Законопроект №2279 торкається чотирьох статей Земельного Кодексу - 134, 135, 136, 137. Зміни до трьох останніх можна навіть не розглядати - і самі статті, і запропоновані зміни до них стосуються виключно механізмів проведення аукціонів, що взагалі не є предметом регулювання земельного законодавства та закону взагалі - правила торгів мали б бути підзаконними нормативними актами. Наявність статей 135-137 відповідного змісту у Земельному Кодексі можна пояснити лише недолугістю наших законотворців: тягнуть у ранг законів все підряд, що в голову прийшло. А справжня ціль законопроекту - частина друга ст. 134. У чинній редакції вона окреслює перелік випадків, коли земля державної чи комунальної власності надається людям чи організаціям без торгів. Таких випадків у ч.2 ст.134 цілих 26 (двадцять шість), автори законопроекту пропонують скоротити це число на десять.
Зокрема, тепер через аукціони має надаватися земля для діячів культури й мистецтва під творчі майстерні; під створення озеленених територій загального користування; вищим навчальним закладам і навіть державним і комунальним підприємствам для здійснення їх діяльності тощо. Безумовно, треба мати надзвичайно буйну фантазію, щоб уявити учасниками земельних торгів художників, хормейстерів, режисерів і ректорів, а як можуть брати участь у аукціонах директори комунальних підприємств та начальники державних установ, взагалі незрозуміло - хіба що автори законопроекту прогнозують приватизацію цих посад?!
Але це все квіточки, а тепер про головне: із частини 2 ст. 134 пропонується виключити абзац 16, зробити предметом земельних аукціонів земельні ділянки для ведення фермерського і особистого селянського господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), індивідуального дачного, гаражного будівництва, для сінокосіння і випасання худоби, для огородництва!!!
Ось де головна мета і головна підлість законопроекту №2279, його злочинна суть - у позбавленні простого народу, щонайперше селян, можливості отримати землю для забезпечення своєї життєдіяльності! Замовники цього законопроекту й солідарні з ними автори захотіли "накласти лапу" на землі, які поки що можуть дістатися простому народу!
Бо хіба може бути сумнів у тому, що ніколи, 100%-во ніколи не зможе селянин придбати потрібну йому земельну ділянку на аукціоні, з торгів - як він може тягатися з бізнесменами, навіть дрібними, коли грошей у селянина катма?!
Хитрі автори законопроекту розказують казки про те, що залишається чинною ст.121 ЗКУ, яка встановлює норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам - мовляв, відповідно до неї селяни нехай собі отримують землю безоплатно.
Ну, по-перше це брехня тому, що вони пропонують також виключити із ст.134 абзац 26, який гласить: "надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом". Тобто, усі без винятку випадки надання земельних ділянок не через торги скасовуються.
По-друге, це підла брехня також із наступної причини: якщо законопроект №2279 буде затверджено в тій редакції, в якій його прийнято за основу, виникне колізія правових норм, і вони надалі мають застосовуватися виключно з дотриманням такого юридичного поняття, як ієрархія правових норм. Що означає - діє та норма, яка прийнята останньою в часі. Це знають навіть студенти-юристи, але серед авторів законопроекту і керівників аграрного комітету Верховної Ради, на жаль, здебільшого товарознавці й просто гендлярі, яким важливо виконати замовлення земельної мафії, а не забезпечити можливість виживання селянства.
Один із стовпів української корупційної системи, Мін'юст, колись дав народним депутатам роз'яснення "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" (лист N758-0-2-08-19 від 26.12.08), де написано, зокрема, наступне:
"1. У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання".
Повторюся, цю прописну істину, як і безліч інших подібних із теорії права, мають назубок знати навіть студенти вже 2-3 курсу юридичного ВУЗу, але їх не знають, і знати й дотримуватись не бажають багато народних депутатів і Верховна Рада як така - беззаконня, пряме порушення конституційних норм і засад, прав та інтересів людей, громад притаманні багатьом законопроектам і новим законам.
Безумовно, цю Верховну Раду треба розганяти. Але, щоб не обрати таку ж саму або ще гіршу, треба добре підготовитися - починайте підбирати людей.