Підготовка до опалювального сезону
Кабінет Міністрів України
Міністерство енергетики та вугільної промисловості НКРЕКП
Цього тижня відбулася робоча зустріч Голови НКРЕКП з представниками Міністерства енергетики США та Європейської комісії, на якій йшлося про необхідність залучення 2 млрд грн кредиту за рішенням Уряду для прискорення накопичення вугілля дефіцитних марок А й Т.
Станом на кінець липня 2015 року, тобто за 3 повних місяці до початку опалювального сезону, уповноважені особи держави вже допустили в підготовці до опалювального сезону ті ж помилки, що й у минулому році.
Чому ми говоримо про те, що мають місце прорахунки? Основна мета зустрічі, про яку йшлося вище, зводилася до необхідності залучення коштів на фінансування закупівлі вугілля в обсязі 2 млрд грн.
Додайте до цього $ 1,5 млрд, необхідних НАК «Нафтогаз» для накопичення газу ПГС. Разом дефіцит коштів на сьогодні становить понад 35 млрд грн.
Цих грошей немає. Механізми їх залучення, за умови відмови від ОВДП, — зовнішнє валютне кредитування під гарантії Уряду, відповідно — зростання зовнішнього боргу та його відсотка по відношенню до ВВП, і, як наслідок, перегляд очікуваних макроекономічних показників за програмою співпраці з МВФ.
На підтвердження цієї тези в середу повідомлялося про те, що Президент України, Уряд України і Національний банк України підписали новий меморандум про співпрацю з Міжнародним валютним фондом.
За інформацією Прем’єр-міністра, «це дає можливість Україні отримати наступний транш у розмірі 1,7 мільярда доларів США … засідання Ради директорів МВФ очікується 31 липня».
Важливо зрозуміти, що підписання нової програми співпраці не передбачає збільшення суми зовнішньої фінансової допомоги – мова йде про те, що відбувся перегляд умов, за якими надається ця допомога. Умови — це в першу чергу реформи, які мають відбутися в Україні у сферах банківської, соціальної сфер, пенсійного забезпечення, фіскального, антикорупційного законодавства, макроекономічні показники щодо ВВП, співвідношення зовнішнього боргу до його номінального рівня, яких повинна досягнути Україна, тощо. Тобто, це документ, який розкриває та передбачає не стільки суму, яку ми отримаємо, скільки майбутнє країни та кожного з нас.
На жаль, влада досі не взяла за практику оприлюднювати такі документи. Поряд з цим «Публічний аудит» проаналізує цей документ відразу після його затвердження та оприлюднення Радою директорів МВФ.
У продовження теми зміни прогнозних макроекономічних перспектив України варто пригадати, що на цьому тижні Європейська Комісія від імені ЄС виділила Україні кредит у розмірі 600 млн євро.
Наведемо витяг із прес-релізу, присвяченого цій темі:
«Це відповідає першому траншу в рамках нової програми з макрофінансової допомоги Україні, загальний бюджет якої становить 1,8 млрд євро. За допомогою цієї програми ЄС прагне задовольнити нагальні фінансові потреби та підтримати Уряд у впровадженні реформ, а також енергетичний сектор, систему соціальної безпеки, бізнесове середовище і фінансовий сектор. Також у наступні місяці передбачається виділення Європейською Комісією ще 1,2 млрд євро – за умови вдалої реалізації економічних і структурних реформ.
Операції з макрофінансової допомоги є частиною ширшої залученості ЄС з країнами-сусідами. Вони створені як винятковий інструмент ЄС реагування на кризи, доступний для сусідських країн Євросоюзу, які потерпають від жорстких проблем з платіжним балансом».
Зазначена сума коштів буде спрямованою на вирішення питання дефіциту поточних бюджетних платежів, підготовку до опалювального сезону та швидше за все на виплату 24 липня купонного доходу за комерційними єврооблігаціями, домовленості щодо реструктуризації яких не досягнуті. Оголошувати технічний дефолт напередодні засідання ради директорів МВФ (31.07), ризикувати з отриманням траншу в $ 1,7 млрд український уряд не наважиться. Крім цього, варто врахувати, що серпень – місяць відпусток, і МВФ у цей період більше не засідатиме.
«Новий виток випробувань для українців»
Кабінет міністрів України
Міністерство соціальної політики
Схоже на те, що український політикум, вважаючи завершеними та вирішеними питання реформування енергетичної галузі, управління держпідприємствами, переключив свою увагу на сферу соціального захисту. Цього тижня було виголошено основні очікування.
Так, Міністр соціальної політики України Павло Розенко наголосив на необхідності якнайшвидше прийняти проект Трудового кодексу у Верховній Раді України.
«Цілі сегменти трудових відносин у нас поки що не врегульовані, зокрема, це питання самозайнятих осіб, підприємницької діяльності, питання трудових прав працівників малого бізнесу, кооперативів. І з одного боку, необхідно зробити правила гри на ринку праці простими й зрозумілими для бізнесу, лібералізувати цей ринок, а з іншого боку – не допустити погіршення соціальних прав працівників. Власне, Трудовий кодекс – це баланс між інтересами роботодавця та працівника, і новий кодекс такий баланс вдало забезпечує», – пояснив Міністр.
На засіданні колегії Мінсоцполітики в понеділок Прем’єр-міністр України підтримав необхідність прийняття коаліцією Трудового кодексу, а також зупинився на необхідності вирішення проблем Пенсійного фонду.
Він наголосив, що слід знижувати рівень безробіття: «Проблема Пенсійного фонду – це старіння населення, більша кількість пенсіонерів, ніж працюючих людей, падіння заробітної платні і відповідне падіння відрахувань до Пенсійного фонду, а також загальне зменшення зайнятості населення».
Виокремлені римарки говорять про те, що граничний вік виходу на пенсію, цілком ймовірно, буде підвищено.
При середньостатистичній тривалості життя в Україні для чоловіків – 66 років, а для жінок – 76 років (за даними на 2013 рік), прийняття таких заходів, як підвищення віку виходу на пенсію, беззаперечно, скоротить витрати Пенсійного фонду. Гуманність таких заходів, за яких людина все життя працювала на пенсію, але в силу об’єктивних причин не змогла відчути задоволення від життя в післятрудовий період, не залишиться на совісті Уряду.
Крім того, Арсеній Яценюк звернувся до Парламенту з пропозицією ухвалити законодавство для продовження пенсійної реформи, зокрема стосовно впровадження накопичувальної системи, та законопроект щодо захисту трудових мігрантів, розвитку недержавного пенсійного страхування, завершення реформи фондів соціального страхування.
Також Україну очікують зміни в системі обліку пільговиків – зі слів Яценюка, у системі надання пенсій, пільг та субсидій досі є «мертві душі». Необхідне створення єдиної системи реєстрації всіх пільговиків: «Той, хто не має отримувати пільгу, сьогодні витягує її з кишені того, хто повинен цю пільгу отримувати. Це несправедливо».
У свою чергу Міністр Розенко зазначив: «Ми ліквідували пільги всім чиновникам, прокурорам, народним депутатам. Право на пільги будуть мати виключно малозабезпечені громадяни, – запевнив Міністр. – Наступний етап – реформування пільг на проїзд. Майбутнє цієї системи за грошовою компенсацією. Право на безкоштовний проїзд буде збережено, але витрати компенсуватимуться безпосередньо людині, а корупційна модель взаєморозрахунків держави з надавачами послуг буде ліквідована».
Підхід до реформ за українською формулою: «Ми скасували пільги» на їх місце повинні прийти «адресні компенсації», але пільги ми скасували сьогодні – адресні компенсації очікуйте згодом.
Крім цього, на базі Державної служби зайнятості заплановано створення Національного агентства зайнятості, що має запрацювати з 1 січня 2016 року.
«Ми повинні стимулювати не реєструватися в службі зайнятості, а створювати робочі місця і знаходити роботу через реєстрацію в новому Національному агентстві з питань зайнятості», – наголосив Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк.
«Закривайте цю лавку. Позбавтеся від зайвих офісів, позбавтеся від зайвих людей, від оплати в десять разів дорожче за програмне забезпечення, що сьогодні далі є частиною корупції в системі. Почистіть все, що можете», – наголосив Арсеній Яценюк.
Глава Уряду нагадав, що бюджет служби зайнятості сягає близько 8 млрд грн: «Якщо ці кошти правильно розподіляти, то вони можуть не тільки слугувати як соціальні виплати, а як реальний механізм створення робочих місць».
Резюмуючи викладене вище, Верховна Рада України восени цього року, найімовірніше після місцевих виборів, прийме новий Трудовий кодекс України та ряд законів, що стосуватимуться пенсійного забезпечення. Чому ми говоримо про це як про факт, який уже відбувся? Бо вірогідно, що ці законодавчі акти зафіксують у згаданій новій програмі співпраці з МВФ, а Верховна Рада, за усталеною практикою засівши за тиждень до засідання ради директорів МВФ щодо виділення чергового траншу, в дебатах та інтенсивній полеміці одноголосно підтримає всі урядові реформи – за це ж дають гроші та інші преференції.
«Публічний аудит» уважно стежитиме за ініціативами законодавців та публікуватиме власні аналітичні дослідження на згадану тему.
У ході розмов про соціальні стандарти цього тижня частково піднімалася й тема прожиткового мінімуму та споживчого кошику.
Кабмін доручив Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, МОЗ та Мінфіну провести науково-громадську експертизу складових споживчого кошику, на основі якого затверджується прожитковий мінімум.
На сьогодні рівень прожиткового мінімуму становить 1218 грн на місяць для працездатної людини та 949 грн – для непрацездатного, пенсіонера.
Відповідно до Методики визначення прожиткового мінімуму на особу та для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення, затвердженої спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки України, Державного комітету статистики України 17.05.2000 № 109/95/157, прожитковий мінімум складається з вартісних величин набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, мінімального набору непродовольчих товарів, необхідного для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості; мінімального набору послуг, необхідного для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості; мінімальний набір продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України №656 від 14.04.2000 року.
З цього часу, відповідно до відомостей офіційного порталу Верховної Ради України, зміни до вказаних підзаконних актів (які мають вагоме значення, оскільки на підставі розрахунку вартості товарів та послуг, які в них зазначені, формується показник мінімальної заробітної плати), не вносились.
Варто зазначити, що доволі багато положень цих документів втратили свою актуальність та на сьогодні мають архаїчний характер, тим більше враховуючи зростаючий з кожним роком ринок послуг.
Для прикладу, до розрахунку прожиткового мінімуму віднесено витрати на стаціонарну телефонну лінію, радіоточку, 12 відвідувань культурних заходів (театр, кіно тощо) на рік, одяг та предмети особистої гігієни (5 сорочок на 4 роки, плавки, які повинні прослужити 10 років) тощо.
Ця тема важлива оскільки з розвитком суспільства змінюються і потреби його учасників – Інтернет, персональний комп’ютер, мобільний телефон стали невід’ємними частинами нашого життя, переплата газетних видань замінили інтернет-новини. Ці послуги та товари, хоча й є у кожного, в споживчому кошику не враховані.
Тому станом на сьогодні громадськість повинна вимагати не тільки індексації мінімальної заробітної плати відповідно до рівня очікуваної та фактичної інфляції. Основний акцент має бути на споживчому кошику – його треба привести у відповідність до потреб сьогодення, з-поміж іншого врахувавши й розмір тарифів, які, до речі, також беруться до уваги при його визначенні.
Розрахувавши ці потреби на товари, послуги та продукти за актуальними цінами, припускаємо, що Ви — УКРАЇНЦІ будете готові пробачити Яценюку його невдалі потуги з індексацією.
Прем’єр-міністр України цього тижня сказав, що «Мінсоцполітики має напрацювати справедливий порядок індексації доходів громадян… Нам абсолютно зрозуміло, що в цих складних умовах людям треба допомогти. Чи це буде разовий платіж перед опалювальним сезоном, чи системна індексація, перенесення з 1 грудня на більш ранній термін, чи це буде індексація з 1 грудня, як передбачено законом, — ми про це публічно заявимо».
Щось нове – одноразовий платіж напередодні опалювального сезону? Взагалі тлумачити слова Арсенія Яценюка щоразу стає все складніше.
Якщо мова йде про одноразовий платіж з прив’язкою до опалювального сезону, отже, Урядом вже проведено розрахунки, які свідчать про очікування значної недоїмки платежів населення за енергоносії – для вирівняння ситуації буде мати місце наповнення економіки гривнею, яку, за логікою Кабміну, населення внесе на рахунки теплогенеруючих підприємств та НАК «Нафтогаз України». Доволі сумнівне та наївне припущення.
Окремі замальовки процесів приватизації
Фонд державного майна
Минулого тижня очільник Фонду державного майна України, відповідаючи на запитання в ході інтерв’ю, виголосив доволі важливі меседжі, необхідні для розуміння того, що насправді купують потенційні інвестори «Одеського припортового заводу», «Центренерго», «Укрспирту» та як взагалі відбувається процес приватизації в Україні.
Дохідну частину Державного бюджету України в 2015 році заплановано наповнити за рахунок приватизації на суму в 17 млрд грн.
15 млрд грн із них Фонд державного майна розраховує вилучити від приватизації ОПЗ. Як же відбуватиметься приватизація?
На питання про те, чи є вже умови приватизації заводу, пролунала така дослівна відповідь: «Умов ще немає. Але що таке умови на сьогодні? Три основні моменти: зберегти профіль підприємства, забезпечити соціальний захист і захист екології. Жодних кваліфікаційних обмежень ми ставити не будемо. Просто будемо перевіряти, що за інвестор, звідки у нього гроші, чи є у нього держвласність, чи потрапляє він до списку FATF або до списку якихось санкцій – от і все. Вносьте 10% від мінімальної конкурсної суми на рахунок ФДМ у доларах, подавайте документи – і беріть участь в аукціоні».
Стосовно ОПЗ Білоус зазначив, що продаватимуться всі об’єкти заводу, крім магістрального аміакопроводу. При цьому він зазначив: «Ця труба належить «Укрхімтрансаміаку», вона в переліку стратегічних об’єктів і не підлягає приватизації. Але завод нічого не втратить, вони одне без одного однаково не існують, але кожен буде працювати на своїй території».
Цікава позиція, яка потребує розуміння структури ОПЗ та особливостей роботи «Укрхімтрансаміаку».
Так, аміакопроводід є єдиним відносно недорогим способом транспортування виробленого на російських заводах аміаку до Одеського припортового заводу. Загальний обсяг коштів, які «Укрхімтрансаміак» отримує від транзиту аміаку, щорічно становить понад 800 млн грн. Реальна вартість підприємства, розрахована фахівцями ГО «Публічний аудит» методом капіталізації доходу, становить 2,4 млрд грн.
«Одеський припортовий завод» за останні декілька років отримав від «Укрхімтрансаміаку» понад 214 млн грн за послуги з прийому, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку.
Тобто, інвестор, який набуде у власність ОПЗ, за відсутності додаткових умов ведення діяльності матиме можливість диктувати державній трубопровідній компанії умови, за яких він надаватиме свої послуги. Цілком ймовірно, інвестор збільшить їх вартість, що, за умови наявності та виконання довгострокових контрактів на транзит аміаку територією України, перетворить державне підприємство транспорту на збиткового заручника.
Фактично, інвестор купує не тільки сам ОПЗ, а й управління аміакопроводом, оскільки інших точок виходу цієї транспортної артерії просто не існує.
Ймовірного інвестора він охарактеризував як «гідну західну компанію», зазначивши при цьому: «у нас вже є чотири американські глобальні структури, зацікавлені в придбанні ОПЗ. Є і європейські, теж глобальні – вони брали участь раніше в приватизації ОПЗ. Гроші є, інвестори є, нам потрібно виконати “домашню роботу”».
Окремо декілька слів було присвячено «Центренего»
«Кваліфікаційні умови приватизації будуть ті ж, що й для ОПЗ. Проте тут уже складніший аспект, пов’язаний із екологією. Екологи по всьому світу вимагають зменшити викиди в атмосферу СО2, ЄС ці вимоги підтримує. Тому в наступні 5–10 років інвесторові доведеться провести модернізацію блоків, аби вони відповідали європейським нормам. Ми прекрасно розуміємо, що багато не отримаємо від продажу цієї компанії. За різними оцінками, за «Центренерго» можна отримати не більше $200–300 млн».
І найосновніше те, що під час приватизації «Центренерго» не буде умов стосовно обов'язкової закупівлі українського вугілля. Білоус підкреслив: «Ми йдемо на ринок − відкритий, правильний, європейський, ніяких силових речей не буде. <…> Споживати українське вугілля тільки тому, що нам треба його кудись подіти, але воно втричі дорожче за інше вугілля − неправильно. Значить, нам потрібно щось робити з шахтами, от і все. Ринкова економіка повинна перемогти».
При таких умовах постає питання з шахтами, які перебувають у державній власності. Продаж 35 з них нещодавно анонсувало Міненерговугілля, З цього приводу Білоус повідомив: «На шахти ми поки що не дивилися, до того ж у нас дуже складно йде процес передачі майна Фонду від Міненерговугілля. Із 41 об'єкта поки що передано тільки 2, це пов'язано з технічними моментами. А шахти самі по собі об'єкти дуже важкі.
Я не вірю, що сьогодні ми зможемо продати хоч одну шахту, навіть за гривні їх ніхто не купить. Тому що там: а) дуже багато боргів різного характеру, які скупчилися протягом багатьох років; б) самі активи дуже запущені: дуже старі проходки й обладнання, купа людей, управління неефективне. Водночас держава видає великі субсидії на них. Потрібно шукати якийсь альтернативний шлях − концесія або довгострокова оренда. У мене немає комплексного рішення, тому що я не профільна людина у вугіллі».
Ми спеціально наводимо пряму мову, щоб читач міг самостійно зробити висновки про те, як відбувається процес приватизації в Україні.
Ми бачимо цей процес так: приватизація ОПЗ автоматично передбачатиме й передачу в умовне управління «Укрхімтрансаміаку», причому в першу чергу цей об’єкт приватизовується тому, що тільки він за ціною здатен наповнити державний бюджет на заплановану суму. Ймовірно, покупець цього підприємства уже визначений.
Приватизація Центренерго, крім очевидних наслідків для галузі теплової генерації електроенергії, фактично призведе до закриття всіх державних шахт – у силу відсутності попиту на їх продукцію, рентабельність якої забезпечувалась державними дотаціями. Як це поєднується з державною програмою розвитку вугільної галузі, залишається відкритим питанням, оскільки відповідну програму же три місяці нам тільки анонсують.
Таким чином, ціна життя державної вугільної галузі оцінена в 4–5 млрд грн (очікувана вартість «Центренерго») для бюджету.
І ще декілька слів Білоуса про приватизацію «Укрспирту»:
«Є кілька думок, поки що більше схиляємося до приватизації. За великим рахунком, ми говоримо про продаж ліцензій, які мають заводи «Укрспирту». Швидше за все, будемо змінювати законодавство: вводити заборону на нові ліцензії або створювати нові потужності, щоб збільшити вартість поточних підприємств».
Ввівши заборону на нові ліцензії, Уряд фактично створить ринок приватної спиртової монополії. Залишиться ввести заборону або квоти на імпорт спирту, і потенційний інвестор фактично монополізує галузь.
Міністерство енергетики та вугільної промисловості
НАК «Нафтогаз України»
Цього тижня відбулося декілька вагомих подій, пов’язаних із компанією ПАТ «Укрнафта».
Так, були збори акціонерів, на яких главою компанії обрано британця Марка Роллінза, у минулому старшого віце-президента з розвідки й видобутку компанії BG Group, Великобританія.
Міноритарні акціонери Укрнафти не чинили особливої протидії чи спротиву, не блокували збори, навіть висловили свою підтримку новопризначеному керівникові.
Вони ж підтримали рішення про виплату дивідендів у розмірі 1,2 млрд грн, із яких держава отримає 600 млн грн.
Також співвласник «Укрнафти» висловився на підтримку ідеї очільника Уряду про створення вертикально-інтегрованої нафтової компанії на базі «Укрнафти», запропонувавши вивести її міжнародну біржу. За його словами, в ідеалі у держави і міноритаріїв має залишитися по 25 % акцій нової компанії.
Здавалося б, чому активне протистояння міноритарних акціонерів з державою трансформувалося в благу співпрацю?
Цілком ймовірно, що групі «Приват» вдалося домогтися для себе гарантій в інших процесах, які відбуваються в державі, у тому числі в приватизаційних.
У день загальних зборів акціонерів «Укрнафти» співвласник групи «Приват», попри запевнення Прем’єр-міністра України, що об’єкти приватизації пріоритетно реалізовуватимуться іноземним інвесторам, заявив, що планує брати участь в конкурсі з приватизації ВАТ «Запоріжжяобленерго».
«У мене є інтерес до «Запоріжжяобленерго», тому що це підприємство кровно пов'язане з Запорізьким феросплавним заводом».
Ще одним аргументом (як страховка на випадок недотримання ймовірних домовленостей та незважаючи на підтримку процесів всередині «Укрнафти») стало звернення міноритарних акціонерів компанії до Стокгольмського арбітражу з позовними вимогами щодо компенсації збитків за несанкціонований відбір газу НАК «Нафтогаз України»; ще один позов подано до суду Великобританії.
Ціна позову не оголошувалася, але, за попередніми повідомленнями, її оцінювали в 2,6 млрд грн.
Коротко
1. Кабінет Міністрів України приймає рішення про невідкладне створення робочої групи щодо передачі низки митниць в управління британській компанії, яка має значний досвід в управлінні митницями в Європі, – повідомив Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк на засіданні Уряду в середу, 22 липня.
Він зазначив, що напередодні провів зустріч із керівництвом цієї компанії. Арсеній Яценюк підкреслив, що Уряд розглядає передачу в управління британській компанії в першу чергу Закарпатської, Львівської, Волинської та Чернівецької митниць: «Вони повинні перейти під управління незалежної і фахової компанії, і на цих митницях повинен бути наведений порядок: в першу чергу – це боротьба з контрабандою, збільшення доходів митниць та інституційна спроможність митної служби як такої».
Загалом таке повідомлення зроблено з запізненням, цілком очікуваною була б його поява ще минулого тижня, в самий розпал конфлікту в Мукачево, коли було звільнено всіх працівників Закарпатської митниці.
Поряд з цим обрана форма визначення компанії, яким митні пости надаватимуться в аутсорсинг, дещо насторожує: якби було проведено конкурс між міжнародними компаніями та обрану ту, яка запропонує найвигідніші умови, це одне, а коли прем’єр за результатами особистої зустрічі визначає таку компанію, складно говорити про викорінення корупційних факторів у діяльності виконавчої гілки влади. При цьому критерії, за якими обрано саме компанію з Об’єднаного королівства, досі залишаються загадкою для громадськості, як і умови оплати її послуг.
2. Вітаємо жителів Троєщини
Віце-прем’єр-міністр України Валерій Вощевський провів зустріч із делегацією польських інвесторів, під час якої останні висловили готовність інвестувати близько $ 200 млн у будівництво метро на Троєщину в Києві.
Йдеться про першу чергу будівництва – від станції «Подільська» до станції «Райдужна» довжиною 5,9 км із п’ятьма станціями. Термін реалізації проекту – 3 роки.
Беззаперечно, це важливий та позитивний меседж, але варто розуміти, що він матиме й інші, зворотні наслідки. Так, КП «Київський метрополітен» – підприємство, яке, ймовірно, виступатиме замовником будівництва, а також стороною кредитного договору в якості позичальника, єдиним джерелом повернення залучених коштів бачитиме виключно підвищення тарифу на проїзд. Враховуючи валюту запозичень, нестабільність гривні, прогнозні рівні девальвації на найближчі декілька років, залежно від строку залучення кредиту, тариф на проїзд у метро в розмірі 4 гривень, мабуть, підвищиться щонайменше на 50 %, оскільки, за словами столичних чиновників, сьогоднішній тариф також є збитковим для підприємства та комунального господарства.
Варто розуміти, що наразі в інший спосіб цю гілку метрополітену розвивати неможливо.