Закон 5600. Його анонсували як другу частину закону проти олігархів. Власне, президентський закон “проти олігархів” (насправді – ні, не проти) має номер 5599. Насправді, вийшло не так. Замість додаткових податків на олігархів (наприклад, збільшення ренти на руду) ми отримали:
1) зменшення рентних платежів для більшості цінових діапазонів (рента рахується в залежності від цін на руду на світових ринках) - тобто, зменшення податкового навантаження на олігархів з їх надприбутками;
2) цілий букет нових податків для бізнесу та громадян: від додаткових податків на купівлю житла до податку на городи (так, тепер бабуся з кропом - теж суб'єкт додаткового оподаткування).
Представники влади кажуть, що податки мають платити всі. І це логічно. Але замість справедливих податкових правил для всіх без пільг для великого бізнесу ми маємо дивну ситуацію: олігархи або отримують знижені податки, або взагалі дотації від бюджету, а нові податки вводяться для тих, хто найбільше постраждав від останніх криз - коронавірусу, енергетичної кризи та економічної стагнації - малий та середній бізнес, наймані працівники, середній клас. Де тут логіка?
Логіка, насправді, у влади дуже проста та цинічна: тиснути треба на тих, хто не чинить опору. На жаль, більша частина українського малого та середнього бізнесу і кваліфікованих спеціалістів залишаються далекими від політики, а тому, крім окремих депутатів та невеликих опозиційних фракцій, їх інтереси ніхто не репрезентує. В той самий час великий бізнес активно лобіює власні інтереси і, якщо не веде з владою протистояння, завжди має можливість “порєшать”.
І це – перша велика системна проблема, на яку влада не готова реагувати. Навіть навпаки. Українська економіка стагнує, і замість того, щоб створювати стимули для її розвитку, влада пригнічує всі прогресивні та інноваційні сили новими податками. Це неминуче призведе до продовження економічної стагнації.
При цьому не можна сказати, що у бюджеті не вистачає грошей. Державні підприємства, які генерують фантастичні 73 мільярди гривень збитків, хоча можуть спокійно існувати як мінімум беззбитково. Крім того, в липні списали майже мільярд доларів боргу облгазів олігарха Фірташа перед “Нафтогазом”. І на додачу: цього року держава зібрала більше податків, ніж очікувалось - перевиконання 4,5% (або 43,7 мільярди гривень).
Але куди в цьому році вирішили направити “зайві” майже 44 мільяри? Переважно на дороги, а не на зниження податків чи підтримку бізнесу. Так, дороги важливі, але це нонсенс, коли всі державні інвестиції складають в один кошик. І це повертає нас до другої проблеми розвитку України. Кошти, які держава виймає з економіки у вигляді податків та платежів, витрачаються дуже несистемно.
В бюджеті витрати передбачаються на рівні 1,5 трлн гривень. Доходи - 1,3 трлн гривень. Чи реально виконати цей бюджет? Так. Але ми знову будемо виконувати бюджет за рахунок додаткових податків та поборів, а не завдяки економічному зростанню. В уряду відсутня стратегія розвитку економіки.
З великих статей витрат у нас немає питань лише до однієї. У 2022 році Україна найбільше витратить на безпеку та оборону – 286,6 млрд грн або понад 5% свого ВВП, як і вимагає законодавство. Але чи справляться з ним в уряді? У 2021 році був менший бюджет, проте його так і не змогли витратити. Питання виконання оборонного замовлення все ще актуальне і тому просто виділення коштів не вирішує проблем національної оборони.
Видатки на програму медгарантій становитимуть 157 млрд грн - і це на 143 мільярди гривень менше, ніж потрібно за бюджетним законодавством (ті саме 5% ВВП). Підвищення заробітної плати медикам – додаткові 2 млрд 52 млн грн, що в 6 разів менше за додаткове фінансування Міністерства інфраструктури.
У влади цілком вистачає грошей на силові структури. Фінансування Офісу генпрокурора збільшили на майже 400 млн (1 читання - 13,6 млрд; 2 читання - 14 млрд). Також збільшили бюджет Нацполіції на 500 мільйонів – (1 читання 35,6 млрд; 2 читання 36,1 млрд). При цьому додаткове фінансування Нацполіції не вирішує проблем Патрульної поліції, заробітна плата якої залишається неконкурентною, а нестача патрульних у, наприклад, Києві мінімум 40%. В той саме час Бюро економічної безпеки отримало 623 млн. Хоча заявляло про потребу у 900 млн (і це лише на зарплату). Яка ефективність з недостатньо профінансованої інституції?
Інфраструктурні проекти під егідою президента - теж серед головних пріоритетів бюджету. На 12,6 млрд підвищили бюджет Міністерства інфраструктури (1 читання 5,5 млрд, друге читання 18,1 млрд) - майже в три рази. Президентський університет отримав додаткові 400 млн (1 читання 105 млн, друге читання 500 млн). Водночас, на підтримку пріоритетних напрямів наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок в українських університетах передбачено 105 млн грн. Вочевидь наука не в пріоритеті влади, як і освіта.
Підтримка бізнесу під час карантину – 3 млрд грн для всіх підприємців та ще 8 - для чергової популістичної програми президента, 1000 гривень за вакцинацію. Цього недостатньо для захисту економіки від наслідків кризи. Надання субсидій на оплату комунальних послуг теж зменшено - аж на 9 млрд у порівнянні з 2021 роком: 47 млрд у 2021 і 38 млрд у 2022 рр. І це на тлі енергетичної кризи, якою Росія спробує поставити Україну та Європу на коліна. При цьому на програму енергозбереження виділено лише 3 мільярди гривень. Це все свідчить про відсутність у держави стратегії енергетичної безпеки, на розробці якої наполягає опозиція.
І які пріоритети бюджету ми бачимо у підсумку? Багато грошей на силові структури, які обслуговують інтереси влади. Та на інфраструктурні проекти, які Зеленський, напевно, вважає своєю головною зброєю на майбутніх виборах. Бюджет 2022 - це бюджет інвестицій у посилення влади Зеленського та його майбутню передвиборчу кампанію. Де тут інтереси економіки чи кожного громадянина? Відсутні.
У підсумку. Держава збільшує податки на тих, хто може або створити нові робочі місця (малий та середній бізнес), або заробляє власною справою. Та витрачає ці гроші на посилення влади Зеленського і Ко. Це спотворена логіка, яка веде до нарощування довгострокових кризових явищ в економіці, які наносять країні співставний з російською агресією рівень збитків.
Що ж з цим робити? Владі для початку потрібно визнати свій рівень некомпетентності в економіці. І формувати економічну політику, консультуючись з опозицією, представниками бізнесу, з провідними економічними експертами. І опозиція, і незалежні експерти вже неодноразово казали, які перші кроки необхідні українській економіці та українським громадянам, але можемо ще раз повторити:
1. Виділити мінімум 10 мільярдів гривень в бюджеті 2022 для підтримки підприємців. Я зареєструвала відповідний законопроект. І ці зміни до бюджету - завжди на часі.
2. Впровадити реальні кроки для боротьби з олігархічним впливом, зафіксовані в антиолігархічному пакеті “Голосу”, а саме:
- провести реформу корпоративного управління державними підприємствами, подолати вплив олігархів на ці стратегічні активи та, нарешті, закінчити ганебну практику, коли енергетичні та аграрні активи приносять збитки;
- посилити незалежність та спроможність антимонопольного комітету протидіяти олігархічним змовам та монополізації;
- позбавити великий ресурсний бізнес усіх податкових пільг, підвищити ренту на руду (реально, а не у деклараціях) та екологічний податок.
3. Знижувати податкове навантаження на малий бізнес та найманих працівників. Ми виступаємо за зниження податків на працю з 41,5% до 35%. Чи втратить від цього бюджет? Ні. Бо вихід з тіні заробітної плати дозволяє компенсувати усі можливі втрати. В результаті такого зниження податків кожна українська родина отримає додатково мінімум 7 - 10 тисяч гривень на рік.
4. Треба терміново переглянути пріоритети бюджетної політики. Для подальшого розвитку України потребує інвестицій не тільки в дороги, але й в науку, освіту, енергозбереження. Без цього ми так і залишимося експортером переважно сировини та аграрної продукції. Бо вже навіть перспективи ІТ-галузі обмежуються падінням рівня освіти.
Так, це тільки перші кроки, яких потребує економіка України вже сьогодні. Далі - більш великі системні інституційні реформи. Але поки українська держава і українська влада неспроможні навіть на це, ми продовжимо відставати від провідних країн світу. І нас будуть й надалі залишати тисячі людей у пошуках кращої долі. Час діяти.