#STRONGNOTSKINNY
З нашим сприйняттям власного тіла провернули дуже розумний фокус. Чарівники, відповідальні за цей трюк, пообіцяли зробити неможливе: змусити зникнути всі комплекси. І ми сп’яніли від надій, що худорлявість зробить нас щасливими. Геть одержимість схудненням. Геть підрахунок калорій. Один змах чарівною паличкою — і вуаля! Ми вже більше не хочемо бути якомога худорлявішими, тепер ми хочемо лише бути здоровими та сильними на вигляд! Звучить багатообіцяльно, чи не так? От тільки, як виявилося, правила для «здорового і сильного» вигляду не менш суворі, ніж правила для худорлявості.
Тепер ми не просто прагнемо схуднути, а й хочемо бути ще й стрункими, підтягнутими та міцними. Ми рахуємо вже не просто калорії, а мікроелементи, перевіряємо чистоту своїх страв, відстежуємо грами білків та вираховуємо точні цифри, потрібні, щоб зігнати жир та наростити м’язи. Ми можемо навіть дурити себе вірою в те, що цифри на вагах неважливі, але лише тоді, якщо результати ще можна побачити, коли ми нагинаємося перед дзеркалом.
Звісно, ми можемо набрати трохи ваги, але не тоді, коли ця вага м’яка й тягуча, лише якщо вона вирізьблена, немов із мармуру, саме в тих місцях, над якими ми працювали. А що нам сказали, начебто новий ідеал ґрунтується на здоров’ї, то ми не усвідомлюємо, що він однаково нам шкодить. Ми віримо, що ці бодицілі зовсім не такі, як раніше, що вони не про моду чи марнославство! А про довше життя й краще самопочуття!
От тільки це не так. Усе це досі на всі 100 відсотків, абсолютно й цілковито про зовнішність. Нас просто ошукали думкою, що в цьому є щось більше.
Якщо ви сидите в соцмережах, то, певно, помічали, що нині в повітрі витає аромат спандексу. Можливо, ви бачили цитати про те, що бажаний задок не отримаєш, сидячи на ньому, або що у вас НЕМАЄ виправдань, щоб не піти до тренажерної зали цієї ж миті. І, безперечно, ви помічали (сюрприз, сюрприз), що в зображеннях, які надихають на заняття спортом, так званих фітспо, переважає один різновид статури.
На цих світлинах зазвичай зображають безголові жіночі тулуби, відточені контури випуклих кубиків, на яких виблискують крапельки поту. Ці тіла бездоганно освітлені та виставлені в потрібній позі, щоб справити максимально сильне враження. Послання зрозуміле: саме такий вигляд має спортивне тіло. Ось заради чого варто тренуватися. Це і є мета. Забудьте про рух заради гарного самопочуття, бо, згідно з фітспо, важливо лише те, яким ви можете зробити своє тіло завдяки рухові. Ідея фітспо зовсім не нова: Джейн Фонда запалювала в таких високих леотардах ще в 1981 році. Нині обкладинки журналів прикрашають заголовки, які обіцяють показати, «як ВИ можете стати натренованими, стрункими й підтягнутими!».
Ідея фітспо не нова, на відміну від ідеалізації таких тіл у соціальних мережах, — оце вже небезпечна первинка.
Зрозумійте мене правильно: новий тренд, націлений на покращення самопочуття та відновлення зв’язку з нашими тілами завдяки силі руху, — це чудово, але це не про фітспо. Ці тренди — лише ще один пішак дієтної індустрії, який насувається на нас, убраний у спортивний одяг.
На кожному кроці нам трапляються нові правила здоров’я, краси та щастя. Дехто починає грати за ними, вважаючи, що так ми лише дбаємо про своє здоров’я… хіба ж це може бути погано? Але поступово тренування, які ми починали, щоб стати витривалішими та сильнішими, перетворюються на неуникний обов’язок. Відточені, досконалі тіла, наочні ілюстрації того, яким має бути натреноване тіло, переслідують нас повсюди, наводнюють соціальні мережі, сторінки журналів, екрани пристроїв і спадають на думку щоразу, коли ми дивимося на своє відображення в дзеркалі.
А що ми все одно не схожі на ці тіла, то, вочевидь, недостатньо здорові. Скоротити кількість вуглеводів, посилити тренування, харчуватися корисними продуктами, займатися до знемоги. І відмовляючись від усього, лише щоб зменшити відсоток жиру в тілі, постійно повторювати собі, що все це заради здоров’я. Продовжувати сидіти в соціальних мережах у пошуках світлин, які надихнули б вас тренуватися наполегливіше, слухати людей, які хвалять вас за відданість меті й гідно оцінюють, що ви так дбаєте про те, щоб лишатися у формі.
У прагненні зміцнити фізичне здоров’я чи спортивну підготовку немає нічого поганого, проблема з’являється тоді, коли ви починаєте вірити, що здоров’я та спортивна підготовка можуть мати лише один вигляд. Щойно ми віримо в те, що натренованість існує лише в одній формі, то створюємо ще один винятковий тілесний стандарт, який змушує нас почуватися невдахами, якщо ми до нього не дотягуємо. Натреновані тіла мають мільйон різних варіацій, а головним у спортивній підготовці має бути самопочуття вашого тіла, а не його зовнішність. Через фітспо ми про це забуваємо.
Рух дає нашим тілам безмежні переваги, адже, виконуючи вправи, ми почуваємося вмотивованими і сильними. Рух може нагадати нам, на що ми здатні, та допомогти відновити зв’язок зі своїм тілом, а також упоратися зі стресом, почуватися енергійнішими, зміцнити витримку та, що найважливіше, порадувати нас!
Фізична активність має безліч корисних наслідків, ніяк не пов’язаних із тим, який вигляд має наше тіло. Тренд фітспо змушує нас забути, що рух — це радість від того, на що здатні наші тіла, і натомість переконує нас, що спортивна підготовка повинна зосереджуватися на досягненні рельєфних кубиків преса та міцних, мов криця, сідниць.
Коли раніше я цілими днями замикалася в будинку й тренувалася за дисками, то помітила, що жодне спонукання тренерів не стосувалося того, яким відчувався рух. Усі коментарі зосереджувалися на тому, щоб здаватися меншими та міцнішими, спалюванні жиру, змозі вдягти приталене вбрання або ж, нарешті, отримати «прекрасні руки балерини» до настання літа. Тепер ми розглядаємо рух лише з погляду схуднення та скульптурування тіла. Ми використовуємо тренування як покарання за те, що наші тіла не підходять під стать спортивному образу, а разом із цим псуємо своє ставлення до фізичних вправ.
Ви пам’ятаєте, яким рух був раніше, ще в дитинстві? Коли ви намагалися бігти так швидко, щоб здавалося, немовби ви летите, і не тому, що мусили, а тому, що це дарувало відчуття свободи? Коли затягнуті серпанком літні дні наповнювали нестямні спортивні ігри на сонці, коли ви стрибали, били, лупцювали чи кидали, доки не томилися так сильно, що більше поворухнутися не могли, але були надто щасливі, щоб цим перейматися?
Коли ви годинами намагалися опанувати перекид уперед у траві або ж навчитися стояти на руках, опершись на стіну в спальні. Коли ваші друзі влаштовували в басейні вечірки на честь дня народження й той із гостей, хто пропливав найшвидше чи долав найдовшу дистанцію, повертався додому, сповнений гордості. Коли стрибання на ліжку й танці під улюблену музику були найкращим способом провести непогожий день, засинаючи в блаженній утомі, а потім прокидаючись у захваті від того, чим займатимемося далі.
Ви не думали про те, скільки калорій спалювали. Не намагалися відпрацювати десерт чи заробити наступну страву. Не намагалися змусити своє тіло стати меншого розміру і не рахували хвилини до закінчення визначеного часу. Ви просто захоплювалися всіма дивовижами, на які здатне ваше тіло. А якби ви могли це собі повернути?
Якби могли позбутися відчуття провини та обов’язку й віднайти радість руху? Ви не лише стали значно вільнішими розумово, а й отримали б фізичну користь, перетворивши тренування на щось таке, чого б ми справді чекали з нетерпінням і більш імовірно виконували постійно. Але ми не можемо цього зробити, доки не позбудемося думки, що мета фізичних вправ лише в тому, щоб змінювати зовнішній вигляд наших тіл.
Зараз, коли я пишу ці рядки, у самому лишень інстаграмі налічується 38 мільйонів дописів із хештегом #fitspo, 1,5 мільйона позначок #bodygoals та 4 мільйони #strongnotskinny. Цілі потоки бездоганних м’язів, низькокалорійних страв, відфотошоплених частин тіла та світлин до і після схуднення. Це токсичний бік соціальних мереж. Через одне- єдине клацання ви можете впасти в кролячу діру порівняння, дієтної культури й сорому. Воно й не дивно, що за результатами досліджень відстежування соціальних мереж може суттєво знизити нашу самооцінку.
Ми маємо виокремити фітнес із фітспо. Бо заохочувати людей нехтувати своїм психічним здоров’ям та використовувати фізичні вправи як спосіб покарання й досягнення бездоганності — насправді дуже нездорово.