Зарубіжний досвід
Така ідея активно обговорювалася під час створення Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Адже розслідувані цими органами справи потребують логічного закінчення із ухваленням справедливих вироків, чим мають займатися суди. Проте сподіватися на якісний і об’єктивний результат від роботи діючих суддів, на жаль, складно. Адже в очах суспільства вони є дуже корумпованими та залежними від влади та олігархів.
Тому постало питання про створення нового інституту в системі судочинства, який би займався розглядом справ про корупційні злочини, а можливо, й справ про воєнні злочини та злочини проти людяності.
Подібна практика була запроваджена з різним успіхом у Косово, Боснії та Герцеговині, чиї судові системи були або вкрай корумпованими, або причетними до диктаторських режимів.
З 2006 року у Гватемалі на всю потужність запрацювала Міжнародна комісія проти безкарності (International Commission Against Impunity in Guatemala). До її складу увійшли 162 національних і міжнародних посадових осіб. Від початку роботи Міжнародна комісія розслідувала понад 200 справ щодо корупції на вищих щаблях влади та висунула звинувачення проти 160 чинних та колишніх чиновників. Серед притягнутих до відповідальності: впливові бізнесмени, колишні генерали, міністри оборони та внутрішніх справ, колишні очільники поліції, колишній президент та навіть чинний, на той час, очільник Гватемали Отто Перез Моліна, який подав у відставку у зв’язку із висуненням йому офіційних звинувачень у корупції на митниці на 120 мільйонів доларів.
Є й менш позитивний досвід. У Сьєра-Леоне, приміром, також працював міжнародний суд, однак до його складу входили лише іноземні судді, адвокати та прокурори, які нічого не передали у спадок національним судам. Тому слід врахувати позитивні й негативні результати роботи таких судів за кордоном, аби запозичити найкраще і уникнути помилок.
Міжнародні судді як присяжні
В Україні задля досягнення успіху, де панує суцільна безкарність, через що і квітне корупція, також може з’явитися суд, в якому правосуддя відправлятимуть українські судді, дібрані за спеціальним конкурсом, та їхні міжнародні колеги.
«Якщо запрацює такий суд, то, по-перше, до нього буде прикута величезна увага ЗМІ, які відстежуватимуть кожну справу, по-друге, його судді можуть формуватимуть кращі стандарти судочинства в Україні, що безумовно принесене позитивні результати. Працюючи пліч-о-пліч з міжнародними фахівцями, наші судді зможуть показувати набагато вищу якість правосуддя. Цей досвід з часом може поширитися на всю судову систему», – упевнений експерт Центру політико-правових реформ з питань судівництва Роман Куйбіда.
Він також називає два шляхи, якими можуть піти українці задля створення такого суду, – один в рамках діючого Основного Закону, інший – з урахуванням потенційних змін до нього, які вже попередньо схвалені парламентом.
У рамках чинної Конституції України доведеться обмежитися створенням однієї-двох палат на рівні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, які у першій інстанції слухатимуть справи про найбільш небезпечні злочини (корупція у вищих ешелонах влади, а також воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид).
«Ці палати мають бути сформовані з нуля, тобто з нових людей у судовій системі, які відбиратимуться на конкурсній основі, -- зазначає Роман Куйбіда. – Ми пропонуємо, щоб до їх складу також увійшли міжнародні судді як присяжні, бо іншого варіанту для залучення іноземців поки що немає. Оскаржити прийняте спеціальною палатою рішення можна буде у Верховному Суді України, який стане другою інстанцією в таких справах. Підхід до формування складу суду в апеляційній інстанції має бути тим самим, що й у першій інстанції».
Новий суд
На думку експертів Центру політико-правових реформ і Реанімаційного пакету реформ, які з цього приводу напрацювали спеціальну концепцію, після внесення змін до Конституції щодо правосуддя (очікується що остаточне схвалення проекту може відбутися влітку цього року), для розгляду таких справ може бути створено окремий вищий спеціалізований суд.
До розслідування і розгляду відповідних справ доцільно залучити міжнародних суддів, а також слідчих (детективів) та публічних обвинувачів, делегованих міжнародними організаціями або окремими державами. Така співпраця можлива, зокрема із Організацією Об’єднаних Націй, Сполученими Штатами Америки, Канадою, Європейським Союзом та його державами-членами.
Суттєвих змін із запровадженням такого суду потребуватимуть закони «Про судоустрій і статус суддів» та «Про прокуратуру». Також доведеться у Кримінальному процесуальному кодексі визначити підсудність йому справ про найбільш небезпечні злочини; надати міжнародним слідчим та публічним обвинувачам відповідні повноваження слідчих і прокурорів; врегулювати особливий статус міжнародних суддів як присяжних тощо.
У такому випадку змін потребуватиме й Кримінальний кодекс. Адже він не містить переліку злочинів тероризму, воєнних злочинів чи злочинів проти людяності, який узгоджувався б з міжнародними договорами України. На думку експертів, немає сенсу визначати ці злочини інакше, ніж вони визначені у статтях 6–8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, який охоплює їхні ознаки максимально широко.
Все це зрештою має привести до підвищення рівня довіри до українського судочинства як у нашому суспільстві, так і на міжнародному рівні.