По-перше, минулого місяця учені усього світу завершили багаторічну диспансеризацію планети. Й одностайно поставили діагноз: глобальне потепління йде повним ходом, а його безперечна причина – саме дільність людини.
Позиція вчених давно відома, і подібні доповіді з попередженнями з'являлися і раніше. Однак ця - особлива. І не тільки тому, що її писали дві сотні вчених на основі результатів 14 тисяч наукових робіт за останнє десятиліття.
Головне - під їхніми висновками підписалися майже всі країни світу - 195. Те, що написано в доповіді, тепер є консенсусом не тільки наукової, а й світової спільноти в цілому.
Тепер у влади майже двухсот країн, які схвалили доповідь, немає причин посилатися на скептиків і відкладати скорочення викидів. І шанс взяти на себе підвищені зобов'язання якраз буде на початку листопада в Шотландії.
По-друге, саме цього літа світ отримав «останнє кліматичне попередження» Коли фактично по всьому світові прокатилися хвилі аномальних кліматичних явищ – жахливої спеки, величезних пожеж, руйнівних повеней, сильних ураганів. Які теж за одностайним висновком вчених світу є наслідками глобального потепління.
У поєднанні із першим фактором виходить, що світ підходить до самміту у Шотландії із невтішним висновком: людина сама винна в тому, що світ внаслідок її діяльності потерпає від нереальної спеки, у тому, що частіше, ніж раніше виникають величезні пожежі та катастрофічні повені. Але є і зворотній, обнадійливий, бік цього висновку: підправити наслідки власної діяльності зможуть самі люди.
Тому відповідальні світові гравці вже намагаються відреагувати на новий порядок денний. 18 вересня ЄС та США оголосили про запуск на кліматичному саміті у листопаді спільної ініціативи зі скорочення викидів метану на планеті під назвою «Глобальне зобов’язання з метану». Бо саме метан у разі потрапляння в атмосферу викликає парниковий ефект.
У документі зазначається, що «країни, які долучаються до «Глобального зобов’язання з метану», зобов’язуються досягти спільної мети - скоротити глобальні викиди метану до 2030 року - щонайменше на 30 відсотків від рівня 2020 року». Виконання таких зобов’язань, як передбачається, знизить потепління щонайменше на 0,2 градуса за Цельсієм до 2050 року.
Президент США Джо Байден і голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн під час організованого Вашингтоном міжнародного форуму з енергетики та клімату закликали країни долучитися до цієї ініціативи. Оскільки у кліматичному полі один - не воїн.
Про підтримку «Глобального зобов’язання з метану» вже заявили ЄС і вісім держав: серед яких – 6 із 15 «найбільших у світі джерел викидів метану, на які в сукупності припадає понад однієї п'ятої світових викидів метану і майже половина світової економіки».
Звісно, України у числі лідерів розвитку світової економіки немає. Але це не значить, що нашій країні не варто терміново реагувати на глобальні кліматичні виклики. Саме внаслідок їхньої глобальності. Бо уникнути загрозливих наслідків кліматичних змін нам не вдасться. Якщо точніше – вже не вдається. І спека, і повені цього літа на нашій території про це нагадали наочно і красномовно. І, на жаль, далі буде тільки гірше. Якщо спробувати подивитися на ситуацію трохи ширше – легко побачити загрозливу динаміку підвищення температур в 21 столітті і пов'язані з цим зміни у флорі і фауні України, в умовах для життя українців тощо.
На жаль, на сьогодні відсутнє стратегічне визначення, найкраще - на рівні РНБО, серйозності ситуації для України у зв'язку із глобальними змінами клімату. Таке визначення надасть можливість зрозуміти основні виклики, загрози для країни та її населення в ближній і середньостроковій перспективі. А також те, як реагувати на ці виклики і загрози в сучасних українських умовах.
І, крім того, надасть можливість почати готувати і втілювати комплекс практичних дій - як на глобальному рівні в кооперації з іншими країнами, так і на локальному - на рівні країни. Такі рішення можуть готувати в кооперації представники влади, бізнес-спільноти та експертного середовища.
Зайняті майже виключно поточними тактичними питаннями представники і влади, і опозиція не наполягають на необхідність «кліматизації» політики, економіки та суспільного життя. Хоча зміни клімату ВЖЕ перетворились на найважливіший фактор у всіх основних сферах сьогоднішнього життя. Вони невідворотньо потягнуть за собою необхідність кардинальної перебудови бізнес-практик, порядку денного політичного життя. А також рішень акторів політичного (центральної і місцевої влади, партій) і економічного життя країни (олігархів, бізнес-еліт, керівників підприємств) під вимоги адекватного реагування на загрози глобальної кліматичної кризи.
Світовий кліматичний самміт у листопаді – дуже зручний інформаційний привід для того, щоб почати визначення ролі та місця України в глобальних процесах скорочення негативних наслідків зміни клімату.
Прийшов час зрозуміти, якою має бути співпраця нашої країни для вирішення цих завдань на міжнародному рівні, яка має бути кооперація із сусідами України для спільної розробки та реалізації проектів щодо пом'якшення наслідків кліматичних катаклізмів. І у чому може бути унікальний внесок України у вирішення глобальних завдань щодо запобігання глобальному потеплінню.
До контрольного кліматичного «зрізу» в Глазго залишається трохи більше місяця. Час зробити перші практичні кроки для реагування України на загрози глобальних кліматичних змін ще є.
Екзаменатор – Мати-природа – дуже строгий. Хайп, епатаж та формальні «відписки» тут «не прокатять».
І наостанок – не варто думати, що у нашої держави попереду ще з десятка три років незалежного від інших життя. Коли будемо жити як хочемо у своїй хаті із своїм вишневим садочком. Бо, як правильно каже колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін, «ніхто, жодна країна не зможе «пропетляти» й надалі нераціонально та по-хижацькому споживати вуглеводні, — засобів і важелів для забезпечення жорсткого зовнішнього тиску вдосталь. Ми перебуваємо в майже найгіршій ситуації на старті «зеленої» революції. Наша інфраструктура зношена вщент, стимулів для енергоефективності майже немає, структура тарифоутворення викривлена. Нас не соромлячись не запрошують на заходи з питань змін клімату, оскільки розуміють, що політичної волі рухатися вперед тут немає. Це можна й необхідно змінити, використавши «зелену» хвилю для тотального перезавантаження нашої енергетики та енергоефективності. Те ж саме стосується й промисловості. Визріває бажання діяти швидко, і остання доповідь щодо впливу змін клімату підштовхує починати вже зараз. Відповідно, шанс для нас також саме зараз, інакше можемо не встрибнути в останній вагон і залишимося за бортом. Той, хто почне цей процес, заплатить надвисоку політичну ціну».