В останній тиждень роботи третьої сесії IХ скликання, 16 липня 2020 року, схоже «дешеве» для нардепів та водночас дороге для економіки рішення також було прийняте.
«Нові обличчя», які розповідають про попередників, котрі не хотіли брати на себе відповідальність за розв’язання непопулярних історичних проблем, зараз у своїй ідеології «активного центризму» мало чим від них відрізняються.
Позитивне голосування за Проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №3640, авторства Слуги народу О. Дубинського, можливо, було тією ціною, яку фракція та Президент повинні були сплатити, щоб того ж дня він привітав та підтримав Ірину Верещук у перемозі в праймеріз на посаду столичного міського голови, а можливо спрацювало одвічне популістичне «потрібно захистити», вже зараз значення особливого не має, адже м’яч на полі Гаранта, а він роздумує над тим чи підписувати його чи повернути авторам з вето.
Проблематику кредитів наданих в іноземній валюті під заставу житла в Україні не знає лише лінивий. Доки ЗМІ не почали майоріти повідомленнями про примусові висилення, цю ж ситуацію приймають як данність, мовляв, взяв в борг, оселився, не повернув бо гривня девальвувала, а про те, що вона може девальвувати боржник, доходи якого не у валюті, думати не повинен був (тут у нас суміш капіталізму, у якому власність зобов’язує думати та оцінювати ризики та соціалізму, у якому держава — захисник, наставник та ризики бере на себе). З огляду на це, за логікою боржника борг повертати не потрібно, аналогічно дзеркально, за логікою кредитора, — навіщо кредитувати ризики взагалі, а якщо й кредитувати, то навіщо дешево.
У жовтні 2018 року ВР прийняла Кодекс України з процедур банкрутства, яким було передбачено, Закон України про «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», втрачає чинність через один рік з дня введення в дію Кодексу (наприкінці жовтня 2020 року).
На той момент схвально про цю ініціативу відгукнулись усі небайдужі, як про необхідну передумову розширення іпотечного кредитування з очікуваннями зниження ставок, з появою інтересу банку до такого кредитування та формування можливості повернення наданих коштів шляхом стягнення предмету застави.
Втім, 16 липня 2020 року чотири хвилини знадобилось народним депутатам для того, щоб 349 голосів перекреслили те, у чому зацікавлені очевидно, їх виборці, адже попит на житло, стимулює будівництво, а це робочі місця як при виконанні робіт так ц у супутніх сферах, це ВВП, це податкові надходження, тощо. Зал у черговий раз побачив об’єднання «Слуг народу», Європейської солідарності та ОПЗЖ.
Що ж проголосували?
Замість того, щоб Закон України «Про мораторій …» від 2014 року, як і планувалось, втратив чинність, його реанімувли, внесли, на перший погляд , косметичні зміни, однак як виявилось, не такі і косметичні.
Незалежна асоціація банків України, звертаючись до президента зазначає, що цей законопроект фактично є мораторієм на повернення усіх боргів, а не лише таких, які виникли за угодами про кредитування в іноземній валюті та не лише щодо житла.
Дійсно, свідомо чи чи через недолугість, але документ проголосовано з юридичним формулюванням, яке допускає надмірно широке тлумачення понять суб’єктів на які поширюється мораторій, види майна та характеру позики.
Цитата:
«…крім майна/майнових прав, зазначених в пункті 1 цього Закону, не може бути примусово відчужене без згоди власника інше майно (майнові права), в тому числі, за договорами застави/іпотеки або відповідно до кредитного договору» (у тому числі, означає, що не виключно іпотеки, але припустимо і придбання холодильника).
Хвилювання та збентеженість банкірів 30-го липня підтвердив і Міністр юстиції України, рекомендувавши Зеленському скористатись правом вето.
Більше того, мотивація необхідності пролонгації мораторію далека від реальності.
Так, у Законі 2014 року, яким його було запроваджено, зазначалось, що він діятиме до «дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості приймаючи Кодекс України з процедур банкрутства».
Таким Законом став Кодекс України з процедур банкрутства, який передбачив механізм реструктуризації боргу іпотечних позичальників.
Зокрема, Кодексом передбачається, що протягом п’яти років заборгованість фізичної особи за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
Склад і розмір грошових вимог визначаються в національній валюті за курсом, встановленим НБУ на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня. Залишок заборгованості такого кредитора підлягає прощенню. У разі якщо боржник до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність частково погасив кредит, розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, зменшується пропорційно до частини кредиту, погашеної боржником.
Крім цього, зазначена процедура передбачала і розміри того житла на який поширюється відповідні норми, зокрема у разі якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, не перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа такої квартири не перевищує 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника, або якщо загальна площа житлового будинку, обтяженого іпотекою, не перевищує 120 квадратних метрів. На реструктуризоване зобов’язання боржника встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 1 відсоток, а строк погашення вимог забезпеченого кредитора становить 15 років.
Втім, як зазначено вище, процедура неплатоспроможності боржника, може запрацювати лише тоді, коли у такого боржника виникне ризик втрати того, чим він користується та того, що у нього не можуть відібрати, а досі ніхто не поспішає досягати домовленостей з кредитором через суд.
Водночас законопроект, проголосований документ, пропонує заплющити очі на наявну вже процедуру та знову ж таки продовжити мораторій до моменту прийняття окремого закону.
З огляду на це виникає одне обгрунтоване питання, логічно було б замість продовження мораторію, за рік напрацювати інший законопроект з механізмом вирішення проблемного питання, а не відтерміновувати його на невизначений термін з надуманих причин, у пошуках дешевої популярності. Однак, як свідчить результат голосування у понад 300 голосів, нардепам дешева популярність більш важлива перед місцевими виборами, ніж прагнення вирішити проблему, які існує більше десятиліття.
Одні вміло підтримали соціальну ініціативу, інші необдумано натисли кнопку «за», не розуміючи, що перед непростим рішення і у незручну позицію ставиться саме президент.
Йому доведеться, за рекомендацією Мінюсту та здорового глузду накласти вето на законопроект, або ж підписавши документ розпрощатись з мрією про іпотеку під 10% у вересні. За це його знову критикуватимуть опоненти з посиланням на невиконання обіцянок.
У випадку накладення вето, з’явиться можливість у ВРУ його подолати. Здавалося б, 349 депутатів це без проблем зроблять, однак якщо слуги народу не підтримають ветований документ, то з них глумитимуться їх же ж колеги з інших фракцій, а медійно працюватимуть над тим, що СН є слугами олігархів і далі схожий набір кліше.
В раціональному суспільстві з принципом верховенства права та суспільного інтересу більшості, питання б не стояло, але доки політиків міряють висаджениими газонами та популістичним гаслами, про рацио мова не йде. За даними НБУ, після прийняття закону від 2014 року «за шість років дії мораторію частина валютних позичальників так і не почала обслуговувати кредити. Для чого платити, якщо немає важелю впливу?», мова про 44 тис. договорів на загальну суму 29 млрд грн. З огляду на те, що кількість родин, які потребують поліпшення житлових умов та мають бажання придбати житло у кредит, з огляду на потребу економіки у пошуку драйверу росту, доведеться робити непростий вибір між популярністю та інтересом більшості населення. Тому прийматиме його той , у кого рейтинг симпатій є, та його можна ще трохи мінуснути, зусиллями власної фракції.