«Як і, напевно, багато з Вас, я колись працював на великі комерційні організації, які у своїй діяльності керуються лише однією мотивацією – прибутком. Я був директором кількох надзвичайних багатонаціональних компаній, але в певний момент вирішив змінити свій кар’єрний шлях. Мені захотілося давати суспільству щось більше, а не просто приносити прибуток великим компаніям. Якщо Ви подумуєте про соціальне підприємництво, то повірте, зараз якраз час. Ми спостерігаємо великі зміни майже в кожній країні світу серед студентів магістерських програм і програм MBA, які починають розуміти, що у них лише одне життя, і вони хочуть щось у цьому світі змінити на краще. Вони хочуть не просто заробляти, а керувати організацією або бути частиною організації, яка сприяє сталому розвитку нашої планети або допомагає місцевим громадам. Я опитав чотирьох найвідоміших виконавчих директорів світу, зокрема Пола Полмана, виконавчого директора Unilever. Як ми бачимо, зараз навіть найбільші багатонаціональні компанії світу зміщують акценти і намагаються зробити соціальне підприємництво однією з основних цілей своєї діяльності. Наприклад, компанія Unilever заявила, що її більше не цікавлять короткотермінові інвестиції. Їй потрібні інвестори, які готові інвестувати в Unilever на довготермінову перспективу. Це пов’язано з тим, що компанія хоче допомогти у вирішенні найнагальніших соціальних проблем світу, а для цього потрібні довготермінові рішення і, відповідно, довготермінові інвестиції. Тут варто зазначити, що середній час володіння акціями багатонаціональних компаній наразі становить три-чотири секунди. Компанії ж зараз зацікавлені в акціонерах, які будуть готові сприяти сталому розвитку бізнесу та інвестувати на п’ять-шість років, а не на три-чотири секунди.
Хороша новина для тих, хто зараз планує свій кар’єрний шлях, полягає в тому, що все більше і більше компаній хочуть бачити у випускниках магістерських програм і програм MBA орієнтованість на соціальну відповідальність. Їх більше не цікавлять працівники, які можуть лише помножувати прибутки. Відповідно, якщо у Вас є навички або досвід соціального підприємництва, це тільки посприяє вашому кар’єрному росту. Немає значення, чи Ви хочете самі створити невеличку компанію в масштабах України, чи прагнете бути частиною більшої компанії в Україні, Центрально-Східній Європі чи деінде. Зараз однозначно вигідно інвестувати в досвід соціального підприємництва.
Якщо говорити про створення соціальних підприємств в контексті України, то мені здається, що як і в інших регіонах Центрально-Східної Європи, проблема полягає у сталості фінансової моделі таких підприємств (чи то благодійної, чи то неприбуткової організації). Багато людей починають з ентузіазмом, але потім у них просто вичерпуються фінансові ресурси або інвестиційний капітал, особливо якщо немає державної підтримки. Відповідно, компанії зароджуються, а потім починають «голодувати» і поступово зникають.
На мою думку, в таких умовах запорукою успіху є створення гібридного соціального підприємства, в якому 50% діяльності є комерційними, а решта 50% націлені на допомогу суспільству (це може бути турбота про довкілля або допомога у вирішенні нагальних соціальних проблем в Україні). Така модель є однозначно більш сталою. Тому я би поставив собі наступне запитання: як створити наполовину комерційне підприємство, яке би було життєздатним, сталим і достатньо прибутковим, але при цьому робило би акцент на соціальному підприємництві? Це досить непросте завдання, для виконання якого потрібні найкращі уми з бізнес-шкіл, до яких належите і Ви. Небезпека полягає в тому, що якщо Ви створите чисте соціальне підприємство за рахунок стартового капіталу чи то від комерційного партнера, чи то від держави, то його вистачить лише два роки. Тому подумайте, як можна взяти найкращі практики з тих комерційних підприємств, на які Ви працювали, і на їх основі створити соціальне підприємство, яке би було фінансово самодостатнім і змогло успішно проіснувати 10-20 років.
Існує альтернативна бізнес-модель – це об’єднання зусиль і фінансових ресурсів певної кількості однодумців, тобто розвиток соціального бізнесу через спільнокошт (краудфандинг), який зараз є чи не найшвидшим способом розвитку соціального підприємництва у Західній Європі. Іншими словами, сформулюйте свою ідею, знайдіть талановитих і сповнених ентузіазму студентів-однодумців, об’єднайте свої навички та почніть просувати свою ідею через соціальні медіа. Можливо, назбирається достатня кількість людей, які підтримають Вашу ідею, і Вам вдасться зібрати необхідний стартовий капітал. Якщо Ви розумні, то зможете створити соціальне підприємство, яке не вимагає значних вливань капіталу, зокрема інвестицій в нерухомість, програмне забезпечення чи апаратуру. Такі підприємства мають найбільші шанси на успіх. Враховуючи теперішні виклики в Україні, будь-що, що потребує значного стартового капіталу, – не найкраща ідея, принаймні, не тут і не зараз.
Що мене вражає в освітній індустрії (і це одна з причин, чому мені подобається працювати в освіті) – це величезна кількість розумних людей, які готові пожертвувати своїм часом, щоб Вам допомогти. Коли ми проводимо акредитацію якоїсь бізнес-школи (а це важлива складова соціального підприємництва), ми завжди отримуємо допомогу від деканів і директорів інших бізнес-шкіл, які готові піти та провести акредитацію за рахунок власного часу та, по суті, без жодної фінансової винагороди. Відповідно, запитайте себе, як Ви можете долучити до свого соціального підприємства інших розумних і досвідчених людей, які більше зацікавлені в тому, щоб давати, аніж у фінансовій вигоді. Тож спробуйте заздалегідь зібрати стартовий капітал через краудфандинг, щоб Ваше соціальне підприємство мало фінансову стійкість з перших днів існування. А також підкріпіть його розумом і досвідом інших. Ви будете здивовані, скільки людей будуть готові підтримати Вашу ідею без жодної або майже жодної за це винагороди.
Враховуючи теперішні умови в Україні, я би не радив соціальним підприємцям займатися питаннями зміни клімату та сталого водокористування, які зараз є дуже актуальними в різних куточках світу. Організацій, які намагаються зробити свій внесок у вирішення цих проблем, і так багато. Натомість, краще створювати справжні соціальні підприємства, націлені на допомогу українському суспільству. Тоді Ви зможете досягнути максимального впливу та змін. Тому раджу Вам наразі зосередитися на питаннях, актуальних в масштабах України, а через декілька років, коли у Вас вже буде більше досвіду управління соціальними підприємствами, можна буде поступово перейти до більш глобальних проблем, таких як сталість водних ресурсів, відновлювальні джерела енергії та знеліснення.
На завершення хочу зазначити, що в березні 2017 року я приїду в Україну. Тож з нетерпінням чекаю на спілкування з Вами, студентами і випускниками бізнес-школи, щоб краще зрозуміти, чим Ви займаєтеся і що Вас цікавить, а також поділитися з Вами передовими практиками з Європи, Азії, де я провів багато часу, і Латинської Америки».
Детальніше про конференцію та участь у ній INTRO-2017: Людина майбутнього