Енергетики можуть і мають заробляти гроші не лише для бюджету країни, а й задля власного розвитку. Завдяки будівництву нових, реконструкції та модернізації наявних генеруючих потужностей, наша енергетика відповідатиме сучасному рівню технологічного розвитку.
Сьогодні ситуація в галузі вкрай складна. Електроенергетика - одна з найбільш гарячих тем у владних кабінетах та ЗМІ. Армія експертів продукує коментарі, аналізи, висновки, прогнози...
Але, на жаль, бракує обґрунтованих пропозицій. Ті ситуативні і рефлекторні рішення, що зараз приймаються у владних кабінетах, зокрема, й у вигляді законів у Верховній Раді, викликають численні і цілком справедливі питання у професіоналів галузі.
Готовність до осінньо-зимового максимуму навантажень, початок опалювального сезону, ситуація з транзитом газу та багато інших проблем - не дають приводу для оптимізму. Як бракує і впевненості, що головна цивілізаційна складова нашого життя - електроенергія - буде доступною, поставлятися надійно та за економічно обґрунтованими цінами.
Всі дискусії зводяться до одного: «Хто винен?»
Я ж хочу запропонувати дорожню карту з 14 пунктів, що дозволить вже до кінця цього року не лише стабілізувати ситуацію в електроенергетиці, а й закласти перші камені фундаменту для розвитку галузі в майбутньому.
Для її реалізації необхідна чітка координація трьох гілок влади. Президентської. Законодавчої. Виконавчої.
Турборежим, при цьому, є недостатньою умовою, але необхідною!
Базові першочергові заходи.
1. Скасувати, як помилкове, рішення про об'єднання Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства екології та природних ресурсів в Міністерство енергетики та захисту довкілля. Всім, напевне, зрозуміло, що неможливо займатися одночасно режимами зариблення водойм та режимами роботи атомних електростанцій. Це цілком різні режими!
2. В найкоротші терміни сформувати дієздатну державну інспекцію, яка забезпечить всебічний контроль за виконанням технічних та нормативних рішень в системі електро-, тепло-, водо– та газопостачання. Мета – організація безпечної експлуатації основних систем життєдіяльності громадян, аби мінімізувати такі трагічні випадки, як вибухи газу в будинках, загибель людей від ураження електричним струмом, провалені під асфальт машини, обвалені стелі від затоплень, зокрема, і в дитячих установах, і т.ін.
3. Терміново припинити імпорт електроенергії в Україну зі східного напрямку, як такий, що несе загрозу енергетичній та національній безпеці держави. Механізм припинення можна реалізувати через тимчасову заборону/мораторій проведення НЕК Укренерго аукціонів на доступ до перетину. Рішення РНБО.
4. Активізувати роботу з інтеграції об’єднаної енергосистеми України до енергетичної системи континентальної Європи ENTSO-E, як незмінного курсу держави до європейської інтеграції, як в економічному, суспільному так і в енергетичному питаннях. Забезпечити неухильне виконання заходів та забезпечити об’єднання ОЕС з ENTSO-E в режимі експлуатації з 2023/25 року. Цю роботу почали ще на початку 2000-х.
5. Виконати вимоги Закону та ліквідувати перехресне субсидування споживачів на ринку електричної енергії, як обов’язкову умову зростання економіки України:
- провести попередню потужну інформаційну обгрунтовуючу кампанію та запровадити відвертий діалог з суспільством;
- оприлюднити графік, принципи та величини зростання цін для побутових споживачів, а також напрямки використання додатково отриманих коштів;
- привести тарифи на електроенергію для населення до економічно обґрунтованого рівня з урахування захисту соціально-вразливих верств населення через персоніфіковану монетизацію субсидій;
- поетапне скасування перехресного субсидування дозволить поступово вивести на вільні ринки 90% зв’язаної електроенергії «Енергоатому» та 35% Укргідроенерго», що незмінно зменшить вартість електроенергії для кінцевих споживачів.
Закон прийняли, щоб його виконувати! Закон готували і приймали осмислено.
6. Скасувати штучні цінові обмеження (price caps) для генеруючих компаній при подачі заявок на всіх сегментах ринку електроенергії, одночасно посиливши контроль Антимонопольного комітету. Це вимога закону.
7. Терміново запровадити ринок допоміжних послуг, як обов’язкову умову ефективного функціонування ринку електричної енергії. Це вимога закону.
8. Затвердити до кінця року «Звіт НЕК «Укренерго» про достатність генеруючих потужностей». Вкрай необхідний документ, що визначає структуру потужностей для забезпечення балансу виробництва та споживання електричної енергії.
9. Забезпечити прозору та достатню інформацію для суспільства про результати роботи всіх сегментів ринку електроенергії (щоденну, місячну, квартальну, річну). Це буде підтвердженням задекларованої відкритості, прозорості для громадян України.
10. Забезпечити виконання у повному обсязі всіх взятих державою зобов'язаннь згідно Закону України "Про альтернативні джерела енергії". Не допустити ретроспективних змін в ціноутворенні для виробників за «зеленими тарифами». Закони потрібно виконувати і ретельно працювати перед прийняттям нових.
11. Запровадити аукціони на будівництво електростанцій на відновлювальних джерелах енергії з 1 січня 2020 року. Це значно впорядкує введення нових потужностей ВДЕ у відповідності до затвердженого «Звіту НЕК «Укренерго» про достатність генеруючих потужностей».
12. Внести зміни в Закон/правила ринку згідно з якими компанії, що виробляють електроенергію з відновлювальних джерел енергії беруть участь у балансуванні з фінансовими зобов’язаннями в разі порушення заявлених графіків виробництва без будь-яких пільг з 1-го січня 2022 року. Це світова практика, що дозволить диспетчеру балансувати енергосистему.
13. Створити повний розгорнутий прогнозний енергетичний баланс держави на 2020 рік. На підставі балансу розробити прогнозну фінансову модель по галузям і в розрізі базових підприємств галузі. Це світова практика.
14. Розробити тактичні завдання/заходи на 2020 рік і стратегічні до 2035 року.
Ще однією обов'язковою умовою є необхідність реорганізації структури уряду, а саме - призначення першого віце-прем’єр-міністра з питань паливно-енергетичного комплексу для забезпечення оперативного управління і координації роботи з усіма органами законодавчої та виконавчої влади.