Поясню свою позицію.
Спочатку слід згадати ті ключові завдання, які нам потрібно вирішити при проведенні податкової реформи.
По-перше, необхідно зменшити фіскальний відсоток ВВП (тобто знизити обсяг податків та квазіподатків у ВВП, які збираються до консолідованого державного бюджету та фондів соціального страхування, з відповідним зменшенням бюджетних витрат).
По-друге, спростити адміністрування сплати податків.
При цьому, якщо ми говоримо про зниження фіскального відсотка ВВП, то варто розуміти, що має йтися не про механістичне зниження ставок податків. Бо якщо йдеться про прямі податки для бізнесу та громадян (податок на прибуток та доходи фізичних осіб), то саме їх варто зменшувати доволі кардинально. Натомість ставки непрямих податків (в першу чергу, ПДВ та акцизів) можуть залишатися на існуючому рівні або, в разі необхідності забезпечити збалансованість бюджетів, взагалі підвищені.
Загальна логіка зменшення фіскального відсотку ВВП базується на очевидному усвідомлені, що громадяни та бізнес краще можуть розпорядитися власними коштами, ніж чиновники – їхніми. В перспективі завдання полягає в тому, щоби скоротити фіскальний відсоток ВВП з 45 відсотків до 30-33 відсотків.
Тепер подивимося на ті основні проблеми, з якими зіштовхується український бізнес при сплаті податків. Слід нагадати, що для різних груп бізнесу в нас різна система оподаткування, і в них різні проблеми. Представники малого бізнесу переважно знаходяться на спрощеній системі оподаткування. Але в них в загальних витратах висока частка витрат на оплату праці. Вона складає від 50 до 85-90 відсотків. Тому вони не можуть собі дозволити платити повністю податки на доходи фізичних осіб та ЄСВ. Бо в цьому випадку більшість з них буде збитковими. Саме це породжує надзвичайний рівень «тінізації» їх бізнесу. З прихованих доходів потім виплачується більша частина зарплат. Зрозуміло, що з прихованих доходів також платяться хабарі чиновникам, правоохоронцям та суддям. Але це вже трохи інша історія, яка стосується корупційного податку на бізнес.
У великого та середнього бізнесу немає проблем зі сплатою ЄСВ, бо в загальних витратах зарплата та податки на них займає від 8-12 відсотків для металургійних та хімічних підприємств і до 15-20 відсотків – для машинобудівельних. Тому за рідкісними випадками там ніколи не видавали зарплату в «конвертах». Великі та середні підприємства (разом з бюджетними установами) є головними донорами фондів соціального страхування.
При цьому у великих та середніх підприємств існує інший головний біль – це сплата податку на прибуток та адміністрування ПДВ. Якщо йдеться про податок на прибуток, то це стосується не ставки податку, а постійних дискусій з податківцями щодо витрат, які можна віднести на зменшення доходу, що підлягає оподаткуванню. В сучасних українських умовах процес визначення бази оподаткування податку на прибуток перетворюється на суцільний жах для бухгалтерів та керівників підприємств, а для податківців – в безмежне поле для тиску на бізнес, зловживань та корупції.
Що ж до ПДВ, то головними причинами проблем для підприємств є велика кількість виключень та відтермінувань при його сплаті, різні ставки податку. Це, з одного боку, породжує надзвичайне ускладнення при обліку та визначені податкового кредиту та податкового зобов’язання, з іншого – зловживання та поява «податкових ям». Як наслідок, значне недонадходження коштів до державного бюджету та неймовірні зловживання з боку податківців.
Виходячи з усвідомлення цих проблем нашої податкової системи, які породжують несприятливі умови для переважної частини бізнесу, подивимося, що ж зробили наші урядовці спільно з народними депутатами.
Знизивши ставку ЄСВ вони, справді, зменшили фіскальний відсоток ВВП. І в цьому контексті їх начебто можна привітати. Але без кардинального реформування системи соціального страхування це лише призвело до того, що уряд з інших джерел мусив закривати дірку в бюджеті Пенсійного фонду. Причому ця проблема існуватиме не тільки в 2016 році, але і в наступні роки теж.
Якщо в 2015 році фінансування дефіциту Пенсійного фонду потребувало 80,9 млрд. грн., то в 2016 році – 144,9 млрд грн. Таким чином, зменшення ставки ЄСВ призвело до збільшення дірки Пенсійного фонду на 64 млрд грн. Причому слід зазначити, що фонд оплати праці, який фінансується за рахунок державного бюджету, зріс в 2016 році з 57,2 млрд. грн. до 80,3 млрд. грн., або на 40,5%. Ці цифри для нас важливі, бо вони включають і сплату ЄСВ. Враховуючи, що ставка ЄСВ з 2016 року знижена до 22 відсотків, розмір зарплат бюджетникам має зрости на 53%.
Це також важливо враховувати, бо це означає, що уряд в такий спосіб ще додатково фінансує Пенсійний фонд. Чим більше буде виплачено зарплат за рахунок держбюджету, тим більше коштів буде сплачено ЄСВ та перераховано Пенсійному фонду.
Отже, держбюджет в 2016 році втратить додатково 64 млрд. грн. бюджетних коштів на закриття дірки Пенсійного фонду. Потенційно це передбачає таку саме економію з боку суб’єктів господарювання.
Виникає питання, а наскільки це сприятиме виходу бізнесу із «тіні»? Відповідь, на жаль, далека від оптимізму. Для малого бізнесу і 40 відсоткове оподаткування зарплат (18% податок на доходи фізичних осіб + 22% ЄСВ), які він виплачує найманим працівникам, є завеликим. Тому можна з впевненістю сказати, що з «тіні» вони не вийдуть.
Для представників великого та середнього бізнесу таке зменшення ставки ЄСВ є добрим з точки зору зменшення витрат на зарплати.
Але, нагадаємо, що і раніше витрати на зарплату не були для них проблемою.
В той же час, залишивши без кардинальних змін систему сплати податку на прибуток та адміністрування ПДВ, уряд та народні депутати зберегли для великого та середнього бізнесу значно більшу проблему – вкрай неефективну податкову систему, яка не стимулює прозору діяльність та інвестиції, натомість породжує жахливий корупційним тиск.
На додачу можна сказати, що хоча формально великий та середній бізнес має скоротити витрати на зарплати, але цього теж не станеться. Їх добре мордуватимуть керівники держадміністрацій, міністерств та податківці, щоби змусити їх збільшити рівень зарплат найманим працівникам. Тому на особливу економію від зниження ставки ЄСВ їм також навряд чи варто розраховувати.
Отже, уряд та народні депутати, зменшивши фіскальний відсоток ВВП жодного реального позитиву економіці не принесуть.
Це ще потрібно було примудритися, щоби створити суттєві проблеми зі збалансованістю державного бюджету, втратити 2015 та 2016 роки для створення сприятливих умов ведення бізнесу, при цьому не дати суб’єктам підприємницької діяльності жодного позитиву для розвитку. Агресивна економічна безграмотність вона така. Може породжувати суттєві проблеми для економіки попри щирі намагання щось міняти на краще.
Що з цим «рукотворним щастям» робити далі?
Про це в другій частині статті.
P.S.
Враховуючи зауваження щодо некоректності складання ставок податку на доходи фізичних осіб та ЄСВ, хочу пояснити.
Зрозуміло, що при розрахунку податку на доходи та сплату ЄСВ взагалі більш коректно казати, що навантаження на зарплату складає не 40, а 44 відсотки. Бо ЄСВ нараховується на зарплату до сплати податку на доходи фізичних осіб.
Крім того слід згадати, що в 2016 році зберігся військовий збір в розмірі 1,5%. Тому з його урахуванням загальне податкове навантаження на зарплату в 2016 році взагалі складає 45,7 відсотків.
Але це розрахунково, тому я вказував формальний розмір ставок лише податку на доходи фізичних осіб та ЄСВ. Бо в цьому випадку, якщо бути абсолютно коректним, ще потрібно згадувати податкову соціальну пільгу, а також те, що ЄСВ не нараховується на зарплати більше 25 мінімальних прожиткових мінімумів. Тобто, у відсотках реальний розмір навантаження на фонд оплати праці може коливатися.