Маркіян Грегорі Паславський народився 16 січня 1959 р. в Нью-Йорку в сім'ї українських емігрантів, які в роки Другої світової війни були змушені покинути Україну, рятуючись від загрози радянських репресій.
Батько - Осип Паславський - походив з родини греко-католицького священника з Львівщини (с. Попелі). Матір – Орися Гунчак народилася 1930 р. в с. Старе Місто Підгаєцького району Тернопільської області.
Батьки Маркіяна познайомилися в Нью-Йорку й одружилися 1954 року в Українській католицькій церкві Св. Юрія. У сім'ї Паславських було четверо дітей: окрім Маркіяна – старший брат Нестор і сестри Ірена й Олена.
Дядько Маркіяна - відомий український історик Тарас Гунчак.
У дитинстві Маркіян відвідував українську парохіяльну школу Св. Івана Хрестителя в м. Ньюарк, був членом «Пласту». У 1973-1977 роках навчався у Vailsburg High School. Добре грав у волейбол, що дозволило йому вступити на навчання в найпрестижнішу американську військову академію Вест-Пойнт, яку закінчив у 1981 році. Отримав ступінь інженера.
У наступні п'ять років Маркіян служив у американській армії. Спершу у Форт Сілл (Оклахома). Згодом навчався у військовому інституті іноземних мов (Defense Language Institute) у м. Монтеррей (Каліфорнія), де вивчав турецьку мову. Упродовж 1983-1984 років служив на американських військових базах у Туреччині, далі у Форт-Дікс у Нью-Джерсі. Звільнився в запас у званні капітана 1986 року.
Упродовж 1985-1986 років навчався в Monmouth University, де здобув ступінь магістра за спеціальністю "Ділове (бізнес) адміністрування". Працював інвестиційним банкіром у США. Зокрема, в одному з найвідоміших банків Bear Stearns.
1991 року вперше приїхав у тоді ще СРСР, згодом бував в Україні регулярно. З кінця 1990-х років в основному жив в Україні. Консультував у питаннях експорту металопродукції Маріупольського заводу за кордон. Працював у банківській сфері. На Київщині заснував агрофірму "Русава-К", яка стала одним з найприбутковіших підприємств у районі. Був мільйонером.
Товариш Марка Паславського з Вест-Пойнту Сем Хартвел, який працював з ним згодом і в Україні, згадує:
«Марк цікавився історією, міжнародними відносинами, читав надзвичайно багато наукової літератури. Також ми обговорювали військову, світову історію, багато говорили про російську силову політику, протистояння Америки й Росії. Марк був дуже освіченим, інтелектуальним хлопцем. І він був надзвичайно чесною людиною, тим, хто зневажав брехню, зокрема в політиці – що в Україні, що в Росії, що в США. Ми багато дискутували на ці теми.
Марк не був «середньостатистичним Джо». Вільно володів українською і російською мовами, знав турецьку. Він був інтелектуалом із широкими інтересами та глибокими знаннями у сфері фінансів, економіки, міжнародної історії, американської, української та російської літератури. Він був надзвичайно щедрим до тих, хто потребував допомоги, і ніколи не очікував чогось натомість. Він був фантастичною людиною і чудовим другом для всіх, хто близько його знав», - писав у своїх спогадах Хартвелл.
Після загибелі Марка рідні знайшли на його комп’ютері роздуми про те, як змінити Україну та сприяти її розвитку і модернізації. У них він розглянув усі напрями: економіку, банківську справу, політику, освіту, армію. Ці записи були видані Національним музеєм Революції Гідності під назвою “Заклик діяти: слова Маркіяна Паславського”. Завантажити їх можна на сайті музею.
З теплотою говорить про «Франка» його співробітник Олексій Сорока:
- Марк мав чудове почуття гумору. Усі, хто з ним спілкувався, підпадали під вплив його харизми - поєднання мудрості, самоіронії, гумору і теплоти. Насправді Марк був людиною надзвичайного душевного тепла - це свідомо і підсвідомо притягувало до нього багатьох людей. Досить подивитися на Маркову усмішку на одній з його останніх фотографій, де він уже на фронті.
Що змусило Марка залишити затишні кабінети і піти на фронт? На це питання мав повну відповідь лише він. Трохи знаючи Марка і читаючи його інтерв’ю, я думаю, що це було поєднання кількох емоційних складових - гостре відчуття несправедливості російської агресії, яку переживає зараз наш народ, бажання виправити цю несправедливість, український патріотизм, який закладений у його генах, нарешті, прагнення захистити молодших і, як він думав, менш досвідчених у військовій справі побратимів. Він щиро хотів допомогти Україні, нашому народу здобути кращу долю і волю!
Марк мав гострий і критичний розум і знав сучасну Україну дуже добре зсередини. Іноді його критика українського політикуму в 1990-х роках викликала в мене несприйняття. Яку ж він тоді мав рацію і яким наївним був я!
Зрештою, через роки після того Помаранчева революція і Революція Гідності стали відображенням його прагнення до змін і перезавантаження системи. Марк був активним учасником останніх протестних подій на Майдані, і вони справили на нього глибоке враження і надихнули, як і багатьох інших небайдужих до України, на її захист. Але він, на відміну від цих багатьох, виявився готовим зробити більше і ризикувати своїм життям.
Марк дуже цінував власну свободу і незалежність, тому є цілковитий сенс у тому, що він віддав життя за свободу і незалежність України".
Маркіян Паславський брав участь у Помаранчевій революції. З початком Євромайдану активно підтримав антиурядові протести. 20 лютого Марко також був на передовій Майдану. Через два роки після загибелі він був упізнаний на світлинах з Інститутської. Ці фото були вперше опубліковані на ФБ-сторінці спільноти «Майдан 18-20 лютого. Як все було».
З шиною, коктейлем Молотова та палицею в руках разом з побратимами Маркіян наступав по лівому флангу з боку Жовтневого палацу для того, щоб закріпитися на позиціях нагорі Інститутської.
З початком російської агресії проти України Марк добровольцем вступив до Нацгвардії. У квітні 2014 р. прийняв українське громадянство. Упродовж червня проходив навчання на полігоні в Нових Петрівцях, а 23 червня склав присягу і вирушив на війну. Воював у батальйоні "Донбас" під позивним "Франко", який взяв собі на честь Івана Франка. Його рідні дізналися про те, що Марк пішов на війну, з посту у його твіттері. Незважаючи на своє офіцерське звання, в батальйон Марк прийшов у званні рядового.
Побратим Лев згадує:
- Так, це правда. Він сам так захотів. Не хотів виділятися. Але не виділятися таким людям, як "Франко", складно. Він був дуже колоритною фігурою в нашому батальйоні. По-перше, йому було 55 років. По-друге, іноземець за своєю суттю, хоч і з українським паспортом. Ви знаєте, як він смачно міг матюкатися українською мовою! Ну так от, Марк говорив мені не раз, що він хоче бути звичайним солдатом. Якщо він хотів когось похвалити, завжди говорив: «Ти справжній солдат!»
Після кожного бою Марк збирав так званий брифінг. Каже, що в них в Америці так прийнято. Бійці завжди уважно прислухалися до порад Марка. Він не просто розбирав бій до найдрібніших подробиць - він його аналізував. Чому в такій-то ситуації боєць загинув? Чому не вдалося з першого разу звільнити будь-який населений пункт? Усе знав, аж до того, скільки треба брати з собою в бій ріжків автомата, щоб і вистачило, і було неважко пересуватися. А потім, після брифінгу, він усіх пригощав ірисками. Знаєте, Марк дуже любив солодке і любив пригощати всіх цукерками.
Він збирався у відпустку. Казав: «Звільнимо Іловайськ по-швидкому і - додому, в Штати, на місяць! Так давно маму не бачив».
За свої кошти Марк Паславський закуповував військове спорядження і продукти для бійців батальйону.
Артемівськ, Попасна, Лисичанськ, Первомайськ, Курахове, Мар’їнка — таким був бойовий шлях Марка Паславського в лавах українських добровольців. Його побратим Вадим Гайдін згадує: «У "Франка" був маленький привілей. На бойовому завданні він обирав собі позицію. І завжди це була найнебезпечніша ділянка».
Своє перебування на війні Марк детально описував у своєму твіттері, який він вів під ніком bruce springnote. Цей нік узяв на честь свого улюбленого співака Брюса Спрінгстіна, на концерти якого неодноразово їздив по всій Європі і США.
За два тижні до своєї загибелі Марк Паславський дав інтерв'ю американському журналісту Саймону Островському:
- Я вважаю, що корінь усіх бід у Києві, - говорив Марк. - Багато хто, в тому числі і політики, вважають, що все буде продовжуватися, як в останні 20 років. Але будь-який солдат, який воює зараз зі мною на Донбасі, вам відповість: так не буде! Армія тут тільки ще будується. За моїми підрахунками, лише 25 відсотків хлопців, які воюють разом зі мною, мають бойовий досвід. Якщо мене запитають, чи можу я померти за Україну, відповім, що так, я хочу це зробити!
З початку серпня батальйон «Донбас» опинився в центрі кровопролитних боїв за Іловайськ. Це місто мало ключове значення для перемоги: звільнення Іловайська розривало ворожий фронт на частини, що означало оточення донецького угрупування противника. Після другої спроби штурму 18 серпня батальйону «Донбас» спільно з іншими підрозділами вдалося звільнити частину міста. Українські військові зайняли позиції в місцевій школі.
19 серпня перед бійцями «Донбасу» стояло завдання перейти через пішохідний міст, розташований над залізницею, дійти до міської ради Іловайська та зайняти її. Підтримки з технікою очікували від батальйонів «Азов» і «Шахтарськ». Маркіян Паславський не увійшов до штурмової групи – його разом з кількома іншими військовослужбовцями залишили в засідці біля мосту, щоб не дати можливості ворогу вийти по залізниці та завадити проведенню операції.
Бійці штурмової групи мали всі шанси успішно виконати задачу, але ситуація розвивалася неочікувано: за словами Ігоря Чайківського, батальйони «Азов» і «Шахтарськ» вчасно не прийшли на допомогу, і штурмова група була вимушена повертатися назад.
«Наше відділення прикривало відхід штурмової групи. Ми викликали вогонь на себе», – згадує в дописі на власній сторінці у фейсбуці військовослужбовець Вадим Гайдін «Майстер».
По засідці, в якій перебував «Франко», бойовики почали стріляти з гранатометів. Одна з гранат, випущена з АГС-17, розірвалася над головами бійців. Марк Паславський, який був вищим за свого побратима «Майстра», фактично закрив його собою. Вадим Гайдін отримав поранення в голову та в око, а «Франку» уламки влучили в легені.
Поранених бійців доправили до будівлі школи № 14, у якій дислокувалися військовослужбовці. Медичної допомоги не вистачало – рятувати бійців намагалися кілька санітарів. Щоб зберегти життя Марка, було необхідно провести операцію з пробиванням грудини, а це міг зробити тільки кваліфікований хірург. З кожною хвилиною йому ставало дедалі важче дихати.
«Я пам’ятаю, як він сидів на колінах, качався, тримаючись за груди й казав, що йому дуже боляче», – розповідає побратим Ігор Чайківський.
Кажуть, перед смертю він сказав: "Я мріяв стати справжнім українцем. Сподіваюся, я ним став. Так боляче і так не хочеться помирати!"
Похований Маркіян Паславський 26 серпня 2014-го на Аскольдовій могилі в Києві.
Нагороджений орденом Данила Галицького (посмертно) і недержавною нагородою "Народний Герой".
Вічна пам'ять і слава Герою!
Щиро дякуємо рідним Маркіяна Паславського за надані фотографії із сімейного архіву і допомогу в уточненні біографічної інформації.
Читайте також інтерв'ю з бійцями батальйону "Донбас", записані в рамках проєкту AFTERILOVAISK.
P.S. У травні 2019 року тодішній генпрокурор Ю. Луценко повідомив, що прокуратура відкрила кримінальну справу і здійснює процесуальне провадження з приводу рейдерського захоплення агрофірми "Русава-К", засновником і власником 97.21% акцій якої був Маркіян Паславський. Підозру в цій резонансній справі було оголошено трьом особам, у тому числі депутату Київської облради від партії БПП Віталію Карлюку.
Під час досудового розслідування кримінального провадження було встановлено, що група осіб, користуючись фактом трагічної загибелі Марка Паславського в зоні проведення АТО, організувала документальне виготовлення, оформлення, підписання та реєстрацію правочинів із використанням підроблених документів, на підставі яких протиправно заволоділа майном ТОВ «Русава-К», - йдеться на сайті прокуратури Івано-Франківської області, яка розслідує справу.
Нові власники агрокомплексу, серед яких і Карлюк, підробили протокол загальних зборів учасників агрокомплексу, у результаті цього зі складу засновників було виведено власника і компанію-засновницю, до якої належав Паславський. Договір про купівлю-продаж частки статутного капіталу "Русава-К" було виготовлено і підписано вже після смерті Марка. Про це написав на своїй сторінці у ФБ волонтер Назар Приходько. Розслідування справи триває.
