Десь місяць тому до мене звернулася громадська рада смт Кам’яний Брід і попросила допомогти Валентину Кучинському. Чоловіку не могли провести операцію, бо Житомирське обласне управління охорони здоров’я не знайшло штучного клапану серця! Щоб розібратися у ситуації, подав депутатське звернення до Уляни Супрун із проханням терміново вжити заходів, щоб зберегти життя чоловіка. Окрім того, у цьому ж зверненні просив надати інформацію про кількість комплектуючих, одержаних Житомирським обласним управлінням охорони здоров’я з 01.11.2016 року. Відповідь на моє депутатське звернення прийшла від заступника міністра Олександра Лінчевського. Він доручив Житомирському обласному управлінню охорони здоров’я «відшукати можливість знайти…» і далі за текстом. Де управління шукатиме – невідомо. МОЗ знову написав чергову відписку, у якій не відповів на просте пряме запитання – скільки комплектуючих отримало Житомирське обласне управління здоров’я з 01.11.2016 року. За підписом замміністра!
Чому Олександр Лінчевський «не звернув уваги» на таке, здавалось би, просте запитання? Бо насправді спеціальних клапанів для проведення операції просто немає.
Ліків і препаратів «для забезпечення лікування хворих із серцево-судинними та судинно-мозковими захворюваннями» за бюджетні кошти 2016 року в Україну поставлено тільки 64,7%! А необхідні Валентину Кучинському клапани приїхали до нашої держави в останній день жовтня 2017 року. І до сьогодні вони не розвезені регіонами! І МОЗ, знаючи це, направляє звернення у область, куди не може доставити ці витратні матеріали з 2016 року!
Висновок тільки один - МОЗ знає, що провалив міжнародні закупівлі ліків, і всю відповідальність перекладає на пацієнтів. Як бути тим, хто не може за власний кошт себе вилікувати? Не вистачає ліків і медпрепаратів для онкохворих дітей, від СНІДу, для лікуванння сердцево-судинних захворювань. Ендопротезування - це єдина стаття закупівель, за якою воююча країна отримала абсолютний нуль, хоча передплатила 84% від плану! Країна, в якій не просто епідемія туберкульозу, а яка лідирує в Європі за ростом захворюваності цією найнебезпечнішою недугою, поставки протитуберкульозних препаратів за бюджет 2016 року на сьогодні виконані тільки на 45%! Витратних матеріалів для проведення процедури, яка рятує життя - перитонеального діалізу – поставлено тільки на 6,6%! Людям потрібно проводити її постійно, до 4-6 разів на добу, а її припинення означає для пацієнта смерть!
Вакцинацію навіть дітям українці мають проводити за власний рахунок, бо вакцини КПК (від кору-паротиту-краснухи) поставлено лише на 34%, вакцини проти поліомієліту – 31,5%, проти гемофільної інфекції -16%. Що вже говорити про повну відсутність поставок сироватки від сказу!
В Україні - значна кількість пацієнтів, життя яких залежить від вчасного і повного циклу лікування. Для цих хворих, за різними напрямками, поставлено тільки 50-70% перепаратів, які потрібні для проходження всіх етапів лікування. Але й призначити лікування і використати ліки лікарі не можуть, бо тест-систем для лабораторних досліджень немає: для визначення захворювання на туберкульоз поставлено тільки 1,65% від оплачених, дитячої онкології – 6,5%, СНІДу – небагато більше ніж 40%. Ліки є (хоча б частково), а використати їх не можна.
МОЗ закуповує препарати для лікування зовсім не нежиті та ГРВІ, а важких захворювань. Через затримку поставок і невчасне отримання лікування, перебіг хвороби ускладнюється, людина може стати інвалідом і навіть померти! Це – справжня ціна міжнародних закупівель і гонитви МОЗа за уявною економією від зниження цін на закупівлі препаратів.
За офіційними відкритими даними МОЗа, на 11 грудня 2017 року, за кошти держбюджету минулого 2016 року до лікарень поставлено лише 72% від запланованого обсягу ліків. При тому, що кошти держава перерахувала у 100-відсотковому розмірі на рахунки трьох міжнародних організацій - ПРООН, ЮНІСЕФ та «Краун Ейдженс» ще у листопаді 2016 року - 13 місяців тому!
Найгірша ситуація з приватною англійською компанією «Краун Ейдженс». Саме вона закуповує витратні матеріали для діалізу, витратні матеріали для тестування крові на віруси, препарати для лікування гепатиту, препарати для дітей у рамках виконання зобов'язань України згідно з конвенцією ООН щодо захисту дитинства і багато інших. Так от, станом на 11 грудня, вона поставила менше 48% від замовлених і оплачених 13 місяців тому препаратів і медичних виробів.
Раніше, при проведенні закупівель власне МОЗом, граничний строк поставки ліків після оплати державою становив 90 днів. Нерідко держава оплачувала партію вже за фактом її надходження! У 2015 році функції закупівель передали міжнародним організаціям, і замість 90 днів дозволили здійснювати поставки впродовж 12 місяців, ще й після 100% передоплати. Та й цього часу виявилось замало, і рік тому - 14 грудня 2016 року - уряд своєю постановою збільшив граничний строк поставок до 18 місяців!
Таким чином, Україна надає безпроцентний кредит закупівельним організаціям на півтора року. У той же час вона запозичує гроші на міжнародних ринках капіталу і сплачує утримувачам держоблігацій 7-9 % річних у валюті. Якби ж ліки закуповувались через систему Прозорро, держава платила б за них за фактом поставки, а не авансуючи їх наперед, і не несла б збитки. Фактично, цим безвідсотковим кредитом Україна знищує уявну економію від зниження цін на медпрепарати.
До народних депутатів і до самого МОЗа звертаються одиниці. На жаль, більшість з людей просто не розраховує, що їхнє прохання на щось вплине. І сам у цьому переконався, коли отримав відповідь від заступника міністра, яка насправді говорить про одне: Валентину Кучинському дуже пощастить, якщо МОЗ встигне доставити необхідний медпрепарат.
Можливо, саме моє депутатське звернення зможе пришвидшити процес. І дуже добре, що маю можливість допомогти. Але ж саме МОЗ відповідає за міжнародні закупівлі, і через їхні помилки помирають люди! Якби кожен займався своєю справою, то було б врятовано в рази більше життів.