Науково обгрунтована стратегія держави і стратегії розвитку галузей України можуть бути розроблені тільки на основі інвентаризації наших потреб і наших можливостей, включаючи експортні. Про це газета вже писала. Лише на цій основі, з урахуванням інших українських реалій, може бути розроблена стратегія розвитку нашої держави, яка практично не залежатиме від того, хто при владі.
Про згадану стратегію чи не найбільше і найсерйозніше думали українські державники під час відновлення української державності і багатьох попередніх поколінь. Вже тоді планувалося створювати і розвивати малий і середній бізнес в Україні та оптимально скорочувати ті галузі, які занадто великі для нашої держави. За рахунок малого і середнього бізнесу насамперед планувалося максимально забезпечити нашу державу товарами, які раніше (за часів СРСР) завозилися до нас з інших республік (тепер – здебільшого з азійських країн), а також – створювати достатню кількість нових, привабливих робочих місць для українців.
Не менш важливим було питання про постійне запровадження в Україні нових наукомістких технологій, наукових розробок тощо. У цьому контексті наша держава мала би в пріоритетному порядку розвивати свою науку і переймати іноземний передовий досвід, а значить – Україна фахово (в плані налагодження науково-технічного співробітництва) мала би бути представлена на міжнародній арені. Наприклад: в 1992-му тодішній член парламенту, академік І. Юхновський, серед іншого, пропонував, аби держава забезпечувала пріоритетний розвиток ІТ-технологій, в тому числі – в рамках конверсії.
Однак, на жаль, все це було проігнороване владою і вже майже 25 років ми живемо (точніше - виживаємо) сьогоднішнім днем. Відповідно, і не можемо чітко сформулювати завдань і програм всім гілкам нашої влади, а відтак – оцінити їх звітування.
Тепер життя вказує на критичну необхідність формування стратегії розвитку держави і всіх українських галузей з поправками на чергову російську агресію. Таке завдання життя ставить не вперше, але далі зволікати не можна. Особливо – за умов теперішніх реалій, коли зокрема і економіку, і фінансову систему, і науку треба утримувати принаймні стабільними, а не ослаблювати. Подобається це комусь чи не подобається, але доведеться повертатися до напрацювань українських державників. Виявляється, що ці напрацювання були і є оптимальними для становлення міцної, заможної України, де комфортно почуватимуть себе всі громадяни, безвідносно до расової, етнічної, релігійної та іншої приналежності.
Очевидно, що колись було і є зараз актуальним питання про те, хто має робити згадану інвентаризацію - так, аби вона була об’єктивною і щоб їй вірив народ. Тут варто звернути увагу, що раніше період повноцінної інвентаризації в нашій державі оцінювався у 2-3 роки. До цього часу, мабуть, термін принципово не скоротився.
Очевидно, що першочерговим завданням влади в Україні (безвідносно до того яким є чи буде уряд) має бути проведення інвентаризації і на її основі – розробка стратегій розвитку держави і галузей. І та влада в Україні, яка розпочне згадану роботу, зробить чи не найважливіший, після прийняття Декларації про незалежність, внесок у державотворення – без втрати рейтингу при правильній роз’яснювальній роботі серед українського суспільства і за кордоном.