«Спочатку говорив, що буде інструктором на Башкірівці (військова частина 92 ОМБр в Харківській області), та потім зізнався, що служить у м. Щастя Луганської області у складі 92-ї Окремої механізованої бригади», - розповідає дружина захисника Антоніна Мірошниченко.
Офіційно, Станіслав Ловінський був закріплений за ротою матеріального забезпечення, проте з першого дня став водієм комбрига. Його візитівкою була Газель з написом «АТО-БУС». На ній він постійно виїжджав по самим гарячим точкам: «Трьохізбенка», «Ангел», «Фасад», «Нижнє Тепле» та ін. Неодноразово ходив у розвідку. Отримав декілька осколкових поранень, була контузія.
«Одного разу дзвонив і прощався, тому що вони з групою потрапили у засідку, і думали, що шансів вижити вже не залишилось, але все обійшлося, вони змогли вибратись. Тоді він зателефонував мені і сказав, що він живий і скоро буде вдома», - пригадує Антоніна Мірошниченко.
«Коли Стас приїздив у відпустку, я завагітніла вдруге, ми дуже чекали цю дитинку, як тільки я йому сказала про це, він одразу вибрав кума, ним виявився його бойовий побратим. Стас був дуже гарним батьком, він мав вже двоє дорослих синів від першого шлюбу (яким зараз вже 21 і 23 роки), тому в нього був великий досвід виховання хлопців. Русланчик і досі кожен день показує на його фото і каже: «Папа!», і просить показати відео, де є запис таткового голосу, хоча нашому сину було лише 11 місяців, коли Станіслав загинув», - стримуючі сльози говорить дружина загиблого Антоніна Мірошниченко.
Жінка розповідає, що за 45 років життя чоловік багато чого встиг. Під час служби в армії брав участь в бойових діях в Афганістані, отримав там поранення. Після повернення - пішов вчитися, а потім працював помічником машиніста на Південній залізниці. Після розпаду Радянського союзу працював кінологом (знадобилися знання, які отримав на службі в армії), дресирував собак для бойового затримання ворога. Ці надресировані собаки так сподобались замовнику в Голландії, що він запрошував Станіслава переїхати до нього та працювати там, однак чоловік не схотів залишати Батьківщину, бо вважав, що потрібен своєму народові та країні. Також, він встиг попрацювати і водієм в службі таксі, і охоронцем. Станіславу необхідно було постійно чимось займатись, щодня він щось ремонтував, будував, підтримував синів і родину, в нього було безліч планів і мрій, але стався трагічний випадок… Станіслав Ловінський загинув в ДТП, повертаючись до дружини і дітей з розташування військової частини своєї бригади.
Антоніна Мірошниченко каже, що майже через чотири місяці після загибелі Станіслава, у них народився другий син - Мирон. «Стас був моєю спорідненою Душею, ми могли годинами розмовляти, і навіть зараз, після його загибелі, я відчуваю його підтримку та турботу за нашу сім'ю. Я дуже завдячую своїм дітям за те, що вони допомогли мені пережити загибель їх батька, і відтепер відчуваю на собі відповідальність навчитися буди щасливою задля їх щасливого майбутнього», - говорить дружина героя.
Зараз діти та дружина Станіслава Ловінського продовжують вчитись жити без чоловіка та батька. У родини лишилась його кохана Антоніна і двоє маленьких синочків. А ще від першого шлюбу, у Станіслава є двоє старших синів (23 і 21 року). Родині, крім звичайних побутових та дитячих потреб, треба облаштувати подвір’я, полагодити та пофарбувати дах будинку і ворота, а ще потрібна нова газова плита з електродуховкою. (можливо, хто читає ці рядки, схоче і зможе допомогти з придбанням потрібної речі).
МІРОШНІЧЕНКО АНТОНІНА КОСТЯНТИНІВНА ANTONINA MIROSHNICHENKO 4188370025866784 (Райффайзен банк Аваль)
Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?