Підсумовуючи все, що сказано проти законопроекту у стінах парламенту, мас-медіа та експертних колах, майже єдиним аргументом проти нього є корумпованість органів місцевого самоврядування. Одразу зауважу, що сама по собі передача державних земель у розпорядження місцевих рад корупцію, дійсно, не викорінить, але у законопроекту зовсім інші завдання. Це – вирішення проблеми самодостатності територіальних громад і надання їм реальних важелів в управлінні територіями. Без цього усі розмови щодо децентралізації і реформування – пустий звук.
Для зменшення рівня корупції при розпорядженні земельними ресурсами потрібні рішення зовсім іншого характеру.
Ніхто не сперечається, що землю у нас дерибанять усі, і виконавча влада, і місцеве самоврядування. Корупція – це хвороба усіх владних структур. І не тільки в Україні.
Але давайте подивимось, на чому заробляють у нас розпорядники державних і комунальних земель? На доступі до дешевих земельних ресурсів. Допоки державна чи комунальна земля буде коштувати менше, ніж приватна, корупція буде процвітати. Інвестору просто дешевше дати хабар чиновнику і отримати ділянку за півціни, ніж набувати подібну землю за ринковими цінами у приватних власників.
Що ж необхідно для того, щоб виправити ситуацію? По великому рахунку, для цього необхідно навести лад у двох питаннях: земельні аукціони і безоплатна передача земельних ділянок.
Що стосується аукціонів. Земельний кодекс, на жаль, містить багато норм, які дозволяють надавати інвестиційно привабливі ділянки на неконкурентних засадах. Тут і розміщення оптових ринків сільськогосподарської продукції, і особисте селянське господарство, і дачне будівництво, і багато чого іншого. Перелік дуже великий і суттєве його скорочення дозволить зменшити можливі зловживання та залучити до бюджетів немалі кошти.
Тепер стосовно безоплатної передачі земельних ділянок. До цього часу у законодавстві існують законодавчі положення, які дозволяють перетворити безаукціонну передачу земель на «аукціони небаченої щедрості». Безоплатно землі у нас можуть отримати: громадяни, садівницькі товариства, житлові кооперативи. Але норми Земельного кодексу, які задумувались як інструмент соціальної справедливості, сьогодні перетворились у засіб розкрадання держави.
Спитайте своїх знайомих, багато з них отримували землю від держави у власність за останні роки? Мова не йде про приватизацію власних ділянок, якими вони користуються десятки років, а про вільні землі. Наприклад, для будівництва житлового будинку, для фермерства, для будівництва гаражів. Впевнений, що, наприклад, більшість громадян навіть не знають, що кожен із них має право на отримання 10 соток землі у місті під житлове будівництво. Однак про ці норми прекрасно знають ті, хто займається тим, що називається «дерибаном». І дуже добре їх використовують. На підставних осіб оформлюється величезна кількість землі, вартість якої у масштабах України вимірюється сотнями мільйонів доларів.
При чому усі розуміють, що безкоштовний сир буває тільки у мишоловці, і за безоплатну передачу ділянки у власність, і за надання її в оренду без аукціону, все одно потрібно платити. Тільки гроші ці йдуть не в бюджет, а в чиюсь кишеню.
Якщо ми хочемо дійсно зменшити корупцію, необхідно відійти від радянських стереотипів та популістичних гасел, і нарешті запровадити ринкові механізми у сфері розпорядження публічними землями.
Звісно, громадяни за жодних умов не повинні бути позбавлені можливості безоплатно оформити у власність земельні ділянки під власним житлом та городами, але безоплатно роздавати направо і наліво вільні земельні ділянки – невиправдана розкіш для держави.
Земля – це товар, її обіг має здійснюватися на ринкових засадах. І допоки покупця і умови продажу землі будуть визначати чиновники, а не ринок, корупція буде процвітати і далі.