Нажаль, екстрено часто донорська кров просто відсутня, не говорячи по її низьку якість, що може вразити реципієнтів, наприклад гепатитом, ВІЛом чи іншими смертельними невиліковними хворобами. Крім цього, хаотичне тестування, застаріле обладнання – реалії донорської крові в Україні.
30-го вересня Україна стала ще на один крок ближче не тільки до Європейського Союзу а й до європейських стандартів після парламентського голосування за закон «Про стандарти безпеки та якість донорської крові та компонентів крові», який відповідає вимогам Угоди про асоціацію та Стратегії розвитку системи крові.
Над законопроектом №3648 працював комітет Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування за адвокатуванням народного депутата Ольги Стефанишин ще з початку цього року. Слід зазначити, що останні 25 років законодавство у цій галузі не оновлювалось та базувалось на Законі України «Про донорство крові та її компонентів» ще від 23 червня 1995 року.
За статистикою 70% донорів крові - єдиноразові, які рятують близьку людину. При цьому, світова статистика свідчить що кожна 3тя людина на планеті хоча б раз потребує донорської крові.
Наразі донорство стане доступніше, адже скасували норму, яка вимагала здавати донорську кров лише за місцем реєстрації. Розвиток донорської крові буде ґрунтуватись на засадах добровільного та безоплатного донорства, як це відбувається у європейських країнах. Держава гарантує повну оплату згідно зі встановленим тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг, які включають вартість компонентів крові та вартість послуг із трансфузії компонентів крові, що передбачені програмою медичних гарантій.
Також новий закон передбачає:
- створення компетентного органу виконавчої влади, який буде займатись ліцензуванням, перевіркою крові на безпечність та якість за євростандартами;
- національна система крові стане керованою: чіткий розподіл функцій на національному, регіональному, госпітальному рівнях;
- можливий експорт компонентів крові та препаратів буде можливий за умови повного забезпечення національних потреб;
- перегляд та оновлення правового регулювання системи крові в частині можливості реалізації проектів державно-приватного партнерства, спрямованих на залучення інвестицій та підсилення матеріально-ресурсного потенціалу системи крові;
- забезпечення умов для інформатизації системи крові України шляхом створення Національного реєстру донорів крові або компонентів крові, а також осіб, що не можуть бути донорами, та його інтеграції до загальної електронної системи медичного простору в Україні eHealth.
Всесвітня організація здоров’я зазначає, що саме такий вид донорства знижує ризик інфікування у тричі та рекомендує підвищити донорство в Україні з 12 на 1000 осіб до 33.
За даними МОЗ, у 1991 році звання "Почесний донор" носили 1 млн 464 тисячі жителів України, в 2010 році таких нараховувалося всього 99 896, а на початок 2018 року - 47 298. Ще 60 осіб мають почесне звання «Заслужений донор України». Іншими словами, за роки незалежності кількість донорів скоротилася більш ніж у 15 разів.
Суспільством та політиками обговорюється спірне питання щодо подальшого донорства крові осіб з ризикованою поведінкою. Такою поведінкою вважається надання сексуальних послуг за плату, статеві відносини з малознайомими особами без презервативу, часта зміна статевих партнерів, гомосексуальні відносини, наркоманія.
З однієї сторони порушуються права людини бути донором, з іншої права реципієнта на якісну кров. За даними Інституту ім. Роберта Коха в Німеччині з 78 000 ВІЛ інфікованих – 51 000 з них гомосексуалісти.
До слова, 11 березня 2016 року Кабінет Міністрів України доручив Міністерству охорони здоров’я скасувати заборону бути донорами крові наркоманам і повіям, поки що ця норма діє до 2020 року включно. В той же час МОЗ витрачає мільйони бюджетних коштів на сплату судових вимог громадянам, які стали жертвами неякісної, крові, медицини та законодавства.