ГлавнаяБлогиБлог Алексея Минакова

«Старі обличчя». Питання до кадрової політики нового уряду

Кадрова політика Президента Володимира Зеленського із самого початку була розкритикована через ключовий принцип підбору людей на основі спільної історії партнерства чи дружби, мовляв лояльність підміняє компетентність. І цим підхід Зеленського дуже нагадував його попередника – Петра Порошенка.

Фото: Макс Левин

Але на початку роботи в статусі Президента це ще можна було виправдати тим, що Зеленський формує перше коло осіб біля себе на основі довіри. І ще залишалася надія, що потім, особливо при формуванні уряду, призначати будуть лише професіоналів своєї справи, які мають історії успіху за плечима. Або хоча б фахівців із незаплямованою репутацією.

Однак, не так сталося, як гадалося. На жаль, представники «старої системи», які до того ж проявили себе не з кращої сторони, м’яко кажучи, успішно інтегрувалися в «уряд технократів» Олексія Гончарука.

Найбільше претензій, звичайно, до міністерства внутрішніх справ.

Залишити на посаді міністра МВС відверто токсичну персону Арсена Авакова, який провалив переатестацію в поліції і взагалі реформу поліції, було неочікуваним рішенням. Немає раціональних аргументів, які б змогли виправдати цілу купу нерозкритих резонансних справ – від вбивства Павла Шеремета до Аміни Акуєвої. А також плямою на його репутації є так звана «справа рюкзаків» проти сина Авакова.

Але на цьому нова влада вирішила не зупинятися. І одним із заступників Авакова призначили його давнього помічника Антона Геращенка. В соцмережах до сих пір із посмішкою згадують відео, на якому він вилизував язиком тарілку в ресторані. Але ж все набагато серйозніше – в 2016 році він завдав удару по іміджу України, почавши цькувати журналістів, в тому числі закордонних, які акредитувались на непідконтрольній території Донбасу. Тоді були опубліковані персональні дані майже 5 тисяч журналістів.

А в резонансній справі Катерини Гандзюк він встиг поспішно відрапортувати, що злочин розкрито. Хоча поліція помилково затримала абсолютно невинну особу. Потім йому зливали дані досудового розслідування і він публічно повідомляв їх, хоча це порушення кримінального процесуального кодексу.

Є питання й до вибору очільника міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб.

Оксана Коляда протягом 12 років працювала в Департаменті зв’язків з громадськістю МВС, в тому числі й за часів одіозного міністра Віталія Захарченка, який згодом втік до Росії і до сих пір там перебуває. Під час Євромайдану, в січні 2014 року, публікувала посилання на новину «Разгон мирной демонстрации в США. Украинскому беркуту и не снилось».

За часів роботи в Міноборони вона потрапила до гучного скандалу через особисту ініціативу щодо видачі грамоти з подякою від Міноборони журналістці Анастасії Станко. Справа в тому, що Анастасія Станко в 2016 році, разом із журналістами країни-агресора, оприлюднила позиції українських військових, їхні обличчя і зброю, що могло стати орієнтиром для ворога.

Насторожують кадрові зміни в міністерстві оборони.

Зокрема, декілька днів назад Аліна Фролова подала декларацію за 2018 рік, в якій вказана кандидатом на посаду заступника міністра оборони.

В 2015-2019 роках вона працювала радником із стратегічних комунікацій міністра інформполітики Юрія Стеця. Не секрет, що до ефективності роботи цього відомства є безліч претензій як у експертів, так і в громадянського суспільства. І важко виправдати це недостатнім фінансуванням – якщо в 2014 році міністерство дійсно отримало лише 4 млн грн, то в 2019 році сума зросла в 136 разів.

Замість реальної боротьби з окупацією інформаційного простору проросійськими силами і трансляції українських медіа на окуповані території, співробітники міністерства їздили презентувати брендбук України в США, Велику Британію, Китай та інші країни.

Також Фролова відповідала за інформаційний напрям щодо популяризації НАТО в Україні. При цьому, згідно із соцопитуванням КМІС, відсоток населення, яке прагне вступу до НАТО, в серпні 2019 року складав 40,9%, хоча ще в грудні 2018 року – 46,1%. Тобто відсоток підтримки зменшився. Навіть в грудні 2014 року рівень підтримки НАТО був 46,4%. Натомість, суттєво збільшились настрої «позаблокового статусу України». Тож, не можна назвати цей напрям роботи успішним.

Вже були прецеденти, коли через резонанс щодо тієї чи іншої кандидатури Зеленський змінював кадрове рішення. Наприклад, щодо голови Одеської ОДА. Після публікації журналістського розслідування про Андрія Андрейчикова, що він заробляє на продажі металобрухту в невизнану «Придністровську Молдавську республіку», Зеленський провів відкритий конкурс на цю посаду.

Чи станеться щось подібне із заступником міністра оборони – залежить від активності небайдужих громадян.

Для того, щоб впровадити необхідні реформи і побудувати сильні інституції, питання кадрів стає пріоритетним. І нова влада не може не співпрацювати з досвідченими «старими обличчями», які набили шишки і володіють необхідними знаннями та навичками. Але нова влада зобов’язана більш ретельно ставитися до підбору таких «старожилів». Інакше, ніяких проривів у розбудові держави не буде.

Алексей Минаков Алексей Минаков , блогер, политический обозреватель, медиа-эксперт (Киев)
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram