Орієнтир
Якщо відштовхуватися від успішної вже столітньої практики сотні країн світу, то шлях до реформування освіти українських старшокласників має пролягти через таку організацію освітнього процесу, яка буде відокремлена від 9-річки. Останнє дозволить оптимально перевести учня з рівня формування основи/базису загальної освіти до етапу більш вузько-конкретного напрямку його особистісного культурно-наукового потенціалу завдяки профілізації старшої ланки загальної середньої освіти.
Саме у мережі профільних за змістом та формою навчання закладах система освіти, що опирається на принцип солідарного фінансування, здатна оптимально враховувати вікові особливості учнів та постійно відтворювати реальні, а не лише декларативні, умови для особистісно-орієнтованого навчання старшокласників, у яких апріорі вже не можуть всі 25 шкільних предметів бути для всіх обов’язковими.
Існування мережі профільних закладів освіти у сотні країн світу обумовлене тим, що світ, а Україна тим більше, ще не дійшли до такого високого рівня життя, щоб забути про учнівські класи та студентські групи.
Зрозуміло, що апріорі не може бути справжнього профільно (читай особистісно) орієнтованої освіти у старших класах тієї школи, де один-два, і навіть, три випускних 9-х класів. Хоча б з тієї причини, що школа ніколи не матиме адекватних сьогоденню засобів для реалізації професійного профілю тим випускникам 9-х класів, на яких у порядній і відповідальній системі вищої системи точно не чекає успіх.
Не менш очевидним є неминуче різноманіття освітніх пріоритетів в учнів одного класу, які досягли такої підготовки у 9-му класі, за якої вони можуть позитивно справитися з профільно-поглибленим вивченням циклу дисциплін. Так, щоб не потрібно було - учням сподіватися на списування, а вчителям робити вигляд, що вони того не бачать.
Щоправда у нас поки дехто вважає, що у тім (списуванні) нічого неприродного не має і так воно скрізь і те «дехто» нараховує чи не мільйони українців. Але ж це зовсім не означає, що так скрізь. Більше того, поблажливе ставлення до списування якраз вказує на низьку якість освіти нації, чому череда постійних суспільно-економічних негараздів вже чверть століття новітньої історії України є прямим тому свідченням.
Знаю наживо з власного досвіду роботи в алжирських академічних ліцеях та з неформальних багаторазових зустрічей з французькими ліцеїстами і тамтешніми колегами, що «там» не списують і у вчителів не має жодної потреби ганьбитися тим, щоб займати щодо непорядних учнівських спроб антипедагогічну позицію.
Законодавство
Прийнятий у 2017 році закон України «Про освіту» є рамковим орієнтиром до конкретних трансформацій, заявлених як нових для нашої системи освіти цінностей, у практичну площину завдяки новим профільним законам для окремих сегментів освіти, зокрема й загальної середньої.
Відтак перед розробниками сприятливих для реформування системи загальної середньої освіти умов стоїть завдання перейти від декларативно-обтічних формулювань на користь чітко-конкретного правового інструментарію, здатного гарантовано забезпечити реалізацію задекларованих цілей щодо осучаснення змісту та форм освітньої діяльності, зокрема й у сегменті освіти старшокласників.
Без такої тактики у сфері законодавчої ініціативи МОН та власне законотворчої діяльності профільного комітету Верховної Ради система знову отримає весь «букет» проблем імплементації, який вже має щодо прийнятого у 2014 році закону України «Про вищу освіту».
Наша система вищої освіти власне замість очікуваного розвитку «буксує» в існуючому статус-кво, сподіваючись вийти з «глухого кута» методом спроб внесення численних змін до раніше прийнятого компромісного варіанту закону, але безуспішно, бо замість кардинальних реформаційних кроків постійно вносяться контроверсійні за сутністю правки, які призводять до того, що у системі фактично не має системи.
Напередодні повернення до розгляду проекту закону про «Загальну середню освіту» у частині реформування змісту та організації освіти старшої ланки новому складу МОН як головному суб’єкту освітньої законодавчої ініціативи варто відмовитися від попередньої тактики компромісів з прибічниками збереження радянської моделі освіти старшокласників на користь кардинального переходу до моделі, якою послуговується чи не весь світ і вже чи не 100 років поспіль.
При чому мова про те, що є багато можливостей для таких змін навіть у межах існуючого рівня фінансування освіти старшокласників на перехідному етапі, який можна було запровадити ще чи не «вчора».
Актуальність
Системно-перспективними інституційними кроками на думку автора, який і у закордонній системі ліцейської освіти попрацював три роки, і пройшов тридцятирічний шлях становлення українського інноваційного ліцею для старшокласників, який був заснований «з нуля», мають бути наступні нормативно-правові пропозиції до проекту нового закону «Про загальну середню освіту»:
1. Фіксація чіткого і однозначно неминучого перехідного терміну для відокремлення старшої ланки від 9-річки, який був би не більшим ніж один-два навчальних роки.
2. Перелік конкретних санкції за порушення норми закону про припинення набору до 10-х класів у закладах, що мають у своїй структурі ІІ ступінь (5 – 9 класи).
3. Норма про обов’язок місцевих органів влади по створенню окремої мережі профільних (академічних та професійних) ліцеїв для учнів 10 – 11 класів у розрізі потреб міст та сільських районів на принципі конкурсного до них вступу, який спочатку має здійснюватися приймальними комісіями закладів, а потім за результатами ЗНО-9.
4. Порядок набору педагогічних кадрів та керівника до нових профільних ліцеїв, який має здійснюватися через незалежний від місцевої влади відкритий конкурс, який опиратиметься виключно на бальні показники рівня професійності претендентів (мають розроблятися МОН і передбачати запобіжники до спотворення чистоти набору кадрів традиційним у нас кумівством та блатом).
5. Закріплення профільного підходу до змісту освіти старшокласників, у якому має бути не більше 10-ти обов’язкових предметів: 4-5 профільних, що вивчаються поглиблено та з наближенням до вимог вищого освітнього рівня та 5 – 6 загальноосвітніх, зокрема в інтегрованому вигляді.
6. Надання повної автономії для педагогів закладу щодо програм навчання та підручного його супроводу на принципах персональної відповідальності за дотриманням держстандартів, які держава забезпечує базовими примірними збірками завдань, на які орієнтується система ЗНО та які надаються до вільного доступу для учнів та вчителів.
7. Надання освітній держслужбі правових повноважень до застосування відомчих санкцій за порушення та ігнорування норм закону з боку керівництва закладів та його педагогічних працівників.
8. Встановлення підвищувальних коефіцієнтів до окладів/ставок керівників ліцеїв та вчителів профільних предметів у порівнянні з нормами для працівників ІІ ступені.
9. Скасування/унеможливлення наявності у назві закладу будь-якої форми власності терміну «ліцей» за наявності у ньому І/ІІ ступені.
10. Впровадження примірного штатного розпису профільного ліцею з наступним кадровим «рядом»: директор (має секретаря), один заступник директора (має у підпорядкуванні профільних за видами організації освітньої діяльності методистів – з навчальної, виховної, методично-дослідницької, інформаційно-технічної тощо роботи), вчителі/викладачі, вихователі/тьютори класів чи інтегральних груп, спеціаліст з ТБ та охорони праці, медсестра та інші традиційні для школи допоміжні працівники.
11. Встановлення нової для нашої системи примірної структури навчального тижня, у якій для навчань за розкладом мають бути наступні позиції:
- посередині тижня, наприклад, у середу опісля перших двох пар друга половина освітньої діяльності закладу повністю відводилася б для занять за особистими інтересами ліцеїстів (підготовка до конкурсів олімпіад, спортивних змагань чи театральних вистав тощо);
- для першої половини суботи передбачити фінансування роботи педколективу для здійснення індивідуально-групових консультацій за спеціальним розкладом, де вихід вчителя є обов’язковим, а учнів за потреби /бажання;
- розподіл навчальних годин тижня так, що у профільних предметах час на ознайомлення з програмною теорією до часу на формування умінь її практичного застосування у стінах ліцею з учителем відноситься як мінімум 1 до 2.
12. Запровадження чітких правил про відрахування з ліцею учнів, які не відповідають рівню у 4 бали ліцейського стандарту щодо вміння застосовувати програмну теорію.
13. Відмова від практики ведення класних журналів вчителями на користь обов’язкового переведення у статус документів суворої звітності письмових атестаційних програмно-планових робіт учнів, які ними виконуються на окремих папірцях і зберігаються централізовано в адміністрації, а не окремими вчителями протягом навчального року. Саме такі документи (учнівські роботи) є найбільш об’єктивними індикаторами виконання навчальних планів та рівня відповідності освітньої діяльності закладу діючим держстандартам освіти.
Аргументація
Виходжу з того, що деталізація у законі – це як у житті (кашу маслом не зіпсуєш), бо формування тексту закону, який чи не на 100% складається лише із загальних красивих фраз, навпаки - є шляхом до їх волюнтаристського спотворення та ігнорування чи не кожним бажаючим.
Відповідальній людині точно не потрібні запобіжники та уточнення, але ж ніде ще не було так, щоб поруч з відповідальними працівниками не «ходило» чи не 15% від природи схильних до шахрайства та 70% тих, для кого важливо, у першу чергу, «куди сьогодні дме вітер».
Обурює «аргументація», що мовляв не може бути й мови про перехід ближчим часом до сучасної моделі освіти старшокласників, якою послуговуються у сотні країнах світу, бо ж «... наша економіка ще занадто слабка».
І цього ствердження від усіх наших попередніх лідерів суспільно-освітянської думки було достатнім, щоб ігнорувати наступні якби неочевидні, але ріжучі око очевидності:
- А скільки ще буде викинуто грошей на вітер для збереження існуючої малоефективної моделі старшої ланки?
- Більше того, а скільки шкоди і державі, і окремим старшокласникам продовжуватимуть наносити оті «25 обов'язкових предметів», які апріорі не можуть не перекреслювати природну тягу майже дорослих старшокласників до розвитку особистісно-пріоритетних нахилів?
- До якого низького рівня має впасти якість освіти нації для прозріння, що навіть з наявним матеріальним забезпеченням впровадження старшої ланки, відокремленої від 9-річки, дозволить мати значно краще підготовлених старшокласників ніж за існуючого вже чверть століття «розмазування» наявних ресурсів по осередках неефективного їх використання.
Модальність
Невже наша інтелектуальна спільнота настільки байдужа, що навіть лідерам, котрі позиціонують себе як прихильники принципу «Реформи або робляться швидко, або не робляться ніколи» не вистачає духу визнати, що обмеженість ресурсів для профільної старшої ступені як окремої ланки використовується противниками реформ для їх гальмування заради збереження архаїчної пострадянської структури та змісту освіти старшокласників.
Функціональна нездатність згуртувати громадян до бачення переваг реформування освіти для чи не найважливіших її стейкхолдерів – старшокласників та студентів - є сумним для нації індикатором низької мотиваційної компетенції держменеджменту та малоспроможності політичних лідерів.
Хоча тут скоріше має місце інше, адже і держслужбовці, і політики, і бізнесмени не пішли ж шляхом створення установ чи служб забезпечення якості для ще недавно так поширених у нас «Волг», «Москвичів» та «Лад», а швидко пересіли на «Мерседеси», «BMW», «Тойоти» та «Лексуси» попри плачевний стан автошляхів та проїжджих частин міських і сільських вулиць.
Тобто прямо й без застережень перейшли до застосування продуктів, спроектованих та виготовлених випускниками закордонних профільних ліцеїв.
Без інституційно-правового відокремлення закладів освіти для старшокласників від 9-річки помітного покращення якості освіти нації не буде, бо переважна більшість закладів залишаться наскрізними від 1-го до 11/12 класу. По-перше, владі на місцях легше залишати все так як є, а по-друге, у засновників закладу за таких умовах більш важливим лишатиметься питання «збереження годин» для вчителів, а не питання осучаснення змісту та форм навчання старшокласників у відповідності до все нових викликів часу.