ГлавнаяБлогиБлог Олега Петровця

Трамп VS Байден: Україна «між двома вогнями»

«Нікчемна та слава, яка приносить користь ворогам»

Уже майже тиждень не вщухає галас навкруги телефонної розмови Володимира Зеленського з Дональдом Трампом. З’являються нові деталі розмови, коментарі, диванні критики в соцмережах «перемивають кістки» президентам, а ЗМІ риються в передісторії конфлікту з надією зачепитися за якісь цікаві подробиці. Передісторія, і справді, цікава. Але питання в іншому - чи дійсно був здійснений тиск на Україну та кому взагалі вигідний подібний галас?

Фото: EPA/UPG

У центрі уваги

Усім відомо, що Трамп – людина ексцентрична та «гаряча». Тому будь яка його поява в ЗМІ очікувано відзначається або скандалом, або кумедним фотожабами. Тому я не здивований, що напередодні його зустрічі з Зеленським спливла компромативна інформація, що нібито він навмисно тиснув на Зеленського під час телефонних переговорів, у липні цього року.

Ясна річ, що Трамп буде заперечувати коректність цієї заяви (що він і робить), і це цілком справедливо. Обидва президенти стверджують, що не було ніякого натиску, лише привітна розмова, у якій Трамп нібито побіжно нагадав Зеленському про розслідування проти сина Байдена та запропонував посприяти відновленню справедливості в цій справі. Нічого агресивного, лише прохання в дусі «Чудово, якби Ви це зробили».

Оприлюднена згодом стенограма здебільшого сприймається неоднозначно. Так, розслідування проти Байдена-молодшого в ній згадується, а от чи з натиском – справа суб’єктивна. Якщо є намір, можна зробити й із мухи слона.

І саме цікаве, що Байден-старший поскаржився на Дональда більше ніж через місяць після телефонної розмови, напередодні його зустрічі з Зеленським. Тобто це цілком спланована акція, яка має певні політичні мотиви, аби «скомпрометувати» Трампа. Але ж хто замовник? Розглянемо дві версії:

Версія №1: Кращий захист - напад

Мотиви Джо Байдена в даному випадку є цілком очевидними.

По-перше, Байден – потенційний конкурент Трампа та один із найсильніших політиків-демократів на виборах 2020 року.

По-друге, він боїться, що Трамп у телефонній розмові міг тиснути на Зеленського, щоби пришвидшити розслідування справи проти сина Байдена, тим самим поставив під удар репутацію Байдена старшого як кандидата в президенти.

І сама сіль – багато хто забув (а може й не знав взагалі), що син Байдена опосередковано пов'язаний із «великим та жахливим» Януковичем. Якщо коротко та зрозуміло:

Байден молодший у 2014 став членом нафтогазової компанії «Бурісма», яка належить українському міліонеру Миколі Злочевському. А Злочевський, своєю чергою, активно фінансував передвиборчу кампанію Януковича у 2010 році та згодом отримав посаду міністра екології та природних ресурсів. Після цього його «Бурісма» майже в декілька разів збільшила свій видобуток. Тобто активно та цілеспрямовано велося відмивання коштів. Згодом цю справу щодо «відмивання» почав розслідувати прокурор Шокін, якого в результаті й звільнили з посади. Саме про цю справу зі звільненням Шокіна й нагадав Трамп Зеленському в телефонній розмові, чого найбільше побоювався Байден-старший.

От вам і логічний ланцюжок - «Байден-молодший – фінансові махінації «Бурісма» - звільнення прокурора – оприлюднення розмови Трампа з Зеленським».

Фактично стає зрозумілим, навіщо Джо Байден подав скаргу щодо оприлюднення телефонної розмови президентів. Він намагається захистити бізнесові інтереси сина та свою політичну репутацію напередодні виборів.

Версія №2: «Чорний» самопіар Трампа

Це цілковитий сценарій Трампа.

По-перше, як я зазначив вище, Трамп – це ексцентрична, медійна людина, шоумен, який жадає уваги мас.

По-друге, фактично вперше в історії опублікували стенограму закритої розмови двох лідерів. Хто мав доступ? Тільки адміністрація президента США. І ця стенограма не була би оприлюднена, якщо це було би невигідно для Трампа.

По-третє, Байден чудово розуміє, що «по вуха» в скандалі. Мало того, що його син тісно пов'язаний із «Бурісмою», отже, і з грошовими махінаціями цього газодобувного підприємства, так ще і складається враження, нібито Байден-старший тиснув на головного прокурора Шокіна, аби припинилося розслідування цих махінацій. Навіщо йому це? За яких обставин Байдену було би цікаво піднімати ці питання на рівні США?

Ясна річ, що весь цей галас - абсолютна ініціатива самого Трампа. Він зрозумів, що Байден поведеться на цю провокацію, він її зініціював та «злив» інформацію по розмові. Байден «клюнув». Геніальний трюк! І саме ця версія мені здається найбільш ймовірною.

Чи бути імпічменту?

Складно чітко зрозуміти, хто саме жертва, а хто «нападник». Бо як Трамп, так і Байден можуть навмисне маніпулювати інформацією з власної користі. Україна – лише як засіб для досягнення певних цілей цих політиків, «між двома вогнями» так би мовити.

Активна увага до персони Трампа в даному випадку може зіграти не тільки злий жарт, а і йому на руку. Байден-старший, звинувачуючи Трампа в зловживанні владою, першою чергою компрометує себе, викриваючи велике бажання «насолити» чинному президенту США з явно політичних мотивів. І Трампу це подобається! Але, попри всі вимоги демократів поставити під удар президента, імпічмент малоймовірний. Явних, прямих доказів натиску та перевищення президентських повноважень поки що немає. Лише є скандал, піар, хайп. Те, чого і прагнув Дональд.

Але як це вплине на Україну? Покаже лише час.

Олег Петровець Олег Петровець , Політичний експерт
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram