Спецтема
Календар українського мистецтва

4 серпня. Борис Косарев

4 серпня 1897 року народився Борис Косарев, ключова фігура харківського авангарду, художник, сценограф, фотограф. Народився і помер у Харкові, деякий час працював у Львові та Одесі, під час Другої світової війни перебував в евакуації в Павлодарі.

Борис Косарев навчався у Художньо-ремісничій майстерні декоративного живопису, потім закінчив Харківське художнє училище. З 1950 року і до самої смерті в 1994 році Косарев викладав у Харківському художньому інституті.

Дружив і працював із футуристами – братами Бурлюками, Маяковським, Хлєбніковим. У 1916 році разом із Миколою Міщенком, Володимиром Бобрицьким, Георгієм Цапком, Болеславом Цибесом, Володимиром Дьяковим, Миколою Калмиковим заснував авангардне об’єднання «Спілка семи», в рамках якого творив свій живописний світ через призму кубофутуризму. У 1918 році до «Спілки семи» приєдналися ще троє – Василь Єрмілов, Олескандр Гладков і Мане-Кац, результат їхнього концептуального мистецтва – альманах «Семь плюс три»(1918), пізніше Косарев і Єрмілов відходять від куботфутуризму і рухаються в бік конструктивізму.

Косарев є одним із «батьків» української школи театрально-декораційного мистецтва, його найвидатніші роботи в дусі авангарду були зроблені для вистав «Хубеане» Р. Победимського, «Марко в пеклі» І. Кочерги та «За двома зайцями» М.Старицького, а Сталінську премію у 1947 році Борис Косарев отримав за сценографію до вистави «Ярослав Мудрий» (реж. Мар’ян Крушельницький) в харківському театрі імені Шевченка. Театр був основним місцем його реалізації і головним «замовником», але Косарев також ілюстрував книжки і журнали, займався дизайном, фотографією, оформлював фасади і інтер’єри, був асистентом оператора на зйомках фільму Олександра Довженка «Земля», створив програму «світлових ефектів» у харківському «Палаці піонерів». Новатор за натурою, він любив технічні новинки і свіжі ідеї, його вабили нові форми і засоби вираження.

Олександр Довженко з фотосесії Б.Косарева "Робочі моменти зйомок фільму "Земля". 1929
Олександр Довженко з фотосесії Б.Косарева "Робочі моменти зйомок фільму "Земля". 1929

Ескізи костюмів двох чортів-гостей до спектаклю "Марко в пеклі" за п'єсою І. Кочерги. 1928. Папір, гуаш.
39х30,5
Ескізи костюмів двох чортів-гостей до спектаклю "Марко в пеклі" за п'єсою І. Кочерги. 1928. Папір, гуаш. 39х30,5

Про Косарева-людину я чотири роки тому розпитувала його доньку Надію Косареву:

— Пані Надіє, роботи Бориса Косарева, дасть Бог, ми зможемо побачити і в Україні. Хотілось би почути від вас, якою людиною був ваш батько, яким запам’ятався?

— Ми з ним дуже любили один одного, мені його зараз дуже не вистачає...

— Ви єдина дитина в сім’ї?

— Єдина і пізня, я народилася, коли йому було 53 роки. В той час дітей не було у таких старих батьків — я народилася в 1947 році, тоді це було непопулярно.

— Але ж ви багато років прожили разом.

— Так, батько помер у 96 років. Він працював увесь час — і вдома, і в майстерні, і в інституті, працював завжди — ледь не вві сні навіть. Його улюблена фраза — цитата з Юрія Олешi «Ни дня без строчки». Він ніколи не лягав спати, якщо нічого за день не зробив.

Портрет Пікассо. 1921. Картон, кольоровий папір, колаж. 22х21
Портрет Пікассо. 1921. Картон, кольоровий папір, колаж. 22х21

— Кого з його друзів ви найбільше запам’ятали?

— Єрмилова. З п’яти років він мене няньчив, у них не було своїх дітей, а ми жили разом — ніби в одній квартирі, це була їхня спільна майстерня. У 1920–х роках вони разом із батьком зi звичайного горища самі побудували собі майстерню, так звану студію. Там було верхнє світло, ліхтар.

— Які в нього були стосунки з радянською владою?

— Та ніякі, йому дали Сталінську премію першого ступеня, і він боявся, що його після цього розстріляють. Адже Сталін спочатку наближав до себе, а потім... Він же був формалістом, у нього було прізвисько Футурист. За життя він не виставлявся: свої роботи ховав і виставок не хотів. Тільки після його смерті, в 1994 році, я змогла показати його твори в Харківському музеї, потім у Києві — у 1999 році, в галереї на Андріївському узвозі.

— Чому Борис Косарев не хотів показувати свої роботи?

— Його могли виключити зі Спілки художників, позбавити зарплати, звільнити з роботи.

Ліва частина ескізу обкладинки одеського журналу «Театруда». 1920. Папір, гуаш. 34х50
Ліва частина ескізу обкладинки одеського журналу «Театруда». 1920. Папір, гуаш. 34х50

— Усі ці роботи зберігалися у нього вдома, тобто у вас?

— Ми жили в одному домі — у нас була спільна з батьком квартира. Моя мама померла рано і тато був на моїх руках. Але він завжди був самостійний — у нього була неймовірна виправка, адже він був у білій армії. Ми жили на четвертому поверсі в сталінському будинку (вул. Петровського, 6/8, колишня Басейна) — він піднімався бігом, був дуже активний, до останнього дня був при своєму розумі.

— Ви також художник, батько щось підказував вам, підправляв?

 Теж художник, і теж театральний. Я закінчувала Ленінградську академію у Миколи Акімова, зараз у Пітері є театр комедії його імені. Микола Акімов — теж із Харкова, із батьком вони були друзями, однокласниками, однодумцями.

Якщо я запитувала, батько, звичайно, підказував. Він мене доволі часто сварив, спуску не давав. Пам’ятаю, готувала дипломну роботу, він якраз приїхав у Пітер мене підтримати і за день до захисту примусив мене під краном з дошок змити те, що я намалювала, і всю ніч я переробляла. Я усе життя працювала головним художником цирку. Багато працювала під час навчання в Пітері, мені давали оформляти спектаклі в Малому драматичному театрі на Рубінштейна, в ТЮГу, це була велика честь. А потім осліпла мама — мені довелося все кинути і приїхати в Харків, там я багато років не працювала — доглядала маму.

Український арт-календар Український арт-календар , Спецпроект з історії українського мистецтва
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram