Нині серед лідерів із забруднення навколишнього середовища впевнено тримаються Китай, США, та країни об'єднаної Європи. Саме ці держави мають бути локомотивом із впровадження заходів для досягнення запланованого у Парижі результату, а інші, так чи інакше, рівнятимуться на них. Шкода, що за досягнутою у Парижі угодою не передбачається жодних санкцій щодо країн, які можуть бути непослідовними та переглядатимуть своє ставлення до такого серйозного виклику. До недавніх пір увесь світ спостерігав, як США впевнено йдуть за вектором зниження споживання енергії та сприяють розвитку альтернативної енергетики. Сполучені Штати були найбільшим інвестором у цій галузі. Але, на жаль, сьогодні від нового лідера вільного світу ми чуємо заяви щодо перегляду позицій стосовно глобального потепління. У цьому контексті бачимо, як в лідери виходять країни ЄС та Китай. Окрім дотримання умов Кліматичної угоди, в кожної держави є свої мотиви для розвитку альтернативної енергетики. Китайські міста настільки потерпають від забрудненого повітря, що громадяни змушені ходити вулицями в масках, а європейські країни борються за ефективність своїх економік шляхом зниження їхньої енергоємності. В Україні, дякувати Богові, із чистотою повітря все не так критично, і, принаймні, у найближчому майбутньому ця ситуація не повинна змінитися. А от вирішення проблеми енергонезалежності є стратегічним завданням для нашої держави. Тому глобальний план із зменшення використання викопних енергоносіїв так добре вписується в загальну стратегію розвитку нашої країни та її такий складний євроінтеграційний шлях. Україна - одна із перших країн у світі, яка ратифікувала Паризьку Кліматичну угоду, чим затвердила план дій для зменшення негативних наслідків на навколишнє середовище в результаті і для досягнення енергонезалежності.
Енергетика - запорука єдності Європейського Союзу
Понад 20 років Європейський Союз веде спільну для всіх країн-членів енергетичну політику. Європа суттєво просунулась у питанні енергетичної безпеки завдяки спланованій і послідовній роботі над законодавчою базою, що стосується енергетики.
Перший Енергопакет було прийнято 1996 року, це був Акт стосовно енергетичної безпеки Європейського Союзу, в якому прописані основні правила ринків електроенергії та природного газу.
Основна ідея Другого Енергопакету, який був ухвалений Європейським Парламентом 2003 року, полягала у відокремленні видобувних та збутових підрозділів від транспортних магістралей (так званого анбандлінгу власності). Таким чином діяльність компаній, що постачають природний газ та електроенергію, повинна бути відділеною від видобутку та генерації. Нині в Європі діє Третій Енергопакет, який було прийнято в ЄС 2009 року. Його основною ідеєю є повна лібералізація енергетичних ринків та створення і функціонування Незалежного Національного Регулятора для кожної країни-члена Європейського Союзу, який має регулювати діяльність компаній в енергетичній сфері. В рамках дії Енергопакету було засновано Агентство із взаємодії Енергетичних Регуляторів, мета якого - допомагати Національним Регуляторам виконувати покладені на них обов'язки.
Третій Енергопакет сприяє використанню відновлювальних джерел енергії через створення сприятливих умов для введення нових енергогенеруючих потужностей. Основна мета, яку переслідувала Єврокомісія при створенні Другого та Третього Енергопакетів, - підвищити конкуренцію енергоносіїв за рахунок виходу на ринок нових гравців, що сприяло б зниженню цін. Ці пакети також містять директиви і регламенти стосовно захисту навколишнього середовища, енергоефективності та доступу споживачів до статистичної інформації про стан енергетичних ринків. Саме над імплементацією Третього Енергопакету наразі так важко працює Україна.
Євроінтеграційний міст України
2010 року Законом України «Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства» від 15.12.2010 № 2787-VI було ратифіковано Протокол про приєднання України до Енергетичного Співтовариства.
У лютому 2011 року Україна набула статусу Договірної Сторони в Енергетичному Співтоваристві Південно-Східної Європи. Так наша країна стала асоційованим членом Європейського Союзу. Приєднання України до Енергетичного Співтовариства означало встановлення довгострокової фінансової стабільності енергетичного сектора, поліпшення інвестиційного клімату в Україні і розв’язання проблем боротьби зі змінами клімату та запровадженню енергозберігаючих технологій. Рушійною силою Енергетичного Співтовариства є Євросоюз, який сприяє енергетичній безпеці європейських країн, а також готує потенційних членів для вступу до об’єднаної Європи. Для держав-учасників Енергетичного Співтовариства, окрім іншого, надаються додаткові можливості у залученні міжнародних кредитів та технічної допомоги. Країни Енергетичного Співтовариства беруть на себе зобов'язання з гармонізації своєї нормативно правової бази у відповідності до стандартів ЄС. Низка директив Євросоюзу, що стосуються ринків газу та електроенергії, а також пов'язаних з енергетикою нормативних актів, і є зазначеними енергопакетами .
2014 року було підписано угоду між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством із атомної енергії та їхніми державами-членами. Це означало, що Україна взяла на себе зобов’язання інтегруватись, у першу чергу, в європейську енергетику. Отже шлях успішної євроінтеграції України починається саме з енергетики.
Чиста енергія для всіх європейців
Розвиток економіки в будь-якій державі обумовлює зростання споживання енергоресурсів. Це означає, що для здорового функціонування енергетичного ринку потрібно вчасно його корегувати та удосконалювати. Щоб забезпечити низьку енергоємність і конкурентоздатність європейської економіки, логічним продовженням роботи Єврокомісії в напрямку енергетичної безпеки Євросоюзу є удосконалення чинних директив.
У грудні 2016 року Європа побачила проект документу майбутнього Четвертого Енергопакету. “Чиста енергія для всіх європейців” - так називається документ, представлений Єврокомісією. Він має визначити енергетичну політику в країнах об’єднаної Європи на наступні 10 років. Основні ідеї нового енергопакету значно ширші ніж у попередніх актах. Пропозиції, які представлені в проекті документу, стосуються питань енергоефективності, відновлювальних джерел енергії, загальної структури ринку електроенергії та правил постачання й управління в енергетиці. На думку Єврокомісії, ці пропозиції повинні залучити до 177 млрд євро державних і приватних інвестицій на рік, починаючи з 2021 р., а також сприяти зростанню ВВП на 1% щороку протягом наступного десятиліття.
Мета нового документу - збільшення Європейським Союзом частки генерації відновлювальних джерел енергії до 50% всієї енергії, виробленої в країнах-членах ЄС у 2030 р.. Передбачаються й схеми підтримки, які сприятимуть інтеграції відновлювальних джерел енергії на оптовому ринку електричної енергії, в той же час гарантуючи можливість реагування виробників відновлювальних джерел енергії на загальну кон’юнктуру ринку. Зазначається, що будь-яка підтримка повинна надаватися відкрито, прозоро й економічно ефективно. Проект енергопакету також стосується й енергоефективності. 40% споживання енергії у Європі припадає на будівлі, більшість з яких є енергетично неефективними. Пропозиція Єврокомісії про внесення змін до директиви з енергоефективності будівель прагне прискорити реконструкцію вже існуючих і забезпечити енергоефективність новобудов за рахунок використання сучасних технологій. Це вимагає від держав-членів створення механізмів, які б сприяли інвесторам фінансувати реконструкцію таких будівель. Таким чином планується досягти загальноєвропейського показника енергоефективності в 30% до 2030 р.. Визначено й вимогу обладнати зарядними пристроями для електричних транспортних засобів нові житлові та нежитлові будівлі, які мають понад 10 паркувальних місць.
Основна мета імплементації Четвертого Енергопакету полягає у досягненні такого споживання енергії в ЄС, яке не перевищуватиме 1,321 млн тонн н.е. первинної енергії і 987 млн тонн н.е. кінцевої енергії до 2030 року. Також в планах Єврокомісії - скоротити викиди CO2 на 40%, що відповідатиме цілям, визначеним Паризькою Кліматичною Угодою.
Перед тим, як остаточний текст документу буде погоджений Європейським Парламентом, він має пройти процедури розгляду пропозицій та внесення змін у трьох читаннях. Проект документу, який був запропонований Комісією, є першим кроком законодавчого процесу в Європейському Парламенті, який триватиме не менше 18 місяців. Він забезпечить законодавство в енергетичній галузі, яке буде застосовуватися в ЄС з 2021 року.
Четвертий Енергопакет - виклик для України
Звичайно, враховуючи, як важко Україні дається імплементація Третього Енергопакету, із появою нового документу перед нашою державою постають чергові серйозні виклики.
2014 року Україна затвердила Національний план дій із відновлюваної енергетики на період до 2020 року, за яким передбачається досягти 11% частки генерації відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) в кінцевому енергоспоживанні. За даними Енергетичного Співтовариства, у 2015 році цей показник склав всього 4,87%.
2015 року Україною було затверджено Національний план дій з енергоефективності на період до 2020 року, тобто ми визначали, чого прагнемо досягти для цільового показника у 2020 році — національної індикативної мети енергозбереження — на рівні 9% середнього показника кінцевого внутрішнього енергоспоживання за період 2005—2009 років.
Енергетика в Україні нині проходить складний етап реформування. Верховна Рада вже ухвалила три ключові Закони, які повністю відповідають усім вимогам Третього Енергопакету: «Про ринок природного газу»; «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок електричної енергії України».
Нині на порядку денному Верховної Ради України стоїть завдання із опрацювання та ухвалення законопроектів “Про енергетичну ефективність будівель”(№4941-д), “Про комерційний облік комунальних послуг”(№4901), та “Про фонд енергоефективності”(№5598). До слова, пакет цих взаємопов’язаних законопроектів уже прийнято у першому читанні, тепер вони мають бути ухвалені парламентом в цілому. Нам вкрай необхідно підтримувати належний темп реформування енергетичної сфери, адже для успішної євроінтеграції ми повинні слідувати загальним тенденціям європейської енергетики. У нас немає іншого шляху.