У жовтні 2020 року в Україні відбулися місцеві вибори, де близько 40% громадян прийшли на виборчі дільниці, щоб обрати владу, яка буде займатися безпосередньо проблемами населених пунктів. Знаковим на цих виборах стало те, що у більшості регіонів на виборах домінували не партії загальнонаціонального масштабу, які багато років функціонують на політичному олімпі країни, а політичні проекти, сформовані місцевими бізнес-елітами. Основний аргумент таких проектів для місцевого населення – це максимальна наближеність до реальних проблем територіальних громад і досвід роботи в органах місцевого самоврядування та в реальному секторі економіки.
Держава не забарилася з подарунками для новообраних рад об’єднаних територіальних громад та міських голів і розпочала передачу земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність, чим фактично визначила пріоритет в їх роботі на найближчу перспективу – ділити найбільш ліквідні шматки комунальної землі.
Водночас новообрані місцеві ради та міські голови не поспішають реалізовувати ті проекти, які мають вирішальне значення для покращення умов життя місцевих жителів та підвищення інвестиційної привабливості населених пунктів. Однією з таких проблем є проблема поводження з відходами, зокрема їх утилізація, що дасть можливість ліквідувати стихійні звалища відходів та вирішити проблему переповнення полігонів побутового сміття.
Незважаючи на те, що трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі (Львівська область) у 2016 році стала сигналом для інших регіонів щодо необхідності наведення порядку в системі поводження з відходами, місцеві керманичі не поспішали нарощувати фінансування проектів утилізації відходів та створювати сприятливі умови для припливу в дану сферу комунального господарства коштів приватних інвесторів. І це враховуючи те, що децентралізація влади в останні роки значно розширила права і повноваження місцевої влади, в тому числі і в частині додаткової акумуляції фінансових ресурсів на місцевому рівні.
За період 2007-2020 роки в динаміці видатків місцевих бюджетів на утилізацію відходів не спостерігалося чіткої тенденції. Зокрема у 2007 році місцеві бюджети профінансували проекти утилізації відходів на суму 50,5 млн грн., у 2012 році – 262,1 млн грн., у 2015 році – 97,3 млн грн., у 2018 році – 179, 7 млн грн. За 9 місяців 2020 року з місцевих бюджетів на фінансування проектів утилізації відходів було спрямовано 44,1 млн грн. Тому й коливалася питома вага місцевих бюджетів в структурі видатків на утилізацію відходів зі Зведеного бюджету України в цілому. Якщо у 2007 році вона становила 11,6%, у 2015 році – 17,2%, у 2018 році – 12,1%, то за 9 місяців 2020 року – 8,5% (рис. 1).
В цілому ж за період 2007-2020 роки спостерігається реальне зменшення суми видатків місцевих бюджетів на утилізацію відходів, відображенням чого є динаміка видатків місцевих бюджетів на утилізацію відходів у порівняних цінах на початок 2007 року (сума цих видатків розраховувалася шляхом ділення номінальної величини видатків на кумулятивний індекс цін виробників). Якщо у 2007 році реальна величина видатків місцевих бюджетів на утилізацію відходів становила 40,9 млн грн., то у 2019 році – 15,7 млн грн.
Тобто ситуація з фінансуванням утилізації відходів за рахунок коштів місцевих бюджетів в останні роки є критичною, відображенням чого є низька ефективність вирішення проблем з побутовим сміттям та іншими видами відходів.
Рис. 1. Видатки місцевих бюджетів України на утилізацію відходів у 2007-2020 роках*
*розраховано за даними Державної казначейської служби України
Нові склади рад об’єднаних територіальних громад, які було обрано в жовтні 2020 року, і сформовані ними виконкоми в умовах розширення прав і повноважень місцевого самоврядування мають усі можливості врешті-решт масово розпочати вирішувати проблему утилізації відходів і формувати на цій основі додаткові ресурси для вирішення енергетичних потреб, а також покращуючи благоустрій населених пунктів підвищувати інвестиційну привабливість господарства територіальних громад.
Першим кроком має стати розгляд бізнес-ініціатив українських підприємців, які готові працювати в сфері утилізації відходів і виробництва біогазу, а також активізація діяльності по залученню іноземних підприємницьких структур, які мають значний досвід у сфері поводження з відходами.