При цьому, ніхто не критикував селищну владу і ніхто не очікував від неї «подарунків». Люди в селі від влади взагалі нічого не очікують. Просто беруть і розчищають кожен біля свого двору.
Для довершення образу зауважу, що грейдер пройшов по центру нашого села аж за 2 дні після початку снігопадів.
Та повернімося до київських політично-снігових дискусій. Вважав і продовжую наполягати на тому, що якщо б у Києві був опозиційний мер, не підтриманий владою, то ситуація була б ще гіршою. Крайнім у ній виявився би не Мазурчак, Глінський та Пшеничний, а той опозиційний мер (чи то Кличко, чи Олександра Кужель, чи Катеринчук). Йому б елементарно не дали грошей на розчищання снігу.
Дуже хочеться пригадати вдалі роки. За рахунок чого такі метри муніципального порядку як Сан Санич Омельченко витягали Київ з глибоких прикрощів? А за рахунок того, що вони відбулися і як господарники, і як політики саме в цьому місті ще до того, як посіли посаду виборного градоначальника.
Сан Санич на своєму особистому авторитеті навіть за відсутності Київавтодору обдзвонив би тих самих міських будівельників і під свою відповідальність розчистив би місто.
Я просил бы воздержаться политиков от спекуляций на теме чрезвычайной ситуации природного характера. Сегодня все должны объединиться и помочь службам преодолеть последствия непогоды
— Нестор Шуфрич
Теоретично з більш-менш підготовлених претендентів на посаду Київського голови зі сніговим завданням впорався б Пилипишин або Порошенко.
Ще раз наполягаю на тому, що на критику має право той, хто робив краще, тобто перемагав снігову стихію, працюючи на відповідній посаді.
Дуже дивує, коли критиканством займаються хлопчики, які жодного року не працювали у владі і за своє життя не вивезли жодної тони снігу.
Тому місцевим політиканам раджу починати будь-яку критику зі звіту про власні героїчні досягнення. Як варіант, з розчищення снігу. І не лише його.