Майже 2 години - на одному диханні. Тільки вірші: багато нових - написаних у період з березня 2015 до березня 2016 рр., і трохи старих, які стали "фірмовими знаками" Жадана, без яких не обходиться жодне читання.
"39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається", - саме такою є анотація від автора книжки, яку, на його прохання, проілюстрував одеський художник Олександр Ройтбуд.
"Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі.
Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід.
Потяги завмирають на мить і рушають далі.
Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід.
Ніхто не зупиняється в її місті.
Ніхто не хоче забрати її з собою.
Вона думає, стоячи зранку на своєму місці,
що навіть ця територія, виявляється, може бути бажаною і дорогою...".
Цей вже дуже відомий вірш - перший у книзі, з нього все починається.
Мабуть, найсерйозніша збірка у творчості Жадана. Останнім часом поет багато подорожує сходом - у зону АТО він везе не тільки свої вірші та пісні (концерти там завжди безкоштовні), але й волонтерські вантажі, на які він витрачає прибутки від концертів та презентацій в інших регіонах. До речі, на київську презентацію за запрошенням Жадана прибули навіть на інвалідних візках поранені учасники АТО з Центрального Військового кліничного госпиталя.
Досвід автора вилилився у твори про почуття та думки військових, мирних жителів Донбасу, родичів тих, хто пішов на війну. Плюс лірика кохання, в якій Жадан завжди на висоті.
"(...) І коли він відкриває світ, ніби верстак,
пристосовуючи його до любові своєї,
все, що він робить, він робить щоразу так,
аби вона розуміла, що він це робить для неї (...)".
У збірці вірші умовно розстановлені по 4-х сезонах, від весни до зими. Настрій кожного сезону відчувається досить тонко. Після морозів неминуче прийде нова весна.
"Основна ідея - надія, відсутність відчаю, подолання відчаю", - сказав поет, розповідаючи про книжку на радіо "Аристократи" наступного дня після презентації.
Дійсно, від збірки військового часу я очікувала більше сумних історій, печалі - але настрій книжки досить оптимістичний. Війна поруч із нами вже досить давно. Вона є частиною нашого життя, колись вона закінчиться обов'язково. І для нас, як суспільства, дуже важливо навчитись з цим жити. Жити поруч з тими, хто повернувся, і з тими, в кого на війні залишилися близькі, кохані люди. З тими, хто мусив біжати від вибухів та смерті, покинувши домівки - можливо, назавжди. З їхніми спогадами та потребами. Зрозуміти їх усіх і прийняти, як частину нової реальності.
"І стільки світла. Щоразу. Навіки.
Друга лінія оборони.
Сонце, мов пальці, зігріває ріки.
Весна приходить до сірої зони.
Дощ у стриженому волоссі.
Відігрітий шматок країни.
Коли із зони виходять діти й дорослі,
там все одно лишаються звірі й рослини.
Там лишається небо, як порожня майстерня,
і земля, мов камінням, наповнена мерцями,
і мерці годують від травня до серпня
молоду кукурудзу своїми серцями,
вони відпоюють кров'ю сухе коріння,
гріють землю в її осерді,
у них за життя було стільки терпіння,
що воно лишилось навіть по смерті.
Вони перші прийшли сюди й померли перші.
Кров на одязі - всього лише плями.
Навіть по смерті, навіть померши
можна доглядати за травами і полями.
Можна сприймати смерть як скорботу.
Але в смерті завжди будуть резони.
Мертві роблять свою роботу.
Квітнуть дерева сірої зони".
Все ж для мене Жадан - це суцільна емоція, яка пробирає аж до мурашок, до кісток. Великий талант, сучасниками якого нам пощастило бути.
У "Тамплієрах" основним мотивом є хрестовий похід - алегорія війни нинішньої. Бо усі війни, навіть дуже різні по суті, від середньовіччя до сьогодні викликають ті самі наслідки.
"Таке враження, що історія ходить по колу. І ми слідом за нею. Добре було б навчитися давати собі раду з історією і не повторювати тих невірних кроків, які робили до нас", - вважає Жадан.
Не зважаючи на атеізм поета, в його творчості з кожним роком все більше християнських та близьких до релігіі тем. Цікаво, що його вірші звучать однаково гостро і для атеістів, і для віруючих - натякаючи на відомі притчі, псалми та заповіді - але не ображаючи жодних почуттів. А цими днями на поетичному фестивалі MERIDIAN CZERNOWITZ презентація “Тамплієрів” відбулася у чернівецькому Костелі Пречистого Серця Ісуса.
"Де твій брат, чуєш, де твій брат?
Чому він не приходить останні дні?
Хіба там, де він є, так багато принад?
Що він ховається, ніби риба на дні?
- У цьому місті стоїть сто церков,
безліч костьолів і ціла тьма синагог.
Звідки я знаю, де він? Темніє під нігтями кров.
Бог розбереться сам, якщо він справді бог (...)".
"Поезія - це той канал, який може поєднувати людей різного світогляду", - впевнений Жадан, і з ним не посперечаєшся. Зі мною на презентації була подруга зі сходу, далека від вітчизняної поезії - вона раніше не чула ані Жадана, ані його колег по цеху. Більш того, маючи близьких родичів у прифронтовій зоні, вона намагається обходити тему війни, абстрагуватися від неї (це нерідко трапляється з людьми, яких війна торкнулася досить близько, природня реакція психологічного захисту). Втім, моя подруга була вражена емоційністю творів: весь час уважно прислуховувалась через шум у залі та метушню біля входу, розбираючи не надто звичну для неї мову Жадана, знаходила в багатьох з віршів щось дуже особисте, про себе – як кожен з нас. Пізніше просила мене перечитати ще.
Що на додачу? Слухати ці вірші ще краще, ніж читати. У листопаді "Тамплієри" вийдуть у незвичному форматі аудіокниги - разом із Жаданом, його вірші читатимуть Тарас Чубай, Саша Кольцова, Fozzy та інші відомі украінці. І це благодійний проект. Виручені від продажу кошти підуть на допомогу дітям, які втратили батьків підчас війни.