Сьогодні на країнах лежить спільна, але диференційована відповідальності. Тому питання охорони навколишнього природного середовища та природокористування країни вирішують по різному відштовхуючись від ментальності, місцевості, культури, економічних показників рівня життя, технологічного розвитку, екологічно свідомого керівництва, правильного міського планування, жорсткого законодавства в сфері утилізації сміття та інших факторів. Екологічна політика країни знаходить своє відображення у відповідних законах. Одні країни вирішують питання чистоти високими штрафами інші культурою поведінки, рекламою, суботникими. Доцільно ознайомитись з іноземними методамими попередження екологічної кризи.
Китай – найбільша за обсягом людей країна, яка має сотні мільйонів тонн відходів щорічно вирішила впровадити сортування побутових відходів, починаючи впроваджувати нововведення з Шанхаю і далі по 46 інших містах з бюджетом програми в 3 млрд. дол. Штрафи для фізичних осіб від 10$ – 40$ для промисловості 1600$.
Сінгапур є відображенням найсуворіших законів у сфері утилізації сміття і роботи кращих комунальних служб в світі. Штрафи за сміття зростають весь час, зараз вони – 720$, при рецедиві – ув’язнення. Не можна не тільки кидати на тротуар хоч що-небудь, але навіть зберігати та жувати жувальну гумку. Сьогодні це одна з найчистіших держав на нашій планеті.
В різних штатах США закон відрізняється. В деяких штатах ті, хто смітить, можуть на місяць потрапити до в’язниці за викинутий недопалок, тому що в США високий рівень загорання та лісових пожеж. Сортуванням відходів громадянам можна не перейматись, тут цим займаються спеціальні фірми, які мають свій гешефт. Завдання рядового американця - просто відокремити харчове від нехарчового сміття.
Дух чистоти входить в культуру ще одного міста - Санта-Фе в штаті Нью-Мексико, США, де під час мистецьких фестивалів демонструються роботи, виконані виключно з перероблених матеріалів і сміття. У місті проходять волонтерські суботники, і багато будинків в основних туристичних зонах, таких як відомий торговий район Санта-Фе Плаза, підтримуються в чистоті в рамках активних заходів зі збереження історичної цінності, які допомогли місту зберегти ідеальний вигляд всупереч сторіччям існування.
Австралія штрафує фізичних осіб на 670$ за купку сміття біля будинку. Для уважних сусідів, наприклад, на сайті уряду Нового Південного Уельсу в розділі, присвяченому поводження з відходами, на видному місці висить посилання: "Report littering", що означає "Повідомити про те, що хтось смітить".
В Австрії залишена на тротуарі бляшанка чи недопалок обійдеться в штраф 100$. Закон єдиний для іноземців і співгромадян.
В Швейцарії штраф обійдеться в 300$. З 2018 року штраф навіть якщо викинули сміття в бак, але в неправильному пакеті. В залежності від кантону сортування сміття поділяється на 4 - 7 видів.
Ірландія за несанкціоноване складування сміття - на 5000$. А злісні порушники ще й на рік ув’язнення.
В Лондоні, завдяки підвищенню штрафів за викидання недопалків в недозволених місцях, який становить приблизно 160$.
В Осло багато будинків підключені до міської автоматичній системи утилізації відходів. У ній використовуються підземні насоси і труби для переносу сміття в спеціальні печі, де він спалюється і використовується для отримання енергії і тепла для міста.
Кращими прикладами в поводженні з відходами вважаються Швеція і Японія. Там дуже глибоке сортування сміття, а переробка поставлена на високий рівень.
В Японії біля кожного будинку стоїть близько 25 урн для різних категорій відходів, і пластик ділять вже на види. Утилізація сміття в цих країнах відбувається не тільки за рахунок переробки, а й шляхом правильного спалення відходів. Спалювати сміття дуже шкідливо, і щоб не завдавати шкоди екології, потрібно використовувати потужні фільтри.
Японцям штраф близько до 94 000$ та ув’язнення на п'ять років. В обов'язки кожного японця входить самостійне і ретельне сортування сміття, і в кожен день можна викидати тільки якийсь один його сорт, інакше – штраф. За несанкціоноване звалище в більш-менш промисловому масштабі цифри штрафів набагато вищі.
Зміна клімату є однією з основних проблем світового розвитку і потенційно серйозна загроза для глобальної економіки та міжнародної безпеки внаслідок підвищення прямих та непрямих ризиків, пов'язаних з енергетичною безпекою, забезпеченням продовольством і питною водою, стабільним існуванням екосистеми, ризики для здоров'я і життя людей.
В кінці серпня на саміті G7 генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш заявив, що липень 2019 року був найспекотнішим місяцем в історії, і 2015-2019 роки, швидше за все, стануть найжаркішими роками за всю історію метеоспостережень. "Згідно з даними Всесвітньої метеорологічної організації, рівень концентрації вуглекислого газу в атмосфері досяг найвищої позначки за всю історію людства: такий рівень концентрації CO2 існував 3-5 мільйонів років тому, тоді і температура була значно вище, і рівень морів був від 10 до 20 метрів вище", - сказав генсек.
Екологічна катастрофа відбувається вже зараз. Тільки в липні в Гренландії розтануло 179 мільярдів тонн льоду. Одночасно пожежі в Сибіру, на Алясці, в Канаді, в Гренландії за полярним колом і в Амазонії в червні і липні цього року привели до викидів десятків мегатонн вуглекислого газу в атмосферу - це надзвичайна кліматична ситуація. Країни повинні докладати більше зусиль для виконання Паризької угоди.
Україна як сторона Паризької угоди зобов'язана зробити свій національно-визначений внесок для досягнення цілей сталого низьковуглецевого розвитку всіх галузей економіки та підвищення здатності адаптуватися до несприятливих наслідків зміни клімату, зокрема шляхом скорочення обсягів викидів парникових газів. Основними джерелами викидів парникових газів в Україні є промисловість, енергетика і транспорт. Впровадження нових законів необхідні для регулювання квоти та поведінки підприємств та побутової діяльності людей.
На жаль, сьогодні законодавством України не передбачено покарань за засмічення навколишнього середовища, не має програми утилізації сміття, не має виховання в суспільстві любові до чистоти та природи, не має суботників як це є в більшості цивілізованих країнах світу та на які ми часто рівняємось або куди переважно подорожуємо.