту тамтешніх освіт, який охоплює лише дітей до 16 років;
- по-третє, перенесення висновків з досліджень, що виконувалися через призму вище зазначеного, на вітчизняний грунт всіх вікових категорій, включаючи старшокласників, адже у нас чи не всі звикли, що між 9-м і 10-м класами лише літні канікули, а потім майже всі учні знову разом опановують одні й ті ж предмети, що й до цього.
Відтак наша звичка до такої школи, що охоплює під одним дахом всі вікові категорії й породжує непорозуміння змісту реформи, спрямованої на перехід від авторитарно-менторської педагогіки до особистісно орієнтованої на базі індивідуального вподобання та здатності кожного учня-старшокласника.
До речі, у більшості країн світу не тільки старша ланка, а й початкова школа є відокремленою територіально та організаційно від основної (5 – 9 класи) ланки.
Неупередженому освітянину та й пересічному громадянину зрозуміло, що від такого примітивного підходу на нас чекає нове розчарування попри приклади успішних реформацій в освіті у наших близьких та далеких сусідів.
Так, у поляків досвід курикулярної реформи змісту освіти (програмова основа – документ на 349 сторінок) чи у фінів перехід до компетентісно-орієнтованих форм здійснення навчально-виховного процесу були у своєму ядрі сфокусовані на початкову та основну школу в умовах існуючої профільної освіти старшокласників як окремої ланки загальної середньої освіти.
Ось витяг зі структури фінської освіти дітей різного віку:
• дитячий садок (до шести років);
• дошкільна підготовка (протягом частково шостого та сьомого року життя);
• фундаментальна освіта (з сьомого до 16-ти років включно): 1 - 6 класи є початковою школою у нашому сприйнятті плюс 7 – 9 класи – основною;
• далі окремі трирічні (11 – 13 класи) професійні та академічні ліцеї з конкурсним набором за результатами навчання після 9-го класу .
При цьому у фінській лінійці класів є перестрибування через 10-й клас, тому що він передбачений державним бюджетом для тих бажаючих випускників 9-го, котрі не змогли по конкурсу потрапити до бажаного профільного ліцею і відчувають, що зможуть того досягти завдяки додатковому року підготовки за програмою 9-го класу і краще здати випускне/перевідне ЗНО-9.
Ви чи не всі мали можливість багато читати про фінське освітнє «диво», але спробуйте комусь щось показати про фінський ліцей. Не зможете, не можу й я українською чи російською, але можу французькою, наприклад, завдяки книзі французького педагога-дослідника Поля Робера. Закордонний дослідник апріорі не може не приділити уваги старшій ланці загальної середньої освіти. Натомість наш так до неї й не доходить, бо вона йому не природна.
Витоки нашого нового розчарування вже зараз проглядаються у ризику перенесення успішної закордонної чи нами трансформованої/модифікованої/розробленої моделі навчання учнів основної школи на наші 10 – 11(12) класи. Ніде у світі такого не має, бо специфіка старшої школи є докорінно/кардинально іншою!
Ми ж звикли до закладу загальної середньої освіти як єдиного організму і схоже з рамок цієї звички не збираємося виходити, навіть, попри наявний вітчизняний успішний досвід формування профільних ліцеїв для старшокласників подібний до закордонних зразків.
Зрозуміло, що не мова про «ліцей», що з 1-го по 11-й клас.