Дійсно, починаючи з листопада 2014 року, в українські реалії повернулось таке явище, як тимчасове вимкнення електроенергії в години максимального навантаження на енергомережі (так звані віяльні вимкнення, які відбуваються за графіками).
Причини цього, як і багатьох інших негативних явищ життя українців у 2014 році, пов’язані з проведенням АТО, відсутністю, а швидше обмеженістю, пропозиції енергетичного вугілля, яке використовується в роботі ТЕС для виробництва електроенергії та переважно добувається в Донецькому вугільному басейні, що простягається територіями Луганської та Донецької областей, які не контролюються офіційним Києвом.
З огляду на це, ГО «Публічний аудит», продовжуючи анонсовану в грудні 2014 року рубрику, присвячену суб’єктам природніх монополій України, вирішило дослідити шляхи вирішення питання щодо забезпечення, в першу чергу, населення України безперебійним енергопостачанням та розробити рекомендації для Уряду стосовно покращення ситуації та розвитку цієї стратегічної й перспективної галузі економіки України.
Огляд ринку електроенергетики, структур споживання та виробництва електроенергії
Енергетична система України за розмірами є шостою в Європі після Німеччини, Франції, Італії, Іспанії та Великої Британії.
Об’єднана енергетична система України (далі — ОЕС) має електричні зв’язки з енергосистемами Білорусі, Росії, Молдови, а також працює в паралельному режимі (через електромережі «Острова Бурштинської ТЕС») з європейським енергооб'єднанням ENTSO-E.
Диспетчерське управління роботою ОЕС здійснює ДП «НЕК “Укренерго”», яке є державною монополією у сфері передачі електроенергії від генеруючих джерел до енергопостачальних компаній (обленерго). Структура виробництва електроенергії в України умовно виглядає так:
Структура споживання електроенергії виглядає так:
За 2014 рік усього спожито близько 144 875 млн кВтг.
У відсотковому співвідношенні структура споживання протягом останніх років змінювалася несуттєво, мало місце незначне підвищення рівня споживання населенням (26-28%) та пропорційне скорочення обсягу споживання промисловістю (45-46%).
Окремі питання діяльності ДП «НЕК Укренерго»
Як уже зазначалося вище, ДП «НЕК “Укренерго”» здійснює управління роботою ОЕС та є державною монополією у сфері передачі електроенергії від генеруючих джерел до енергопостачальних компаній (обленерго).
Вартість послуг Компанії за 2013 рік становила 3,321 млрд грн. До Державного бюджету перераховано 475,128 млн. грн. податків та зборів.
За 2014 рік ДП «НЕК Укренерго» надало послуг на суму 3,08 млрд грн, до Державного бюджету перераховано 342,342 млн. грн. податків та зборів.
Дохід ДП «НЕК Укренерго» формується за рахунок сплати тарифу на передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, включаючи плату за централізоване диспетчерське управління.
У ході дослідження фахівці ГО «Публічний аудит» вирішили з’ясувати, наскільки наявний тариф відповідає ринковим реаліям, чи є він конкурентноздатним та чи відповідає міжнародним стандартам.
Відповідно до відомостей Євростату, у 2012 році в країнах Європи домашні господарства сплачували за послуги електричних мереж тариф у діапазоні від 2,2 євроцента/кВт-год (Мальта) до 9,6 євроцента/кВт-год (Іспанія) і його частка становила від 13 % (Кіпр і Мальта) і 50% (Чеська Республіка) від загального тарифу на електроенергію.
Для споживачів промисловості мережеві витрати становили від 11% (Кіпр) і 56% (Литва) в кінцевій ціні з 1,66 євроцента/кВт-год і 6,46 євроцент/кВт-год (Литва).
Таким чином, поточний тариф ДП «НЕК Укренерго» на передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, включаючи плату за централізоване диспетчерське управління, за курсом НБУ гривні до євро на момент проведення дослідження становить близько 0,1 євроцента, що принаймні в 20 разів менше тарифів, які мають місце в країнах Європейського Союзу.
Такі низькі тарифи обумовлені в першу чергу тим, що їх підвищення негативно позначиться на електоральних рейтингах політичної сили, яка буде очолювати уряд та органи виконавчої влади на момент підняття. Разом з цим утримання тарифів на цьому рівні гальмує розвиток енергетичної галузі, не дає можливості збільшувати пропускну потужність українських електричних мереж в напрямі експорту, що в довгостроковій перспективі призведе до збільшення валютних надходжень до України, дасть можливість вирівняти платіжний баланс.
Крім цього, застосування єдиного тарифу як на операції з експорту електричної енергії, так і на транспортування її кінцевим промисловим і побутовим споживачам-резидентам, є принаймні економічно нерозумним, виходячи хоча б із вартості електроенергії в країнах, до яких здійснюється експорт.
Особливо значним стає розуміння цього, коли тариф формується в національній грошовій одиниці, гривні, яка за минулий рік офіційно вдвічі послабила свої позиції по відношенню до більш стійких валют, в яких відбувається розрахунок за експортними контрактами.
З огляду на це, НКРЕКП та Уряду варто розглянути можливість збільшення тарифу на транзит електроенергії міждержавними електричними мережами та плати за централізоване диспетчерське управління за експортними контрактами до рівня хоча б 1 євроценту. Фактично це становитиме близько 30 коп., що в 10 разів збільшить надходження підприємства ДП «НЕК Укренерго».
Так у 2013 році, при обсязі експорту в 9 870,68 млн кВт/год і середньому тарифі в 2,4 коп. за 1 кВт/год, ДП «НЕК Укренерго» отримано за свої послуги близько 236 млн грн.
Спробуємо розрахувати, якщо б цей тариф становив 30 коп. для експорту:
9 870 680 000 кВт/год х 0,3 грн = 2,96 млрд грн.
Тільки за рахунок підняття тарифу на експортні операції з продажу електроенергії можна забезпечити збільшення виручки компанії на 90% та відповідно Державного бюджету щонайменше на 300 млн грн (за умови збереження пропорційності розподілу коштів на виконання інвестиційних програм).
Крім цього, щоб уникнути ризиків, пов’язаних із інфляційними процесами в Україні, для цих операцій тариф потрібно зафіксувати в іноземній, а розрахунок за цими операціями здійснювати в національній валюті, хоча б за офіційним курсом НБУ.
У наступних публікаціях будуть проаналізовані окремі питання функціонування експорту української електроенергії, тарифів для промисловості та населення, а також діяльності ДП НАЕК «Енергоатом».