Проте в інших галузях АПК ми також здатні зайняти свою нішу передусім завдяки природній унікальності виробленої продукції. Однією з таких галузей є виноградарсько-виноробна, що може стати для України іміджевою та має хороші перспективи розвитку. За оцінками експертів, в Україні нараховується 15 природно виноградарських макрозон і 58 мікрозон, що дає можливість виробляти унікальні різновиди вино продукції. Загальна площа виноградників із врахуванням АР Крим становила 75.1 тисяч га.
Після незаконної анексії Криму ми втратили близько 20 тисяч га плодоносних площ. Наразі найбільші плодоносні площі виноградників розташовані у Одеській (27.5 тисяч га), Миколаївській (5.8 тисяч га), Херсонській (5.1 тисяч га) та Закарпатській (3.7 тисяч га) областях.
Врожай винограду у 2015 році в Україні (без урахування тимчасово анексованої АР Крим) за попередніми оцінками становить 351,8 тисяч тонн. Також за даними фахівців Інституту аграрної економіки, у поточному році, незважаючи на недобір урожаю з природно-кліматичних причин, виноград є однією із найбільш рентабельних сільськогосподарських культур із показником 71,5%.
Прикро констатувати, та уже протягом кількох останніх років фахівці відмічають негативні тенденції у розвитку виноградарсько-виноробної галузі. Зокрема, це скорочення площ закладення нових виноградників, брак державної підтримки на відновлення та проведення робіт по догляду за багаторічними насадженнями.
Відвідавши більшість регіонів України із робочими поїздками, я мав можливість поспілкуватися із місцевими виноградарями та виноробами. Їх прохання стосуються не стільки виділення державної підтримки, скільки зменшення фінансового навантаження на галузь – щорічної плати за ліцензію на оптову торгівлю винопродукцією власного виробництва у розмірі 500 тисяч гривень. До слова, подібна ліцензія – унікальне явище на світовому ринку винопродукції у світі.
Її існування призводить до нерівних умов конкуренції між товаровиробниками, посилює монополізацію ринку алкогольних напоїв, зокрема виноградного вина, плодово-ягідних вин та медових напоїв, виробниками з великими обсягами виробництва продукції.
Практично неможливим стає створення унікальних терруарних виноградних (вин місцевості) та плодово-ягідних вин і натуральних медових напоїв (без додання спирту), оскільки продукція, вироблена з власної сировини підприємствами з невеликими обсягами виробництва, після сплати даної суми, стає неконкурентоспроможною.
Саме тому завдяки спільній роботі Мінагрополітики України, галузевої громадської організації «Українське Бюро винограду і вина» та групи народних депутатів України було розроблено законопроект “Про внесення змін до Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” щодо оптової торгівлі алкогольними напоями, виготовленими з власного виноматеріалу (не придбаного) № 2739.
Завдяки прийняттю даного Проекту Закону України винороби зможуть здійснювати оптову торгівлю продукцією власного виробництва без отримання окремої ліцензії. А отже, з’явиться стимул для виникнення та розвитку малих та середніх виноробних підприємств, що зможуть виробляти ексклюзивну продукцію і постачати не лише на внутрішній ринок, але і закордон. І якщо зараз в Україні існує близько 140 виробників вина та винопродукції, то орієнтовно за півроку після відміни плати за ліцензію, їх кількість може збільшитися утричі.
Адже уже зараз вино та винопродукція українського виробництва успішно експортується до близько 20 країн світу та має хороший потенціал на світовому ринку. Зокрема, за результатами попередніх перемовин, Україна готова збільшити обсяги експорту вина до Китайської Народної Республіки, що є досить перспективним напрямом зовнішньої торгівлі.
Уже зараз деякі українські вина включені до винного атласу Європи та винних карт провідних ресторанів найбільших європейських столиць.
Що стосується питання виробництва вин під торговельними марками виноробних підприємств, розташованих в Криму, то наразі при Мінагрополітики діє відповідна робоча група, що працює над вирішенням даної проблеми спільно із представниками громадянського суспільства та інших зацікавлених державних установ.
Попри тимчасову втрату півострова із його унікальними можливостями для виноградарства та виноробства, в Україні залишається істотний потенціал для розвитку галузі. Наші природні умови дозволяють виробляти вина не гірші ніж в Бордо чи П’ємонті. А це означає що світ має відчути на смак унікальність вітчизняної винопродукції, яка заслуговує на присутність у кожному домі.