Тіньова економіка має об’єктивний характер та існує у всіх країнах, відрізняючись лише обсягами, формами та засобами контролю. У високорозвинутих країнах, за різними оцінками, вона становить близько 17% ВВП, у країнах із перехідною економікою – більше 20% ВВП, а в країнах, що розвиваються (країни третього світу), – більше 40% ВВП.Державна служба статистики України останніми роками визначає обсяги тіньової економіки в середньому від 15 % до 18 % ВВП.
За розрахунками австрійського економіста Ф. Шнайдера, рівень тіньової економіки в Україні становить 52,8% від офіційного ВВП.
Найбільш поширений метод підрахунку обсягу тіньової економіки від обсягу ВВП країни є метод «витрати населення — роздрібний товарообіг», який полягає у виявленні перевищення споживчих грошових витрат населення на придбання товарів (послуг) над загальним обсягом продажу населенню товарів (послуг) усіма суб’єктами господарювання. У 2012 році, за інформацією Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, рівень тіньової економіки, вирахуваний за таким методом, становив приблизно 45 % ВВП.
На основі вказаних даних можна припустити, що рівень тіньової економіки в Україні 2014 року становив від 300 млрд грн до 800 млрд грн, тобто офіційна статистика не враховує майже половини обсягу національного ВВП країни. Відповідно, з зазначених сум не були сплачені податки та збори, що, безумовно, вплинуло на обсяг дохідної частини держбюджету.
Проте наявність значного тіньового сектору економіки в Україні не є новиною для українців, а ось чи офіційний статистичний обсяг ВВП країни відображає справжній обсяг економіки?
Напевне, всі чули про «безтоварні господарські операції», «податкові ями». Податкова яма в розумінні податківців – суб’єкт господарської діяльності (підприємство), який використовують інші платники податків не з комерційною метою (купив-продав), а для одержання «податкової вигоди». Далі всі ці операції лягають в офіційну статистику та відображаються в підрахунку ВВП країни за рік.
Одним із напрямів діяльності Державної фіскальної служби України є виявлення та ліквідація таких «податкових ям», але сама фіскальна служба визнає, що «середньомісячний обсяг схемного кредиту з ПДВ у минулому році (2014) досягнув 3,9 млрд грн». Можна припустити, що за рік таких «безтоварних операцій» було здійснено на загальну суму не менше, ніж 280–300 млрд грн, що становить п’яту частину, або 20 % від номінального ВВП України за 2014 рік. Як наслідок, маємо завищення офіційного обсягу ВВП на цю суму.
Підбиваючи підсумки, треба обов’язково зазначити, що офіційний показник ВВП країни жодним чином не показує реального обсягу національної економіки, оскільки неврахування таких показників, як обсяг тіньової економіки, суми «безтоварних операцій» говорить лише про його відносність, а не абсолютність.
З’ясувавши, що впливає на рівень ВВП ззовні, розглянемо, як формується показник зсередини і які його тенденції. Згідно з даними НБУ, джерела доходів ВВП такі:
Обсяг ВВП за джерелами доходів, млн грн*
Як бачимо з наведеної таблиці, найбільшу частку в структурі ВВП займають: переробна промисловість, оптова й роздрібна торгівля та чисті податки на продукти, причому обсяг чистих податків у І кварталі 2015 року сягнув розміру 65299 млн грн, що становить 18 % від загального обсягу ВВП, тоді як у І кварталі 2014 року цей обсяг становив лише 13 %. Обсяги переробної промисловості та торгівлі в І кварталі 2015 року також номінально зросли на 13% та на 17% відповідно.
Згідно з даними статистики індексу виробництва базових галузей, за період січень-квітень 2015 обсяги виробництва переробної промисловості порівняно з відповідним періодом попереднього року знизились на 20,4%, торгівля впала в середньому на 23%, добувна промисловість скоротилась на 26,7%.
Крім того, падіння зазнали і інші галузі: обсяги виробництва коксу та нафтопродуктів (-50%), машинобудування (-25%), хімічна промисловість (-22,8%).*
* http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=17600970
Отже, цілком логічним виникає питання: Чому при сталій тенденції скорочення промисловості України більше, ніж на 20%, зниження об’ємів роздрібної торгівлі на чверть (знизилась купівельна спроможність), Уряд разом з НБУ, МВФ прогнозують падіння вітчизняного ВВП лише на 9%? А відповідь така – реальне падіння базових галузей економіки, з яких складається ВВП, повною мірою компенсується зростанням відпускних цін на товари та послуги і сплатою підприємствами, громадянами країни збільшеного обсягу податків і зборів з таких товарів (з 13% до 18%). Таким чином, ВВП штучно надувають податками, що взагалі суперечить природі його формування і меті підрахунку.
На підтвердження вказаного проведемо порівняння з іншими країнами, наприклад США, країни Євросоюзу, де структура ВВП за джерелами доходів відрізняється від структури ВВП України, оскільки в ньому відсутня така складова як податки на продукти (податок з обороту, ПДВ, акциз).
У структурі ВВП США в основному представлені галузі послуг, особливо фінансової сфери. В українському ВВП сфера послуг представлена в основному торгової галуззю.
Структура ВВП США в поточних цінах за галузями, 2002–2008 рр.,%
Структура ВВП Німеччини у поточних цінах за галузями, млрд евро*
*https://www.destatis.de/EN/FactsFigures/NationalEconomyEnvironment/NationalAccounts/DomesticProduct/Tables/ImportantEconomicIndicators.html
Як бачимо з наведених прикладів, в США та Німеччині під час підрахунку обсягу ВВП за джерелами доходів або галузями економіки такий показник, як чисті податки на продукти відсутній, адже вони є похідними від суми вироблених (проданих) товарів і не є таким товаром.
І, на наш погляд, це не випадково. Оскільки чисті податки на продукти – це непрямі податки, вони встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу, оплачуються покупцями при купівлі товарів та отриманні послуг, та є по суті свої додатковими. А отже їх врахування в офіційній статистиці ВВП несе лише штучне збільшення кінцевої суми такого ВВП, який не буде підкріплений реальним обсягом вироблених (проданих) товарів чи наданих послуг.
Отже, огляд структури номінального ВВП України в черговий раз доказує, що його зростання відбувається завдяки девальвації гривні, зростанню відпускних цін на імпортні та вітчизняні товари, а також катастрофічному зростанню тарифів на житлово-комунальні послуги.
Крім цього, замість стимулювання економіки та послаблення податкового тиску на підприємців, держава в особі Уряду продовжує обкладати податками населення, сума яких також враховується в загальній сумі ВВП країни, що, по-перше, не є складовою ВВП інших економічно розвинутих країнах, а по-друге, сума сплачених податків є похідною від суми виробленої продукції чи наданої послуги.
Підводячи підсумки аналізу такого макроекономічного показника, як валовий внутрішній продукт України, приходимо до висновків, що цей показник є не більше, ніж статистичною «цифрою», яка не віддзеркалює справжній стан економіки країни, а тим більше окремого громадянина. ВВП штучно «надувається» завдяки зарахуванню «безтоварних операцій», сплаченими податками, що немає в інших країнах, фактором інфляції, підвищенням адміністративно регульованих цін (тарифів), а також не враховує обсяги тіньової економіки.