27 березня 2013 року Постановою Кабінету Міністрів № 261 було затверджено «Порядок організації оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до п.3 Порядку, пріоритетним напрямом оздоровлення постраждалих осіб та потерпілих дітей є забезпечення їх санаторно-курортними путівками відповідного профілю лікування.
Відповідно до п. 4 Порядку, особи, віднесені до категорії 1 та категорії 3 (у випадках, передбачених законом) безоплатно забезпечуються санаторно-курортними путівками. Проте в документі є чергова знущальна норма.
Справа в тому, що відповідно до п. 7 Порядку, документи для взяття на облік для забезпечення путівкою у наступному році подаються до 15 жовтня цього року. Таким чином, громадян, що підпадають під вказані категорії та мають законне право на отримання путівок, позбавляють такого права у 2013 році, якщо вони не подали заяву до 15 жовтня 2012 року.
По-перше, значна частина чорнобильців не знала про такі нововведення, проте це не має жодного значення, оскільки Азаров вирішив позбавити їх можливості лікуватися заднім числом.
По-друге, деякі громадяни, що підпадають під вказані категорії, проходили оздоровлення в жовтні-листопаді минулого доку і Кабмін не пояснює, яким чином їм потрібно було і буде чинити в такій ситуації, коли подавати заяву, і чи подавати їх дві – одразу на два роки. Ось така в нас соціальна держава.
Ця постанова була ухвалена незважаючи на те, що закон не має зворотної дії в часі. В Кабміні не потрудилися прописати норму, згідно з якою чорнобильці мали б можливість в цьому році ще отримати путівки незалежно від того, коли подали документи; а з наступного року встановлювати такі правила без винятків, роз’яснивши та повідомивши всіх, кого цей документ стосується.
Фактично, чорнобильців поставили перед фактом, відібравши в них законне право, – відповідно, на них і зекономили. Важко сказати, в якій ще державі так цинічно затикають бюджетні дірки за рахунок соціально незахищених верств населення. Факти є факти, але емоції теж присутні. Це чи не найбільша ганьба для держави.
Це, власне, не єдиний приклад, були й більш тонкі знущання. Так, Кабмін подав проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», в який вмудрився запхати такі ж, скажімо культурно, не зовсім адекватні норми. Даний законопроект, по суті, був спрямований, якщо не на вирішення, то, принаймні, на часткове поліпшення ситуації, що має місце в соціальній сфері.
Ним передбачалося з 1 липня 2013 року підвищити розмір надбавки на догляд за дитиною-інвалідом підгрупи А (І група поділяється на підгрупи А і Б), тобто, з високою мірою втрати здоров’я та надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду (стаття 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»), з 50 відсотків до 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте проект передбачав абсолютно незрозумілі норми, згідно з якими, орган, який призначає державну соціальну допомогу, може прийняти рішення про стягнення з одержувача суми «надміру виплаченої» допомоги. Простіше кажучи, держава дозволить органові, що призначає ту нещасну надбавку в розмірі від 243 до 302 гривень, стягнути її назад за своїм, фактично, одноосібним рішенням.
Тобто, мова навіть не йшла про рішення суду щодо стягнення даних коштів на підставі зловживань з боку одержувача (подання документів, що містять неправдиві дані, неподання відомостей про зміну права на призначення надбавки на догляд, про працевлаштування), де відповідач мав би можливість довести протилежне, а саме: відсутність зловживань з його боку.
При цьому передбачалося стягнення цих сум на підставі рішень органів, що призначають державну соціальну допомогу – без зазначення умови їх попередньої несплати одержувачами і об’єкта такого стягнення (та ж сама допомога, заробітна плата особи, яка її отримує і т. ін.). Проте в другому читанні вдалося домогтися внесення відповідних поправок і вказані норми було вилучено, Закон було прийнято в іншому, умовно кажучи, більш соціально справедливому вигляді.