До малювання прийшов так: «Якось робив порядки на горищі, і там знайшов дві старі ікони, мальовані на склі. Вони мене просто заворожили… Я зрозумів, що у склі можу показати більше, ніж у скульптурі… Вночі я пробуджувався і в уяві бачив майбутню свою картину».
Він почав самотужки вивчати цей жанр, техніку, сидів у запасниках музеїв, вивчав по мистецьких книжках тонкощі малювання на склі, знав народну манеру і роботи професійних художників у цьому жанрі.
Спочатку Іван Сколоздра наслідував традиційні народні мотиви малювання на склі, з часом виробив власний почерк, мав своє коло тем, фірмовий підбір кольорів, виробив пластичність та ритмічність, які роблять його роботи впізнаваними. Він має картини за мотивами народних пісень, літературної класики, змальовував обряди, селянський побут, традиції.
Іван Гончар казав про роботи Сколоздри:"Тут що не картина, то шедевр, то філософія, гімн життю. Іван Сколоздра ввібрав у себе море фантазії. Це Митець у справжньому розумінні цього слова. Прекрасно, коли в одній людині бачиш такий могутній сплекс народної культури, генетичної мистецької пам’яті”.
Художник передав у фонди Львівського музею етнографії та художнього промислу близько 300 малярських робіт та 122 скульптури.
