Виклики, які зараз постали перед Українською Державою, найбільші за всю історію періоду Незалежності. Злочинна діяльність політичного режиму Януковича призвела до повної руйнації Держави, як набору інституцій, за допомогою яких реалізуються повноваження, делеговані від народу, носія влади, в гілках законотворчої, виконавчої, судової влади, функції забезпечення охорони правопорядку та законності, обороноздатності країни та економічного розвитку. Розмах злочинів, що були вчинені очільниками влади перед народом настільки великий, що ці діяння не можна розглядати під традиційним кутом «фактовості» справ чи виокремлення епізодів. Для багатьох фахівців в галузі права, правоохоронної діяльності, звичайних громадян, зрозуміло- необхідне повноцінне, різностороннє вивчення скоєних злочинів не тільки з метою встановлення конкретних винуватців (організаторів, виконавців), але і в якості профілактичної, люстраційної міри, яка б стала потужним попереджувальним засобом на шляху очищення органів влади та суспільства в цілому від проявів корупції. Незліченна кількість фактів говорить про те, що необхідна також перевірка діяльності політичних партій ПР і КПУ, як таких, що сприяли розвалу державних інституцій, провадили антидержавницьку діяльність, направлену на розкол країни та свідоме потурання агресії з боку РФ.
Спільна прес-конференція керівників МВС, СБУ та ГПУ щодо трагічних подій 18-20 лютого в м. Києві була безпрецендентною та продемонструвала політичну волю нової влади в розслідуванні фактів масового вбивства громадян під час подій Революції Гідності.
Необхідно чітко усвідомлювати, в яких надскладних умовах перебувають новопризначені керівники цих структур. Будемо говорити відверто, саме так звані «правоохоронні органи» стали головною опорою режиму Януковича, перетворившись на озброєні охоронні загони влади, на інструменти політичного тиску, переслідування інакомислення, проведення репресій, які більше нагадували ОЗУ з функціями бізнесових підприємств на самоокупності, а не служителів Закону та Правопорядку. За минулі півтора місяця якісний склад цих структур майже не змінився і вони ще довго будуть переповнені вірними солдатами режиму Януковича, які не просто сприяли 4 роки його існуванню, але і гармонійно вбудувавшись в його тіло, вже самостійно скоювали злочини та проявляли злочинну бездіяльність. Це означає- слідчим та оперативникам, які зараз «розкручують» кримінальні справи проти Януковича і його команди, доводиться долати не тільки традиційний опір пошуку речових доказів, свідчень, документів, а і боротися з «внутрішнім» саботажем та фальсифікаціями з боку їхніх «колег», які зацікавлені в гальмуванні розслідувань та руйнуванні доказової бази з тієї причини, що ці «колеги» самі були задіяні в корупційних діяннях, схемах по викачуванню бюджетних ресурсів задля власного збагачення, а також всіх формах переслідування політичних опонентів ПР і Януковича.
Мабуть, всі охочі бачили ту прес-конференцію. Зважаючи на величезний громадський тиск та суспільну важливість, керівники силових відомств вимушено відкрили деякі деталі розслідування. Виходячи з побаченого можна відкинути закиди щодо бездіяльності нової влади в питанні встановлення справедливості. Деталізація деяких епізодів, наведення не загальної, а достатньо чіткої, конкретної інформації довели, що принаймні якась частина злочинів не залишиться безкарною. Попри численні факти знищення керівниками силових структур попереднього режиму доказів, документів, наказів та розпоряджень.
Навіть поверхневий перелік посадових осіб попереднього режиму, які обвинувачуються новою владою в злочинах проти власного народу та людяності, вражає - президент, керівники МВС, СБУ, ГПУ, ГУБОЗ, командири силових спецпідрозділів.
Але чи достатньо зроблено за більше ніж 60 днів після бійні в середмісті столиці? Чи здатна влада охопити повноцінним, об’єктивним розслідуванням всі епізоди злочинної діяльності влади Януковича, в т.ч. кривавої драми, яка розгорталася на майданах Києва та інших великих міст з листопада 2013 року? Для того, щоб відповісти на це питання, спробуємо скласти повний перелік подій, щодо яких суспільство вимагає проведення слідства та покарання винуватих.
Основні напрямки проведення розслідувань
1. Злочини «Сім’ї». Визначення розмірів розкрадання державних коштів, незаконного отримання та відмивання коштів В. Януковичем, членами його родини та найближчого оточення (т.з. «Сім’ї»- Пшонка, Захарченко, Азаров, Клюєви, Арбузов, Клименко, Якименко, Іванющенко та ін.) у вигляді хабарів, «відкатів», сумісництва підприємницької діяльності з роботою держслужбовців або депутатства, організації та керівництва нелегальних бізнесів (виробництва контрафактних горілчаних та тютюнових виробів, контрабанди, так званої «Програми» по виведенню в готівку коштів з-під оподаткування, бізнес корпорації під вивіскою С. Курченка), фактів рейдерства, незаконної приватизації Межигір’я, проведення повноцінного аудиту майна та активів, які знаходилися у власності «Сім’ї» як в Україні, так і за кордоном.
2. Злочини верхівки ПР та керівників Кабінету міністрів, державних служб, агентств, національних регуляторних структур під час президентства Януковича- діяльності Богатирьової, Бойко, Присяжнюка, Ставицького, Табачника, Добкіна, Кернеса, Дулуба, Вілкула, Лєбєдєва, Соломатіна, Лукаш, Ільяшова, Портнова, Бакуліна, Калетника, суддів КС, вищих спеціалізованих судів та ін.
3. Масові вбивства, факти політичного терору, переслідування громадян під час ЄвроМайдану та Революції Гідності (21.11.2013-до наших днів). Для зручності розуміння масштабу, часової та територіальної прив’язки цих злочинів, деталізуємо цей пункт на окремі епізоди:
3.1. Розгін студентського ЄвроМайдану в ніч на 30.11.2013р.
3.2. Побиття журналістів 01.12.2013 на вул. Банковій.
3.3. Незаконні судові рішення на основі фальсифікованих протоколів ДАІ щодо позбавлення водійських посвідчень активістів «АвтоМайдану» та пересічних громадян, які брали участь в найбільшій протестній акції під резиденцією Межигір’я 29.12.2013р.
3.4. Побиття протестуючих підрозділом ПМОП «Беркут» під Святошинським судом 11.01.2014.
3.5. Вбивство протестувальників, застосування неправомірної сили, катування затриманих в ході сутичок на вул. Грушевського в період 19-23.01.2014р.
3.6. Викрадення людей, підпали автомобілів, незаконні арешти, катування, в т.ч. зі знищенням майна протестувальників (епізод з активістами «АвтоМайдану», яких було побито та незаконно заарештовано на вул. Щорса 23.01.2014 ).
3.7. Силові акції влади з залученням кримінальних бандитів-«тітушок» проти столичних та регіональних активістів ЄвроМайдану в містах Чернігів (25.11.2013 ), Дніпропетровськ (25.11.2013 і 26.01.2014), Черкаси (11.12.2013, 27.01.2014), Запоріжжя (26.01.2014), терор проти активістів харківського ЄвроМайдану протягом всієї акції.
3.8. Масові вбивства 18-20 лютого 2014р. в м. Києві та участь в них підрозділів ПМОП «Беркут», «Сокіл», «Тигр», «Омега», ЦСО «А» СБУ та бійців ВВ:
3.8.1. З використанням гладкоствольної зброї та спецзасобів працівниками правоохоронних органів під час сутичок в Маріїнському парку, вул. Липській, Інститутській, Шовковичній, Кріпосний провулок, Майдані Незалежності 18-20 лютого.
3.8.2. З використанням нарізної, в т.ч. автоматичної зброї працівниками «Беркуту», спецпідрозділів «Омега», «Тигр», «Сокіл», ЦСО «А» СБУ.
3.8.3. З використанням снайперської зброї всіх спецпідрозділів МВС, СБУ та ДСО. Перевірка факту наявності в зоні бойового зіткнення снайперів «третіх» сил.
3.9. Дезертирство та порушення присяги працівниками правоохоронних органів, які незаконно заволоділи зброєю, втекли з розташування підрозділів, в т.ч. щодо працівників підрозділів прокуратури, СБУ ( включно з ЦСО «А» СБУ), ДСО, «Беркуту» і «Тигру» з АР Крим.
Практика проти Теорії
Порівнявши перелік епізодів з цього реєстру зі спектром питань, які обговорювалися на спільній вищезазначеній прес-конференції, ви можете самостійно зробити висновки про повноту обхвату напрямків розслідувань. Але метою цієї статті не є нібито очевидна нищівна критика нових керманичів України, якої і без цього вистачає. Стаття має на меті 2 цілі - інформування громадян та прогнозування розвитку подій по окремим епізодам складеного переліку, а також розробка пропозицій для підвищення ефективності проведення розслідування, які б унеможливили їх саботаж, ігнорування вимог суспільства та гарантували б встановлення істини. Тому, ми фрагментарно «пройдемося» по пунктам.
1. Розмах злочинів, скоєних «Сім’єю», потягне на довготермінові слідчо-оперативні дії, довгі судові процеси, що можливо принесуть часткове повернення вкрадених грошових коштів, майна та інших активів, в т.ч. з-за кордону. Досвіду проведення такого слідства в нашій країні майже немає. Будемо говорити відверт о- корупційно-мафіозний принцип формування влади по всіх вертикалях за останні роки значно знизив планку професійних вимог до виконавців. Прокурори, міліціонери, податківці давно звикли «брати своє», в т.ч. і на користь Держави, не силою зібраних доказів та дотримання принципів змагальності в судах, а банальним тиском, шантажем, погрозами. Якщо ми боремося за нову демократичну Україну, ми будемо вимушено йти на повноцінні розслідування, а не революційну «експропріацію награбованого».
Той факт, що М. Азаров, а згодом і С. Курченко з О. Януковичем через своїх юристів подали позови до ЄС про зняття з них фінансових санкцій, є лише першою ластівкою в процесі майбутніх судових баталій «Україна, США і ЄС проти Режиму Януковича». Не достатньо простої реприватизації Межигір’я. Не достатньо численних фоторепортажів з будинків Пшонки, Захарченка, Курченка та висміювання пануючого там стилю «биккоко». Жодних юридичних наслідків «вибухових», відомих всій країні, журналістських розслідувань Т. Чорновол, С. Лещенка, Д. Гнапа, А.Шевченка та ін. щодо палаців родини Януковича і його оточення, незаконно отриманих ними активів, наразі не існує. Ніякі золоті батони, колекційні автомобілі, ікони та вкрадені з музеїв фоліанти ще не стали повноцінними речовими доказами. Принаймні після передачі Самообороною Майдану Межигір’я під охорону МВС жодної інформації про те, що там складається перелік наявного майна, ведеться оцінювання об’єктів нерухомості та загальної вартості комплексу, не існує. Лише частина майна (картини, ікони та раритетні книжки), так само як і з будинку Пшонки, були вивезені до Національного художнього музею, де вони будуть відповідним чином оцінені.
Але все ж таки певна робота ведеться. Служба Фінмоніторингу, українська фінансова розвідка, оголосила, що загальна сума коштів, які були виведені «Сім’єю» з бюджету та зберігаються тільки на українських рахунках може перевищувати 77 млрд. грн. Група журналістів, які працювали над документами, знайденими в Межигір’ї у вигляді розписок про отримання готівки, а також інших фінансових документів, заявляє, що загальна сума виявлених махінацій тільки за цими паперами становить не менше 200 млн. євро. Приблизна вартість ювелірних прикрас та діамантів, що належали Януковичу, встановлена журналістами за сертифікатами, які збереглися, може сягати 1 млрд. доларів. Інша група волонтерів, т.з. «Канцелярська сотня», відновлює напівзнищені фінансові документи, виявлені в Межигір’ї, в тіньових офісах ПР та компанії С. Курченка. Зважаючи на те, за яких обставин були знайдені всі ці документи, органи слідства навряд чи зможуть використати їх в якості доказової бази напряму. Але те, що за свідченням «бійців» «Канцелярської сотні», які були надані авторові, слідчі правоохоронних структур активно цікавляться документами оборудок Януковича і Курченко, говорить про те, що вони можуть стати елементами оперативно-розшукових справ.
Ні для кого не секрет, що в Україні почали активну роботу представники ФБР, фінансових розвідок США та Великої Британії, які обіцяли всебічну підтримку в поверненні активів, незаконно виведених за кордон представниками «Сім’ї». Але не варто покладати на них невиправдані надії. Фінансові розвідки цих країн не стануть використовувати гроші своїх платників податків, надаючи виключно безоплатну допомогу Україні. США і ЄС будуть в першу чергу шукати гроші наших корупціонерів для того, щоб заблокувати, а можливо і залишити їх в своїх фінансових системах (див. приклад П. Лазаренка).
Перші заяви щодо успіху в пошуках «кінців» вкрадених активів вже прозвучали, заарештовані значні активи корпорації Курченка, нарешті відкрита кримінальна справа проти колишніх суддів Конституційного суду, які в 2010 році сприяли Януковичу в узурпації влади, наділивши його «супер-повноваженнями», тим самим грубо порушивши норми діючої Конституції. Чи можна прогнозувати позитивні судові перспективи щодо злочинів «Сім’ї»? Щодо організації Януковичем масових вбивств під час Майдану ГПУ вже зробила заяву про те, що його провина повністю доведена. Хотілося б вірити, що такий же результат отримаємо щодо економічних злочинів, адже покарання режиму за корупцію та розкрадання держави - найбільш затребувана Майданом опція перезавантаження влади, саме заради якої народ вийшов на протести. Але ейфорію цього напрямку охолоджує маленький епізод. Керівником відділу ГПУ по нагляду за дотриманням законів у боротьбі з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, призначено Дмитра Лобаня, того самого прокурора, який представляв інтереси слідства у всіх судах проти екс-міністра МВС Ю. Луценка, у справах, які були нахабно фальсифіковано з політичних мотивів…
2. Члени команди клептомана Януковича у всьому намагалися наслідувати свого господаря. Мільйони доларів, десятки кілограмів золота, автопарки престижних авто, свідоцтва по власність на численні об’єкти нерухомості- ось лише невеликий улов, який був отриманий після проведення обшуків в помешканнях провідників межигірського режиму. І все це на зарплату «звичайних» держслужбовців. Не враховуючи того, що встигли сховати на офшорних рахунках, і в єдиній нині недоступній для цивілізованого світу юрисдикції- Росії. Ситуація з незаконним бізнесом верхівки ПР аналогічна з ситуацією навколо «Сім’ї»- безліч інформації про їхні тіньові схеми, нелегальні оборудки, виробництво фальсифікату, безподаткові «майданчики» для відмивання коштів і переведення їх готівку та навіть прямі докази «розпилу бабла» на державних тендерах (Д. Табачник), закупівлях (М. Присяжнюк) та справою «Хюндаїв» (Б. Колесников). Перетворити весь цей потік журналістської свідомості на матеріали кримінальних справ доведених до суду-прямий обов’язок нової влади. На відміну від попередніх прізвищ незрозумілим чином кримінальне переслідування ще не торкнулося афери з «вишками Бойко», промовиста тиша стоїть навколо контрафактного горілчано-спиртового бізнесу Юри Єнакієвського і будівництва його «Нового Межигір’я». Можливо це спричиняє подальшу корупційну діяльність «лейтенантів» старого Режиму, які глибоко окопалися в ДУСі і продовжують закупівлю ягнятинки по 543 грн/кг?
Чи зможе нова влада повноцінно «зачистити» корупційні бізнеси багатьох «регіоналів», які вціліли після втечі Януковича? Лише частково. І не варто сподіватися на більше. Зрозуміло, що вихід значної частини депутатів з фракції ПР, утворення ними двох нових фракцій, які стали частиною провладної коаліції, «Економічний розвиток» і «Суверенна європейська Україна», став предметом залаштункових домовленостей, а не проявом патріотизму з боку колишніх «регіоналів». Так само як і домовленості про непризначення перевиборів до ВРУ, які гарантуватимуть екс-партнерам Януковича збереження в Раді.
Будь-яке зволікання в цьому питанні, «договороспроможність» з корупціонерами, не просто виведе їх з під удару правосуддя, але повернеться згодом вже новим, ще більш цинічним та нахабним витком безкарності, на фоні якого чутки про ампули з водою та пігулки з крейдою від трамадолової королеви Богатирьової будуть здаватися невинними пустощами, і зрадить другу головну вимогу Майдану- руйнацію системи тотальної корумпованості влади.
3. Питання розслідування репресій проти Майдану, січневих вбивств та лютневого розстрілу в Києві- найболючіша точка суспільного сприйняття діяльності нової влади. Тому торкнемося саме неї найбільш детально.
По-перше, ви будете здивовані, але в складеному нами переліку є напрямки, розслідування яких з формальної точки зору на момент написання статті вже не може бути проведено. Дуже легко нагадати, що перша амністія, яка була проголосована ВРУ після протистояння на Грушевського, торкнулася не тільки протестувальників, але і працівників МВС, що за допомогою такого рішення уникнули відповідальності за свої насильницькі дії щодо активістів Майдану за весь період до 29.01.2014 і були прирівняні до постраждалих! Це означає, що кримінальні справи щодо побиття студентів на Майдані, журналістів на Банковій, протестувальників під Святошинським судом та на Грушевського органами МВС прокуратурою закрито! Про ініціативу ГПУ відновити в цих справах справедливість та знову відкрити провадження наразі жодної інформації немає, а звернення постраждалих ігноруються. Тим сюрреалістичніше виглядає продовження переслідування екс-голови КМДА О. Попова за розгін студентського ЄвроМайдану 30.11.2013, людини, що жодним чином немає відношення до командування «Беркутом» і знаходиться в позі цапа-відбувайла.
Аналогічна ситуація з переслідуванням активістів «АвтоМайдану». Кримінальні та адміністративні справи, які порушувалися за сфальшованими протоколами та рапортами працівників ДАІ і «Беркуту», були просто закриті за відсутністю складу злочину (для тих, кого не встигли покарати в суді), а тим, кого позбавили прав на управління транспортними засобами, просто повернули такі права. Жодних кримінальних справ про фальсифікацію рапортів та протоколів працівниками ДАІ, на основі яких кишенькові судді по команді Портнова виносили судові рішення, не існує! Жодної справи про встановлення фактів перевищення влади та знищення майна «автомайданівців» працівниками «Беркуту» не існує! Зважаючи на те, що в паперах, які були знайдені в Межигір’ї, є нелегальні платіжні відомості про видачу ДАІвцям грошей за «обслуговування безпеки Януковича», таке розслідування конче необхідне для звільнення органів ДАІ від злочинців.
У автора є ціла низка свідчень потерпілих від дій так званих «правоохоронців» протягом грудня-лютого, серед яких відомі журналісти (Ю. Бутусов, І. Славінська), активісти-«автомайданівці», в т.ч. і ті, автомобілі яких вщент знищено «Беркутом» в ніч на 23.01.2014. Всі вони без виключення вказують на те, що жодних слідчих дій органами ГПУ, МВС, СБУ після 23.02.2014 по відновленню їх прав, ідентифікації в якості постраждалих, відкриттю кримінальних справ проти суддів, працівників «Беркуту» та ДАІ не відбувалося. Лише одного разу автору статті випадково попалася на очі телевізійна інформація про те, що оголошено збір свідчень постраждалих від дій правоохоронців на Майдані. На сайтах МВС, ГПУ, СБУ така інформація чомусь не визначена як пріоритетна та взагалі не знаходиться в публічному доступі.
По-друге. І з особистих джерел, і з відкритих ЗМІ автору відомо, що в більшості регіональних підрозділів розформованого «Беркуту» не було проведено повноцінних службових розслідувань про обставини перебування бійців спецпідрозділів у відрядженні в м. Києві та інших містах (в т.ч. під час жорсткої «зачистки Майдану» в Черкасах). Особи, яким видавалася вогнепальна зброя та набої, обставини використання бійців спецпідрозділів під час подій 19-22 січня і 18-20 лютого не встановлювалися. Не варто сприймати за серйозну заяву керівників МВС та СБУ про те, що попереднім керівництвом цих органів була знищена вся відповідна документація. Так, це можливо, але хто в цьому випадку відмінив збір пояснень, рапортів, показів свідків, в т.ч. з використанням поліграфу? Можливо варто пригадати про слідчі експерименти та відтворенні безпосередньо на місці подій? Чи треба консультувати слідчих про можливість залучення до встановлення місцезнаходження конкретних бійців за сигналами їх мобільних телефонів та використаних радіостанцій, банальний пошук облич на численних фото і відеоматеріалах, що збереглися? Є постраждалі майданівці, які можуть провести опізнання деяких катів з «Беркуту» за фотографіями, але жодної ініціативи від МВС в цьому питанні не з’явилося. Сотні людей, які вийшли з лікарень важко травмованими, з вогнепальними пораненнями, майже 40 чоловік, які втратили одне, або навіть два ока, не допитуються про обставини за яких це відбулося.
Регіональні підрозділи спокійно пройшли так звану «переатестацію» в традиційному, тихому, корпоративному стилі «мєждусобойчика», без залучення громадського контролю, який життєво необхідний, зважаючи на суспільну увагу до цього та необхідність виявлення серед колишніх «беркутівців» вбивць. Не вірте в брехню про «переатестацію» колишніх «беркутівців». Будь-який керівник МВС, якщо він зробить це відверто, ви̍знає, що переатестації давно перетворені на формальну подію, імітацію профвідбору, під час якого і командирами, і навіть сторонніми психологами фальсифікувалися результати перевірок та тестів. Якщо останніми роками головними критеріями вдалої переатестації були особиста відданість командиру і конверт з «франклінами», то зараз до цього додається спільний страх між керівником і підлеглими за вчинені проти майданівців злочини і спільні ж спроби їх приховати. Саме про це давно говорив «беркутівець» зі Львова. І вже сьогодні ті працівники «Беркуту» в місті Лева, які відмовилися брати участь в силових акціях проти власного народу у січні-лютому, отримали від керівництва догани! Колишні ж «мисливці на людей», які «домовилися» з керівництвом, в т.ч. імовірно за хабарі, спокійно увійшли до складу нового створеного спецпідрозділу міліції і навідріз відмовляються приймати туди «зрадників»! Не будемо забувати про заяви деяких командирів, що керівники підрозділів таки отримували незаконні грошові винагороди за участь в силових діяхпроти Майдану. Ще більш вражаючим є факти «вдалої переатестації» підрозділів «Беркуту» на Сході України, які брали безпосередню та активну участь в силових діях проти Майдану, з Донецька, Луганська, Харкова. Викид в ефір прослуховування переговорів російських диверсантів, сепаратистів на Сході з кураторами в Москві чітко вказує на те, що ці колишні «беркутівці», активно підтримують дії агресора та навіть беруть участь в терористичних діях- силових захопленнях органів влади.
Окремим пунктом розслідування повинні стати факти порушення присяги та державної зради частиною бійців «Беркуту», які втекли до Криму та РФ, і сховалися там за російським громадянством. Більше того, кримські підрозділи «Беркуту» і «Тигра» під командуванням полковника Колбіна С.М., який був одним з командирів розстрільної команди «Беркуту» на Майдані 18-19 лютого, відкрито перейшла на бік окупаційних російських військ, брала участь в захопленні та знущанні над українськими заручниками на початку березня. Оголошено в розшук було лише близько 40 київських «беркутів». В той же час, екс-міністр МВС Ю. Луценко заявив, що загальна кількість колишніх правоохоронців міністерства, які втікли від українського правосуддя, або перейшли на сторону російських окупантів в Криму, може сягати 1000 осіб. Хтось чув про розслідування цих фактів?
Не менш вражаючим є факт звірячого побиття активістів Майдану в смт. Чутово, які їхали з Києва до Харкова для підтримки там акцій за єдність України. Десятки молодих хлопців було побито, були потрощені транспортні засоби, на яких вони пересувалися. А головне те, що колишні харківські «беркутівці», затяті українофоби, робили це демонстративно, не криючись, відкрито називаючи це помстою за своє приниження на Майдані. За чутками батальйоном цих «переатестованих» горе-вояк продовжує командувати такий собі Лукаш, який в колі «своїх» з неприкритим задоволенням пригадує-скількох майданівців побив і кого з затриманих в Києві особисто катував у січні-лютому. В квітні 2014 такі зухвалі дії так званих «правоохоронців» не могли б відбутися, якби не злочинна позиція керівництва МВС як місцевого, так і міністерського, яке фактично подарувало їм індульгенції за скоєні злочини під час ЄвроМайдану.
Пересічному телеглядачу давно нав’язали міф про те, що «Небесну сотню» перестріляли виключно снайпери. Всі вхопилися за слова Ольги Богомолець, про виключно влучні снайперські постріли в голову та серце. Це зовсім не відповідає дійсності. Більше половини загиблих- люди, які загинули від вогнепальної зброї, переважно гладкоствольної, що використовував «Беркут», «Сокіл», «Тигр» 18-19 лютого, від автоматичної зброї (автоматів Калашникова) 20 лютого, а також від побиття та розриву гранат. Але ж окрім загиблих, є ще більше 3700 чоловік постраждалих за даними ТСК ВРУ Г. Москаля. Десятки поранених з вогнепальними ранами голови, тулуба, кінцівок, що доводить- стрільба велася не тільки прицільна, але і звичайна, хаотична, характерна для використання автоматичної зброї у вуличних боях на короткій дистанції (50-150м) і це підтверджується відеодоказами. Хтось щось чув про обезголовлений труп, який зафільмовано 18.02? Де тіло? Де покази міліціонерів, які його виносили? Кому необхідно вірити- повідомленням про те, що боєць Самооборони випадково попав під колеса БТРа, чи заявам майданівців про те, як полоненим відрізали голови після атаки в Маріїнському парку? Де загальна статистика затриманих під час подій на Грушевського, в Маріїнському парку та Інститутській? Враховуючи величезну кількість людей, що станом на 18.04. вважаються зниклими безвісті- понад 100 осіб за даними «ЄвроМайдану SOS», чи хтось з правоохоронних структур провів перевірку моргу на Оранжерейній та Київського крематорію щодо можливості знищення там тіл вбитих? Чому МВС не реагує на виявлені свіжі підозрілі безіменні масові поховання в Броварах, які були знайдені активістами, що вимушені через повну бездіяльність органів слідства оголошувати про винагороду за допомогу в пошуку зниклих людей за власний кошт?
Щодо діяльності «Беркуту», то складається таке враження, що влада хоче «повісити собак» на один підрозділ, який вже нарекли «Чорною ротою», і махнула рукою на інші, які побили майже 200 журналістів, покалічили після затримання сотні майданівців. Хоча це і не виключає, що саме ці довірені пси Захарченка вели вогонь з автоматичної та снайперської зброї по протестувальникам 20 лютого.
Автор не стверджує нічого напевно, але… Є відразу два «але». Розслідування з боку ГПУ розстрілів на Майдані в лютому веде Геннадій Рибка, той самий прокурор, який виступав обвинувачем по справі Павліченків, що мала всі ознаки фальсифікації. Безпосередньо дії підрозділів «Беркуту» під час всіх подій Майдану розслідує Ігор Щербина, один з прокурорів, який брав участь в підготовці обвинувачення за замовленою «газовою справою» Юлії Тимошенко…
По-третє. Про снайперів. Підтвердженням інформації попереднього пункту про гальмування розслідування стане факт, що навіть в спецпідрозділах «Сокіл» і «Альфа» до цих пір не проводилася балістична експертиза використаної зброї. Чи проводилася така експертиза в спецпідрозділах ВВ і ДСО не відомо. Єдине, що ми чули- почергові виступи їх командирів, і СБУ, і «Омега», і ДСО, і того ж «Соколу», які наперебій запевняють: «Знаходилися в районі бойових зіткнень, але вогонь на враження не відкривали». Зважаючи, що більшість наявних відео та фотоматеріалів вказують на те, що розстріл майданівців, які пішли в атаку на Інститутську вівся переважно з території, яка контролювалася владою (можливо з будівель НБУ, КМ, клубу КМ, даху Жовтневого палацу та ін.), виступи командирів спецпідрозділів скоріше можна розглядати як намагання заплутати слідство і ввести в оману громадськість. Це якщо їм не вірити. Хоча командири «Омеги», «Альфи» запевняють, що в зоні зіткнення таки перебували невідомі їм групи снайперів, в т.ч. на будівлі НБУ і КМ. Не треба бути експертом-криміналістом, щоб своїми очима визначити напрямок, з якого прилетіла переважна частина куль на Інститутській- це саме права сторона. Достатньо просто піднятися по вулиці і побачити сотні слідів на стовпах, стінах, деревах. Слідів від куль, що могли теоретично прилетіти з боку готеля «Україна»-одиниці. Так само як і слідів від куль зі сторони Майдану чи Будинку профспілок. Чи проводилась повноцінна перевірка громадян, що перебували в номерах готелю «Україна» 18-20 лютого, теж наразі нічого не відомо. Демонстративний викид інформації американськими спецслужбами про спецпідрозділи, що були задіяні в силовій акції з боку СБУ лише додає запитань. Заступник командира «Альфи» стверджує, що ці кадри були зафільмовані вже 21 лютого, тобто після закінчення боїв. Факт виводу з зони боїв нібито майданівця, в автомобілі якого була знайдена мисливська снайперська гвинтівка, нинішнім керівником АП Пашинським, безперечно викликає запитання, які нібито кваліфікуються певним чином ГПУ, але в принципі не доводить, що тодішня опозиція була причетна до розстрілу одночасно і «беркутівців», і протестувальників.
Окремо необхідно розглянути розслідування, яке веде Г. Москаль, голова ТСК ВРУ. Те, що він є носієм достовірної, інсайдерської інформації, сумнівів не викликає. Він виклав головну частину плану АТО «Хвиля» і «Бумеранг» ще в кінці січня. Як показали подальші події, особисті свідчення працівників СБУ та спільна прес-конференція керівників відомств, розгін Майдану 18-20 лютого здійснювався точно за цими планами та під керівництвом командирів, які були там зазначені. Навіть за це вже варто щиро подякувати Москалю. Можна припускати, що він володіє і іншою інформацією, ще не оприлюдненою, щодо участі силовиків в тих подіях. Але деякі акценти народного депутата на оцінку ролі організаторів операції та учасників дещо дивують. Москаль безапеляційно відкидає будь-який «російський» слід у бійні. Незважаючи на своє ж твердження, що розробником АТО був російський консультант. Це в той час, коли СБУ доказало факт присутності на полігоні Служби під Києвом та безпосередньо в Києві вищих офіцерів ФСБ у дні розстрілу, які з великою долею імовірності могли керувати АТО в Києві. Більше того, з заяви Наливайченка недвозначно зрозуміло, що колишній керівник СБУ Якименко сприймав тих ФСБшників як кураторів, оплачував їх проживання та їздив до них в готель «Київ» на доповіді, а наступні події, які довели повну підконтрольність керівництва СБУ російському ФСБ, прямо вказують на зацікавленість Росії в жорсткому придушенні Революції.
Єдиним логічним виправданням того, що умовна «третя» сила, яка могла бути як росіянами, так і невстановленою до цих пір частиною українських спецпідрозділів, одночасно вела розстріл двох сторін, може бути наступна версія- російське керівництво припускало, що АТО може бути провалена Януковичем і його доведеться евакуювати. Побічно про це говорить той факт, що підготовку втечі він почав ще 19 лютого, задовго до перемоги Майдану. В такому випадку резидентура ФСБ, яка напевне вже знала про майбутні плани окупації Криму, могла бути зацікавлена в повній дискредитації українських силових спецпідрозділів після зміни влади, яких фактично «підставляли», посилаючи на захист урядового кварталу під час масової бійні. В цьому питанні Г. Москаль теж виносить безапеляційний висновок- стріляли виключно «свої». Зважаючи на відсутність експертиз така заява неприпустима. І це не схоже просто на «ревнощі» до Авакова.
По-четверте. Про банди «тітушок». МВС вимушено оголосила про людей (Зубрицький, Іванющенко, Саркісян), які мають відношення до організації цих кримінальних угрупувань в столиці. Але. Кількість задіяних бандитів загалом по Україні (Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Черкаси) вказує на те, що це ніяк не могла бути одна група, що пересувалася регіонами. Це були величезні команди, які частково формувалися на місцях. Відвертий, нахабний інструктаж «тітушок» в Дніпропетровській облраді, прикриття їх очільниками обласного УМВС, яке зафіксовано на фото і відео, не дає можливості встановити їх особи!? Не вірю. Зважаючи на той факт, що полковник УМВС Хуторний, який командував дніпропетровськими бойовиками, спокійно продовжив роботу в керівництві «органів» та має нахабство виходити тепер на захист майданівців, говорити про ефективність розслідування не доводиться. До речі, панове керівники силових відомств, а ви не хотіли б допитати в офіційному порядку десятки «тітушок», яких затримували на вулицях столиці самооборонівці Майдану протягом січня-лютого, фіксували їх прізвища, розміри отриманих винагород за організацію безладів в місті та підпалів авто? Чому Г. Кернес перебуває під символічним слідством за сепаратизм, але не проходить до цих пір підозрюваним в організації штурму Харківської облради 01.03.2014, тим більше, що доказів його керівництва бійцями «Оплоту» та інших сепаратистських угрупувань достатньо? Те, що Г. Кернес не просто був керівником бандитських формувань, які тероризували харківський ЄвроМайдан, безпосередньо командував ними під час кривавих подій на Римарській, але і продовжує активно впливати на бездіяльність харківської міліції, прикриваючись маскою зміни публічної риторики на «борця за суверенітет», лише додає підозр про «договорняк» з владою. Обвинувачення з організації банд «тітушок» висунуто лише в Запоріжжі- голові Облради В. Межейко. Це жахливо мало в цьому питанні за 2 місяці.
Гаага. Місце зустрічі змінити не можна.
Характер та розмах злочинів, які були скоєні «правоохоронцями» та керманичами Режиму Януковича відразу привернув увагу міжнародної спільноти та правозахисних організацій. Першим про вчинення на території України злочинів, які необхідно кваліфікувати як «злочини проти людяності» заявив В. Василенко, колишній суддя Гаагського міжнародного трибуналу. Але офіційна позиція держави Україна, попри публічні гучні заяви політичного істеблішменту, який прийшов до влади на хвилі Революції, виглядає в цьому питанні дещо дивно. Так званий «Римський статут» до цих пір не ратифіковано ВРУ. Процесом збору доказів для підготовки передачі матеріалів до Міжнародного кримінального суду зайнятий лише… сам Володимир Василенко та волонтери ЄвроМайдану.
Ця стаття вже майже була готова, коли нарешті стало відомо- уряд України таки звернувся до МКС про визнання його юрисдикції щодо злочинів проти людяності в Україні. МКС відповів згодою. Традиційною вже ложкою дьогтю, що може зіпсувати медову перспективу довічного переслідування Януковича і Ко, може стати пасивність самої України у розслідуванні цих злочинів, про яку саме і йдеться у цій статті. А «перевід стрілок» на Гаагу, перенос відповідальності на міжнародні інституції не тільки вчергове підірве довіру громадян до своєї правоохоронної та судової системи, але і може стати найяскравішим доказом імпотентності нової влади перед повзучою амністією Режиму.
Конструктивні пропозиції
Як і було проголошено автором, ця стаття створена не тільки для чергового вкидання поверхневої критики. Дещо хотілося б запропонувати для підвищення ефективності слідства.
1. Реформування інституту омбудсмена, спеціального представника з дотримання прав людини у ВРУ. Негайно. Сам факт, що на посаді омбудсмена досі перебуває В. Лутковська, людина, що має найближчі родинні та кланові зв’язки з представниками минулого Режиму, посадова особа, що жодним чином не виконала навіть мінімуму своїх повноважень під час кривавих подій ЄвроМайдану і Революції не говорить, а волає про те, що нова влада не поспішає розплутувати весь клубок злочинів проти людяності і широкомасштабного порушенні громадянських прав та свобод зграєю Януковича. Найкращим виходом могло б стати перетворення інституту омбудсмена на Спеціальний тимчасовий комітет в складі 3 осіб. Проявом справжньої волі нової влади до очищення та люстрації стало б надання активістам Майдану права запропонувати принаймні двох його членів. Наскільки відомо авторові, однією з кандидатур серед різних майданівських секторів попередньо обговорювався М. Коханівський, керівник Комітету визволення політичних в’язнів. Саме подібне рішення стало з з’єднувальною ланкою, що пов’язала б офіційне розслідування правоохоронних структур з результатами роботи численних волонтерських груп.
2. Формування спеціальної міжвідомчої групи з представників МВС, СБУ, ГПУ, розширенного Спецкомітету з дотримання прав людини ВРУ для розслідувань цих злочинів. Створення на її основі Єдиного інформаційного центру для збору свідчень, доказів, архівування та каталогізації фото, відеоматеріалів вищезазначених подій, які вже розміщені в публічному просторі інтернет (соцмережі, канали Youtube, тощо). Встановлення авторства цих матеріалів, точного часу їх створення для легалізації в якості доказів. Широке інформування громадськості про ведення розслідування, заохочення до передачі свідчень, надання показів.
3. Зважаючи на реалії, які унеможливлюють провести повноцінне розслідування за всіма епізодами, або принаймні, дуже ускладнюють його, необхідно подбати якщо не про кримінальне переслідування винуватців трагедії Майдану, то хоча б про люстрацію чиновників та правоохоронців, які мали відношення до вищезазначених подій. Необхідне термінове внесення пропозицій до законодавства з питань люстрації щодо позбавлення прав громадян, посадових осіб, які брали участь в протиправних діях, виконували незаконні накази, що призвели до загибелі людей, нанесення їм важких травм та каліцтв, але ступінь їх провини не може бути встановлена судом, зважаючи на факти знищення керівниками міністерств та відомств документації, або відсутності (зникнення, втеча від слідства) свідків. Неможливо буде довести провину
Автором цих рядків ще по гарячим слідам, коли ще не висохла кров бійців «Небесної сотні» на вул. Інститутській, 20 лютого був запропонований для реалізації масштабний проект за аналогією з ізраїльською операцією «Гнів Божий», який був би покликаний не тільки знайти та покарати простих виконавців, але довести справу відплати до найвищих рівнів- організаторів та замовників. Ви будете здивовані, але за 2 місяці після кривавих подій, лише 2 кандидати в президенти України зверталися в своїх публічних промовах до цього питання. Під час ефіру в студії «Шустер LIVE» 04.04.2014 кандидатом в президенти Ю. Тимошенко саме така ідея була публічно підтримана. «Правий сектор» вустами Д. Яроша оголосив про створення «Трибуналу «Небесної сотні». Решта кандидатів уникають навіть нагадування про ті події.
Пробачити не можна покарати.
Чи зможе частина злочинців уникнути покарання? Абсолютно зрозуміло, що так. Нові керівники силових структур бояться «розворушити вулики». Тотальне переслідування колишніх спецпризначенців не просто підірве якість цих підрозділів, які збереглися в більшості регіонів дещо видозміненими лише формально.
Повноцінне розслідування послабить опору центральної влади на боєздатні підрозділи, саме на яких зараз покладаються обов’язки та сподівання у проведенні антитерористичних операцій проти російських диверсантів та бандитів-сепаратистів на Сході країни. Велика частина корупційних структур середньої ланки в міністерствах та відомствах теж уникнуть покарання. Багато хто з вчорашніх опозиціонерів теж не святі і часто вели спільні бізнеси з представниками Режиму. Розголошення такої інформації недоцільне ні для перших, ні для других. Нехай не дивує пересічного громадянина велика активність слідчого апарату саме у питаннях розшуку майна та активів Януковича і його найближчого оточення. Особливо на фоні відвертої пасивності щодо розслідування злочинів підрозділів МВС. ГПУ, МВС і СБУ так роками звикли працювати. Адже там, де є гроші, активи, матеріальні цінності, завжди «приємніше» вести справи. Для власної кишені. Обвинувачені завжди знайдуть спосіб «пом’якшити» статтю, поділившись частиною награбованого. Тим більше, що «Сім’я» списана всіма учасниками політичних ігрищ, включно з Партією регіонів, і безальтернативно стане головним об’єктом удару.
Необхідно чітко зрозуміти, з точки зору юриспруденції в Україні відбулася «недореволюція». Неможливо вести розслідування проти колишніх представників влади, які формально захищали її від повалення. Смішно використовувати сьогодні юридичні норми, які майже повністю захищають від нас, повстанців, вчорашню владу. Точно так само як ми бажаємо розплутати звірства «Беркуту», самі ж його бійці будуть вимагати розслідування фактів злісного хуліганства та використання травматичної, мисливської зброї повстанцями та факти загибелі і поранення правоохоронців від бруківки і коктейлів Грушевського. Одне автоматично виключає інше. Або Україна «переписує Історію» і проводить тотальне слідство, визнаючи весь Режим злочинним, або приймається «нульовий варіант» і караються лише бєспрєдєльщіки, які переступили навіть ті, вчорашні, закони, що оберігали Януковича. Наразі нова влада застрягла «между там и где-то здесь». І 2 місяці черепахової ходи краще будь-яких обіцянок доводять- так все і буде тягнутися. Доказом цього став арешт лише одного підозрюваного у справі розстрілу Майдану- командира «Чорної роти» Д. Солодовника. За два місяці. Один арешт.
…Сталінізм стояв на 4 китах- культу особистості, мілітаризації, знищенні інакомислення, а також на створенні образу зовнішнього ворога. Масові репресії, 4 мільйони доносів, ГУЛАГ і загарбницькі війни СРСР проти Польщі, Фінляндії та країн Балтії були лише проявом сталінізму. Сучасна Росія і побудований режим путінізму- той самий сталінізм, тільки з доступом до інтернету, стріп-барами та можливістю купувати надійні німецькі автомобілі. Все решту- давно реалізовано. Культ особистості Путіна, враховуючи історичний момент та реалії ХХІ ст., не поступається Вождю всіх народів. Росія- агресивна, мілітаристська країна, єдина на карті світу, що за 23 роки брала участь відразу в 6 загарбницьких війнах (Придністров’я, Абхазія, двічі в Чечні, Грузія, Україна). Тотальне згортання Кремлем демократичних свобод, переслідування критиків путінізму, відверте цькування небагатьох, тверезо мислячих представників російської еліти, що не поділяють поглядів Нанофюрера на обраний шлях розвитку країни, фактично формує касту недоторканих паріїв- націонал-зрадників Росії. Оскаженіла, шовіністична пропаганда дійшла до абсурду, перетворивши на ворогів Росії майже весь цивілізований світ, в якому Україну вибрано показовою жертвою для знищення. Чому ж «ватніки» заходяться в імперіалістичному, нео-фашистському екстазі, розбризкуючи слиною, і погрожуючи ядерною дубиною світу? Тому, що саме вони перенесли на початок ХХІ ст. ген сталінізму. Їх предки вбивали, катували, охороняли соловецькі табори. І всі вони залишилися безкарними. Хрущову і компанії вистачило духу лише на покарання Берії, десятка його наближених керівників НКВС/МДБ, та на виніс тіла Сталіна з Мавзолею. Саме тому, безкарність мільйонів росіян, що передали з молоком матерів свою ненависть до етнічних українців, татар, чеченців, поляків, литовців, латишів, пробилася на поверхню скрізь десятиліття і погрожує звідти ядерної дубиною не тільки Україні, але і всьому світові. Покоління, сп’яніле сталінізмом, не очищене покаянням, переродилося в новому образі, але старій сутності.
На противагу цьому варто зазначити приклад гітлерівської Німеччини. Після поразки в Другій Світовій країною пройшла ціла хвиля процесів денацифікації. Десятки тисяч вояків і командирів Вермахту пішли у в’язниці та поїхали в трудові табори відновлювати радянські міста і села. Десятки тисяч провідників НСДАП і СС заплатили життям за свої злочини перед людством. Але Німеччина запам’ятала цей урок на десятиліття. Не через жорстокість покарання. А через його невідворотність.
Не допустити реваншу колишнього режиму в будь-якій формі, не зрадити жертовність «Небесної сотні»- наша спільна мета. Народу і нової влади. Мета, що повинна стати наріжним каменем нової України. Коли згадувати християнській Україні про це як не у Поминальний тиждень?
©ЦЗ
п.с. Коли стаття була закінчена інформаційна стрічка принесла нехай занадто запізнілі, але обнадійливі новини. Нарешті оголошені в розшук екс-керівники столичної міліції. Нарешті відкриті кримінальні провадження проти Пшонки і Арбузова за економічні злочини. Нарешті ГПУ попросила потерпілих на Банковій дати свідчення у справі проти міліції.
п.п.с. Якщо Майдан не знизить планку вимог до влади, то Справедливість восторжествує. Краще пізніше, ніж ніколи.