19 вересня народні депутати з міжфракційного об’єднання «Львівщина» були змушені «штурмувати» Держказначейство у Києві. Нас там не хотіли бачити, тому ми мусіли лізти через турнікети, щоб у законний спосіб зареєструвати звернення. На жаль, нині це чи не єдиний спосіб привернути увагу можновладців до катастрофічної кризи неплатежів у Львівській області та по всій державі.
Станом на 10 вересня, в управлінні Держказначейства на Львівщині не оплачено платіжних доручень місцевих бюджетів на суму 127,1 мільйони гривень. Лише по зведених бюджетах Стрийського й Жидачівського районів «зажовано» платежів щонайменше на 5,53 мільйони. Звівши дані по своїх округах, ми підрахували, що кожен десятий платіж місцевого бюджету в Львівській області не виконується. Мери, головлікарі, заввіділами освіти масово скаржаться на затримки законних, забезпечених бюджетними призначеннями витрат. Наголошую: йдеться не про якісь позички чи допомоги, а про кошти, які вже належать місцевим громадам на підставі Закону «Про державний бюджет»-2013, і акумулюються на Єдиному казначейському рахунку.
«Зажовуються» платежі громад по всій Україні, про це постійно волає навіть мер Донецька. Станом на 1 липня, затримувалися місцеві платежі загалом щонайменше на 1,1 мільярд гривень. Загальна заборгованість муніципалітетів перед постачальниками й кредиторами сягає мінімум 6,5 мільярди. Міста й селища цьогоріч практично припинили ремонт комунальних доріг, закупівлю техніки, впорядкування сміттєполігонів. Під реальною загрозою виплата зарплат «бюджетникам». На Львівщині ситуація є неприпустимо критичною: середній відсоток виконання платежів втричі-вшестеро менший за інші регіони.
Однак казначейство й уряд вже другий рік поспіль відмовляються визнавати проблему, повідомляти поточні обсяги затримок і пояснювати правові підстави своїх дій. Не кажучи вже про графік реструктуризації «зажованого». Казначеї не звітують навіть перед депутатами-членами бюджетного комітету парламенту. Усіх годують одними і тими ж відписками «оплата здійснюється в порядку черговості надходження платіжок», «першочергово фінансуються захищені статті» і т.д. Переконаний, що «технічні проблеми», про які, виправдовуючись, говорить уряд – відверта брехня. Уряд самовільно користується коштами з єдиного казначейського рахунку, латаючи бюджетні дірки й погашаючи боргові зобов’язання.
Я вже писав про очевидну економічну причину цих зловживань: бюджет знекровлений тендерними розкраданнями, невиконанням податкових планів й борговими зобов’язаннями, в які занурив країну уряд Азарова. Але ж Кабмін не вправі балансувати бюджет безстроковим й необмеженим примусовим кредитуванням за рахунок коштів місцевих бюджетів. Це схоже на сталінські «добровільні державні позички» 1940-1950-х років.
Раз ми прагнемо в Європу, треба нарешті усвідомити, що в багатьох розвинених країнах існує практика, коли муніципальні рахунки зберігаються й обліковуються окремо від казначейства й державного бюджету. Згідно з Конституцією України, кошти самоврядування відокремлені від державної власності. Якщо уряд неспроможний гарантувати й захистити кошти місцевих громад, можливо, й справді перевести рахунки місцевих рад на ретельно й прозоро дібрані комерційні банки, аніж роками терпіти свавілля держказначеїв.
Вже видно, що звичайні засоби парламентського й громадського контролю за владою не діють. Мусимо вживати «аварійних» заходів для відвернення повномасштабної кризи платежів.
По-перше, члени міжфракційного депутатського об’єднання «Львівщина» «не облишать» чиновників до повного розблокування платежів. Ми вимагатимемо призначити перевірки Держказначейства правоохоронними органами й створити тимчасову слідчу комісію Верховної Ради з цього питання. По суті, «зажовування» державою муніципальних коштів – звичайне шахрайство. Впевнений, що до тиску долучаться депутати з інших регіонів.
По-друге, парламентарями з різних фракцій вже напрацьовано кілька законопроектів, які б мали повернути Держказначейство до тями. Дійти компромісу в напрацюванні узгодженої позиції парламентарів можна за допомогою «Міжфракційного об’єднання народних депутатів з питань розвитку місцевого самоврядування», до якого входять як представники провладної більшості, так і опозиції.