Так звані «голодні» бунти відбулися у Свердловську, Торезі, Єнакієво та інших містах. Сотні, а подекуди й тисячі жителів, виходять на стихійні мітинги. Оскільки Україна не має можливості фінансувати окуповані території, люди вимагають від ватажків терористичних організацій продуктів харчування, виплати зарплат, пенсій, соціальної допомоги.
Зрештою, перед так званими «референдумом» і «виборами» на Донбасі мирним людям терористи обіцяли «золоті гори»: що зарплату і пенсії перерахують до російського рівня, що на Донбасі запрацюють російські університети, що матеріальний рівень «ДНР» і «ЛНР» зросте, як у казці… І усе завдяки Путіну!
Але, як бачимо, президент РФ не поспішає визнавати самопроголошені терористичні «республіки», не поспішає допомагати мирним мешканцям, задурманеним російською дезінформацією та обдуреним солодкими обіцянками. Зараз у Путіна не та ситуація.
Міжнародна ізоляція, падіння рубля, економічна криза внаслідок санкцій, зростаючий обвал цін на нафту – все це не стимулює Росію дбати про населення Донбасу.
Люди там опинилися сам-на-сам зі своїми проблемами. У більшості з них - відчай, втома і зневіра.
Але в цьому є й частина їхньої вини. Дуже вже швидко вони повірили в «Русский мир» та в обіцянки терористів.
Нинішня ситуація на Донбасі - це жорстокий підсумок як діяльності бойовиків і терористів, так і певної байдужості до долі України місцевих жителів. Тепер їм важливо зрозуміти це, і не повторювати більше подібних помилок.