Зіпсований імідж судів
Протягом двох років соціологи задавали 2040 респондентам схожі запитання. Таким чином вдалося не лише дізнатися їхню думку, а й порівняти отримані результати, які засвідчують, що настрої українців відносно судової реформи не змінилися. Абсолютна більшість українських громадян (80%) 2015 року підтримала необхідність проведення судової реформи в Україні. Причому 48% вважають, що ця реформа є одним із найбільш нагальних завдань і має розпочинатися якнайшвидше. Ще 32%, підтримуючи необхідність такого реформування, зазначили, що є й більш нагальні завдання. Лише близько 3% українців не бачать особливої потреби в реформі правосуддя в Україні. Таке співвідношення позицій респондентів залишилося практично незмінним порівняно з 2014 роком.
Водночас переважна частина суспільства (близько 79%) вважає, що судова система в рамках реформи повинна зазнати серйозних змін. При цьому 47,3% висловилася за радикальні кроки, коли міняти потрібно фактично все. А 31,3% вважають, що зміни мають бути досить значними, але абсолютно все міняти не варто. Такі відповіді практично є тотожними із тими, що були отримані 2014 року.
Результати опитування вкотре довели, що українські суди як соціальна інституція зберігають негативний баланс довіри-недовіри у суспільстві (-72%). Тобто довіряють судам всього лише 8% населення, тоді як не довіряють 80%. Як і 2014 року, у 2015-у абсолютна більшість населення переконана, що в українських судах поширеною є корупція (85%). Серед проблем, які шкодять іміджу судової системи респонденти називають залежність суддів від політиків (65%) та олігархів (67%), ухвалення замовних рішень (55%), кругова порука в системі правосуддя (51%). Ця п’ятірка факторів протягом двох років опитування залишається без змін.
Підтримка радикальних змін
Збільшення підтримки радикальних варіантів судової реформи спостерігається під час надання респондентами відповіді на запитання «Які пропозиції щодо судової системи Ви би підтримали передусім?». 2015 року з 19,3% до 31,2% зросла кількість тих, хто підтримав повне звільнення усіх суддів. Водночас з 40,2% 2014 року до 30,8% 2015 року зменшилася частка респондентів, які віддали перевагу звільненню чистини суддів лише після розслідування.
Щодо конкретних напрямів змін в судовій системі домінуючої думки немає. Найчастіше (32% опитаних) згадувалися варіанти позбавлення суддів недоторканості та привілеїв, а також повного оновлення всього суддівського корпусу та звільнення частини суддів після проведення розслідувань (за кожен з цих варіантів виступають 31% опитаних). Окрім цього, населення підтримує й такі варіанти дії, як перевірка суддів на детекторі брехні (29%), призначення суддів певним незалежним органом (25%), запровадження майнової відповідальності суддів за незаконні рішення (25%). Що ж стосується очищення суддівського корпусу, то, окрім повного оновлення кадрів, респонденти також обирали набір суддів за конкурсом, зі звільненням суддів, які цей конкурс не пройшли (29%), та проведення оцiнювання (переатестацiї) усiх суддiв (21%).
Серед відповідей на запитання: «Хто, на Вашу думку, мав би призначати суддів?» респонденти віддали перевагу варіанту «спеціально створений для цього незалежний від законодавчої і виконавчої влади орган, членами якого є судді і представники громадськості». Йдеться про 43% 2014 року та 41,4% 2015-го. Мізерна кількість голосів (у межах 4 – 5%) була віддана за призначення суддів Президентом, Верховною Радою та Верховним Судом. До того ж, їхня кількість 2015 року помітно зменшилася.
Водночас на 8,2% збільшилася чисельність тих респондентів, які бажають обирати суддів на виборах (з 28% до 36,2%). На думку експерта Центру політико-правових реформ Максима Середи, правдоподібним поясненням цієї різниці є загальне зменшення довіри до всіх владних установ загалом (до Президента, Уряду, Парламенту тощо) у 2015 році, у порівнянні з 2014-м. «Тому й ідея прямих виборів суддів здається привабливішою, -- вважає він.
«Пропозиція обирати суддів народом українців хоч і виглядає привабливою, але її реалізація не призведе до усунення політичних впливів на суддів, навпаки, збільшить їх, -- упевнений заступник голови Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда. – Адже політичні партії і олігархи, які мають найкращі ресурси для переконання виборців, просуватимуть своїх людей на суддівські посади».
Однак треба звернути увагу й на те, що запровадження прямих виборів суддів не є тим варіантом, яку громадяни підтримують передусім. Серед інших пропозицій найбільшу підтримку суддів здобула ідея призначення суддів спеціально створеним для цього незалежним від законодавчої і виконавчої влади органом, членами якого є судді і представники громадськості (41,4%).
Недовіра до суддів
Цікавими є думки громадськості щодо терміну, на який слід призначати суддів. Більшість, тобто 40,7% 2014 року та 45,1% 2015-го, вважають оптимальним строк до 5 років. Щоправда, із ухваленням змін до Конституції України щодо правосуддя норму про 5-річний випробувальний строк для суддів можуть скасувати. Такий крок, на думку членів Венеційської комісії, має укріпити незалежність суддів, адже безстрокове призначення суддів – це європейський стандарт. Але цю позицію, виходячи з результатів соцопитування, не підтримує більшість громадян.
Так, якщо до попередньої кількості противників 5-річного випробуваного терміну додати ще майже 30% опитаних, які протягом двох років поспіль обирали варіант: спочатку призначати суддів на короткий строк (до одного року), а потім за відсутності негідних вчинків – до досягнення пенсійного віку, то вийде, що понад 70% опитаних – проти безстрокового призначення служителів Феміди. Призначення суддів безстроково доречним вважають менше 2% респондентів.
Усе це свідчить про дуже низьку довіру суспільства до суддів. «У людей безстрокове призначення суддів асоціюється з безкарністю, -- вважає заступник голови Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда. – Але насправді, якщо суддя вчинив негідний вчинок, його потрібно звільнити негайно, не чекаючи закінчення терміну. Тому важливо, щоб механізми звільнення суддів за серйозні проступки працювали ефективно».
Високу підтримку в суспільстві мають такі варіанти змін в судовій системі, як запровадження оцінювання (переатестації) усіх суддів на предмет компетентності, доброчесності, етичності поведінки (86%), регулювання створення та ліквідації судів законом, а не указами Президента (76%), запровадження ефективних механiзмiв участi громадськостi пiд час оцiнювання або конкурсу (76%), оголошення у разі реорганiзацiї судів конкурсу на посади в нові суди (74%), запровадження конкурсного добору суддiв Конституцiйного Суду (74%), звуження суддівського iмунiтету (73%), запровадження можливостi оскаржити неконституцiйний закон до Конституцiйного Суду (67%).
Найефективнішими методами громадського контролю за судами, на думку населення, є збір та оприлюднення у ЗМІ інформації про поведінку суддів, їхні статки, бізнес членів сім‘ї (36,6%). Що не дивно, адже, як засвідчують результати соцопитування, у громадськості є запит на виявлення нечесних суддів та їх покарання. Крім того респонденти, як варіант контролю громадськості за судами, обирали подання скарг на суддів до дисциплінарних органів (32%), звернення до правоохоронних органів щодо скоєних суддями злочинів (31%). Порівняно з 2014 роком частіше відмічали варіант створення при судах громадських рад (зростання з 16% до 25%).
Втрачена повага до прокуратури
Не користуються повагою серед громадян України й органи прокуратури, яким, згідно з результатами опитування, не довіряють 76% населення. Така недовіра ймовірно є результатом неефективної роботи, адже 77% опитаних вважає, що прокуратура працює неефективно, тоді як ефективною її роботу назвали лише 9% опитаних.
Хоча останні два роки відбувалася реформа цього органу на підставі конкурсного відбору кадрів, про яку, як виявилося, нічого не знає переважна більшість опитаних, тобто 73%. Водночас 51% опитаних не довіряють результатам такого відбору, довіряє лише 1/3 опитаних. А все тому, що керівниками місцевих прокуратур завдяки вибору Генерального прокурора стали ті прокурори, які займали такі ж посади раніше. Та й за конкурсом на рядові посади прокурорів прийшли люди з цієї ж системи.
Таку реформу прокуратури експерт Центру політико-правових реформ Олександр Банчук назвав близькою до провалу. «Десятки тисяч людино-годин було витрачено на те, щоб забезпечити об'єктивність і прозорість усієї процедури конкурсного відбору. Але остаточне рішення про призначення старих кадрів перекреслило цей гігантський обсяг роботи», -- додає він.
Можливо, тому більшість населення (62% опитаних) вважає, що Верховна Рада повинна мати можливість висловлювати недовіру Генеральному прокурору. Однак опитані переконані, що таке рішення парламенту повинно бути обґрунтоване.
На жаль, запропоновані Президентом зміни до Конституції України залишають суто політичний спосіб призначення і звільнення Генпрокурора, що зберігає політичну підконтрольність цієї фігури. Щоправда, конституційні зміни, на думку експертів, здатні створити підстави для оновлення суддівського корпусу і підвищити незалежність нових суддів. А от чи вдасться все це успішно реалізувати? Відповідь на це питання залежить від якості законів, які мають бути прийняті одночасно зі змінами до Конституції.