Ігор Гейсун, боєць 1 батальйону, зник ще 9 травня, коли повертався з короткої відпустки до своєї частини під Слов’янськом. Екс-беркутівець і затятий активіст Майдану, він пройшов у перших рядах жахіття революційного лютого. А вже в березні 35-річний чоловік серед добровольців першого набору у гвардію. Увесь квітень воював у зоні АТО. Раптом на початку травня зникає. Про це ми писали докладніше у матеріалі «Невидимі жертви війни». Тоді жевріла надія, що Ігоря полонили і він досі в казематах ворога.
Володимир, батько гвардійця, вимагаючи правди, дійшов до кабінетів Генпрокурора Яреми і екс-керівника Національної гвардії Полторака. Щоб якось підтримати чоловіка, «Пошукова ініціатива» зробила кілька депутатських запитів та зустрілась із тодішнім комбатом батальйону О.Пальвалем.
Ігоря наприкінці літа таки знайшли. «Його вбили трьома пострілами. Один з них в голову, напевне, контрольний. – До Слов’янська тіло загиблого їздив забирати батько. - Слідчий розповів, що вбивці запхали до рота сина посвідчення гвардії та самооборони Майдану, які він завжди мав при собі». (скан докум.)
Авто, на якому привезли Ігоря, і самі похорони зорганізували доброчинці. А 28 серпня гвардійця скромно провели на рідній Хмельниччині. В колі друзів і рідних. Ніхто з офіцерів чи побратимів не приїхав. Ніхто з державних структур навіть не пискнув про матеріальну допомогу.
Але серце батька болить від іншого: Володимир прагне будь-що відновити несправедливо забуте ім’я сина. Схоже заради цього він готовий до ще одного кола бюрократичних мук – судового процесу. На свою користь пан Володимир має досить аргументів.
Ігоря почали шукати майже відразу після зникнення. Про нього знали всі структури: від МВС до Генпрокуратури. Очевидно, знали й у Нацгвардії.
Але правда відкрилася щойно в серпні. «Міліція Слов’янська підтверджує: мого Ігоря застрелили ще 9 травня, а вже 11-ого справа була занесена до Єдиного реєстру». Батько шокований – від нього 3 місяці приховували факт кончини сина! Три місяці тіло українського солдата лежало у могилі під номером 402, голе, огорнуте у звичайний целофан, без хреста. «Вони (керівництво Нацгвардії) сподівались, що малі українці шукати глибоко не будуть». Та це не про Володимира, батька, що півроку бореться за повернення честі і доброго імені загиблого воїна-сина.
«Підозрюю, уся ця секретність щоб не платити ані копійки компенсації та витрат на похорони… Для цього його навіть дезертиром охрестили, викресливши зі списків підрозділу заднім числом».
Рідним навідріз відмовляли видати будь-які офіційні документи. Копію контракту вдалось вибити після важких перепалок. А про статус учасника бойових дій і чути не захотіли. У приватній розмові один з полковників Нацгвардії пояснив це фактично «безправ’ям добровольців».
Отже, намалюємо спрощену схему «економії коштів» на загиблих військових. Солдат гине, факт смерті не підтверджують або утаємничують, натомість, воїна записують «зниклим безвісти», викреслюють із документів батальйону, 3 місяці цинічно дурять батьків марними сподіваннями і, врешті-решт, заперечують усяку причетність до АТО. Геніально проста схема «зекономити» щонайменше 600 тисяч гривень компенсації. Звичайно, тільки суд, до якого батько Ігоря наполегливо збирає крихти інформації останні три місяці, зможе підтвердити цей здогад.
До справи вже підключилась Уповноважена з прав людини пані Лутковська.
«Пошукова ініціатива Майдану» теж не буде осторонь боротьби Володимира. Ми розробили депутатські запити до Нацгвардії та Адміністрації президента. Хочеться, аби цей випадок став прецедентом і ніколи подібна ганьба в нашій країні не повторювалась.
За приблизними підрахунками волонтерських спільнот нині від кількох сотень до тисячі українських військових зникло безвісти, ще 700 за даними "центру Рубана" - у полоні бойовиків.
Дізнатися більше про роботу “Пошукової ініціативи” можна на сторінці Facebook.
Коли ж є важливі факти, що стосуються зниклих активістів, або змога допомогти - телефонуйте на гарячу лінію 067 866 45 74