Якщо у 2010 році чистий поточний прибуток у сільському господарстві становив 72 млрд. грн., у 2013 – 89 млрд. грн., у 2015 – 183 млрд. грн., а у 2016 – 256 млрд. грн. (рис. 1). Тобто у 2016 році порівняно з 2010 роком чистий поточний прибуток отриманий у сільському господарстві збільшився у 3,5 рази.
Рис. 1. Чистий поточний прибуток та темпи зростання чистої доданої вартості і оплати праці працівників у сільському господарстві*
* розрахунки European Analytical Centre за даними Державної служби статистики України
Натомість за 2010-2016 рр. в окремі періоди темп зростання чистої доданої вартості випереджав темп зростання оплати праці працівників, зайнятих у сільському господарстві, що і викликало небувале в новітній історії України зростання чистого поточного прибутку, який більш ніж на 75% розподіляється між сектором нефінансових корпорацій і державного управління, тобто переважно серед підприємств, які входять у вертикально-інтегровані підприємницькі об’єднання холдингового типу.
Зростання чистого поточного прибутку у сільському господарстві в 2016 році порівняно з 2010 роком у 3,5 разу не забезпечило збільшення реальної заробітної плати, зайнятих у сільському господарстві працівників. Апологети аграрних реформ, які проводилися в Україні в кінці 90-их і на початку 2000-их років, обґрунтовуючи їх успішність, як правило, оперують номінальними величинами розміру заробітної плати, яку отримують працівники, зайняті у сільському господарстві, що не враховує інфляційно-девальваційні коливання, які вагомо знижують купівельну спроможність національної грошової одиниці. У 2016 році порівняно з 2010 роком середньомісячна номінальна заробітна плата у сільському господарстві збільшилася у 2,7 разу, порівняно з 2013 роком у 1,7 разу.
Водночас за аналізований період так і не скоротився, а навіть і збільшився розрив між середньомісячною номінальною заробітною платою у сільському господарстві та середньомісячною номінальною заробітною платою у промисловості. Якщо у 2010 році середньомісячна номінальна заробітна плата у промисловості була вищою за аналогічний показник в сільському господарстві на 1140 грн., у 2013 – на 1494 грн., то у 2016 – на 1986 грн. (рис. 2).
Тобто незважаючи на значне зростання валової доданої вартості та відповідно чистого поточного прибутку у сільському господарстві різниця між середньомісячною номінальною заробітною платою у промисловості та сільському господарстві лише збільшується. Це свідчить про те, що основні виробники експортоорієнтованої сільськогосподарської продукції, якими є сільськогосподарські підприємства, що входять до складу підприємницьких утворень холдингового типу, приріст капіталізації власного бізнесу, як правило, забезпечують через економію на заробітній платі найманих працівників, якими є в першу чергу мешканці сільських територій.
Рис. 2. Заробітна плата у сільському господарстві та промисловості*
* розрахунки European Analytical Centre за даними Державної служби статистики України
Підтвердженням зниження рівня оплати праці (адекватної оцінки затраченої праці найманих працівників у сільському господарстві) є динаміка середньомісячної реальної заробітної плати у сільському господарстві, яка визначена в порівняних цінах 2010 року. Якщо у 2010 році вона становила 1343 грн., у 2013 – 1830 грн., у 2015 – 1531 грн., то у 2016 – 1415 грн.
Отже, у 2016 році порівняно з 2010 середньомісячна реальна заробітна плата у сільському господарстві у порівняних цінах 2010 року збільшилась лише на 72 грн. Натомість чистий поточний прибуток, отриманий у сільському господарстві всіма суб’єктами господарювання в цілому, у 2016 порівняно з 2010 роком збільшився в 3,5 разу.
На фоні зростання чистого поточного прибутку відбувається подальше посилення сировинної орієнтованості українського експорту сільськогосподарської та продовольчої продукції. Якщо у 2010 році частка зернових культур в загальній структурі вітчизняного експорту сільськогосподарської та продовольчої продукції становила 24,9 %, то в 2012-2016 рр. вона коливалася в діапазоні 37,4-41,6 % (рис. 3).
Рис. 3. Частка зернових культур та готових харчових продуктів в структурі українського експорту сільськогосподарської та продовольчої продукції*
* розрахунки European Analytical Centre за даними Державної служби статистики України
За аналогічний період спостерігалося стійке падіння частки готових харчових продуктів в структурі українського експорту сільськогосподарської та продовольчої продукції. У 2010 році вона становила 25,9 %, у 2013 – 21 %, у 2016 – 16 %. Поглиблення розривів між часткою зернових культур (продукції з низькою доданою вартістю) та частки готових харчових продуктів (продукція з високою доданою вартістю) свідчить про посилення сировинної орієнтації сільськогосподарського виробництва в цілому, що знаходить свій прояв в зростанні експорту сільськогосподарської сировини і фактичного виведення значної доданої вартості в економіку інших країн.
Збільшення експорту зернових культур і надалі консервує високий рівень розораності сільськогосподарських земель та сприяє збільшенню посівів зернових культур на грунтах, які за своїми якісними характеристиками є більш придатними для вирощування луб’яних культур.
Виходячи з вище приведеного аналізу, який відображає динаміку чистого поточного прибутку, що створюється у сільському господарстві, рівень номінальної та реальної заробітної плати в даному виді діяльності, основні тенденції зрушень в структурі українського експорту сільськогосподарської та продовольчої продукції, можна зробити висновок про своєчасність та безальтернативність пропозицій стосовно зміцнення інститутів фермерства та обслуговуючої і збутової кооперації.
Це дозволить призупинити монокультуризацію землеробства, уповільнити природо-руйнівні процеси у зв’язку зі збільшенням посівної площі експортоорієнтованих сільськогосподарських культур, усунути галузеві перегини в аграрному секторі національної економіки в цілому, що в кінцевому підсумку сприятиме соціально-економічному піднесенню сільських територій і збереже сільський уклад життя, який виступає фундаментальною основою української ідентичності.