ГлавнаяОбществоЖиття

Апеляційний суд розглянув справу Щербича, у викраденні і пограбуванні якого звинувачують Стерненка та Демчука. Що (не) відомо?

Сім років і три місяці позбавлення волі — термін, на який засудили активіста Сергія Стерненка та його соратника Руслана Демчука. Їх обох звинувачують у викраденні, побитті та пограбуванні колишнього депутата проросійської партії «Родіна» на Одещині Сергія Щербича.

Обидва підозрюваних вину заперечують. Тривалий час в судах, спершу першої інстанції, а потім апеляційної, збирали і розбирали довгий ланцюг доказів, представлених слідством. Але якщо припустити, що Стерненко та Демчук дійсно викрали, побили і пограбували Щербича, ланки цього ланцюга місцями не просто пошкоджені. На їх місці зяють прогалини.

Сергій Стерненко на засіданні суду, 21 травня
Фото: Анастасія Іванців
Сергій Стерненко на засіданні суду, 21 травня

У чому прокуратура звинувачує Стерненка та Демчука?

За версією слідства, 24 квітня приблизно о 19 годині Сергію Щербичу зателефонував Руслан Демчук. Він призначив зустріч Щербичу на заправці «Татнафта» у селі Фонтанка, аби «обговорити його депутатську діяльність». Щербич заявляв, що раніше був знайомий з Русланом Демчуком, тому погодився на зустріч. 

На заправку Щербич приїхав своїм автомобілем близько 19:30. На нього там вже чекав «Опель» з номерами, заклеєними наліпкою «ПТН ПНХ». У ньому, за версією прокуратури, на водійському сидінні сидів Демчук, а на пасажирському — Сергій Стерненко. Щербич сів позаду, була коротка розмова. Слідство стверджує, що далі з обох боків до Щербича на заднє сидіння підсіло двоє невстановлених осіб, які ніби-то за командою Стерненка почали бити Щербича. Той намагався вирватися, автомобіль зрушив з місця. Щербич спробував відкрити дверцята і вирватися з авто. Далі, заявляє прокуратура, Стерненко тричі вистрілив в Щербича з травматичної зброї, аби його вгамувати.

Демчук зупинив автомобіль. Прокуратура стверджує, що він разом зі Стерненком та двома іншими особами, яких слідство так і не встановило, витягли Щербича з машини і продовжили бити. Далі під’їхав ще один автомобіль, з якого також за версією слідства вийшло ще двоє людей. Невстановлені особи допомогли Стерненку та Демчуку зв’язати Щербичу руки пластиковим хомутом. Щербича заштовхали назад у салон, вдягли на голову мішок, приклеївши його скотчем. У матеріалах справи вказано, що на задньому сидінні біля Щербича і далі сиділи невстановлені особи, які продовжували його бити, однак не зрозуміло, скільки їх було і куди поділося друге авто. Дорогою у Щербича забрали сім-картки, але телефон повернули. 

Руслан Демчук
Фото: dumskaya.net
Руслан Демчук

Далі за даними мобільних вишок слідство встановило, що Щербич, Стерненко та Демчук прибули до Приморського району Одеси. Слідство стверджує, що Щербича витягли з авто і повели у якесь підвальне приміщення, де йому погрожували вбивством та продовжували бити. Там його утримували близько п’яти годин, вимагаючи скласти повноваження депутата. В ухвалі вказано, що Стерненко та Демчук здавлювали плоскогубцями палець Щербича, прикладали зброю до його голови та один раз вистрілили біля його вуха. Хто конкретно з них це робив, не уточнюється, і куди при цьому поділитися невстановлені особи — невідомо. В ухвалі також вказано, що у Щербича відібрали банківську картку, дозвіл на носіння пістолета «Форд 12» та 300 гривень, хоча сам Щербич конкретну суму не вказував. В апеляційному суді Щербич не зміг пригадати конкретно в який момент і хто саме відібрав у нього майно. 

Якийсь час Щербич перебував у підвалі. Оскільки за даними мобільних вишок неможливо встановити конкретне місцезнаходження абонентів, а лише приблизний радіус, слідство так і не знайшло, і відповідно не оглядало цей підвал. 

Потім Щербича знову посадили до авто. В ухвалі стверджується, що саме невстановлені особи, а не Стерненко та Демчук, висадили потерпілого біля Червоного скверу в Одесі. Там Щербичу знову погрожували катуваннями та вбивством, якщо той не складе депутатські повноваження і не припинить свою суспільну та політичну діяльність. 

Наступного дня, 25 квітня, Щербич подав заяву до міліції. 27 квітня у коментарі «Преступности НЕТ» Щербич відмовився відкрито називати імена нападників і повідомив, що знаходиться у лікарні. Водночас, джерела видання повідомляли, що йдеться саме про Сергія Стерненка, який на той час очолював одеський «Правий сектор», та активіста на ім’я Руслан. Також коментар надала прес-секретарка одеського «Правого сектору» Варвара Чорноіваненко, яка заявила, що представники організації вже спілкувалися з ГУ МВС в Одеській області і пояснила, що члени ПС не мають стосунку до справи. 

Сергій Щербич (у центрі) на засіданні суду 20 травня
Фото: facebook/Сергій Стерненко
Сергій Щербич (у центрі) на засіданні суду 20 травня

«Я завжди говорю правду» 

Великою мірою слідство спирається саме на свідчення Щербича, який п’ять років не з’являвся до суду, аби ці свідчення підтвердити. Керівник Одеської прокуратури Сергій Костенко пояснював це тим, що Щербич змінив місце проживання у зв’язку з численними погрозами, тому тривалий час не отримував викликів до суду. Після того, як прокуратура встановила його місце проживання, суд намагався організувати дві відеоконференції з Щербичем, однак він все одно не з'являвся. Що конкретно змінилося в житті Щербича — невідомо, але, зрештою у жовтні 2020-го року він все ж прийшов до суду і підтвердив свої свідчення. 

Щербич не з’являвся і на апеляційні слухання, тому його поява у залі суду 20 травня 2021 року стала несподіванкою. Спеціально аби його допитати, прокуратура запросила на засідання перекладача, оскільки потерпілий говорив російською мовою. Щербич повторно виклав свою версію подій, однак у багатьох деталях вона розходиться з тим, що він казав раніше. Зокрема, в ухвалі суду першої інстанції йдеться, що речі у Щербича відібрали вже в підвалі за невстановленою адресою, а на стадії апеляції він заявив, що це зробили невстановлені особи в авто. Є також розбіжність з протоколом допиту Щербича у слідчого, адже дата складання протоколу співпадає з датою, коли потерпілий мав би перебувати в лікарні. Як так трапилося, ані прокуратура, ані Щербич пояснити не змогли — сам потерпілий зазначив, що міг помилково підписати протокол з хибною датою. 

— Скажіть, будь ласка, чим узагалі ви можете підтвердити свої показання? — запитав у Щербича адвокат Стерненка Вадим Оксюта. 

— Мене били, у мене відібрали моє майно, — відповів Щербич.

— Але чому ми маємо вам повірити?

— Бо я завжди говорю правду. 

Фото: Анастасія Іванців

В ухвалі суду першої інстанції зазначено, що правоохоронці не виявили слідів злочину біля заправки. Щербич стверджує, що упізнав Стерненка та Демчука. Він також здав міліціонерам свій одяг, гумову кулю з дев’ятого калібру та мобільні телефони. На одягу Щербича були знайдені сліди пороху. Експерти не виявили на мобільних телефонах відбитки, які можна було б проаналізувати. 

28 травня 2015 року судово-медична експертиза, спираючись на медичну документацію Щербича, встановила у нього численні травми обличчя, забійні рани на стегні, синці на сідницях, кульові поранення спини та ноги, травму суглоба на пальці правої руки.

9 червня 2015-го свідчення у присутності понятих дала мешканка села Фонтанка Любов Захарченко — єдиний свідок у справі. Вона розповіла, що через відкрите вікно квартири чула крик, в якому впізнала голос Щербича. Жінка підійшла до вікна і побачила два автомобіля темного кольору. Свідок стверджувала, що вийшла у двір та бачила людей у камуфляжі, які боролися з Щербичем. Вона не називала номерів машин, а також не упізнала нікого, крім Щербича. Правоохоронці склали протокол з показами свідка, однак давати свідчення до суду її не викликали — суддя зарахував покази, які були зафіксовані у протоколі слідчого експерименту. 

Однак у сторони захисту так і не було можливості її опитати. Крім того, в протоколі не вказано було адресу проживання Захарченко, тому оцінити, чи вона могла б взагалі почути щось з вікна, було неможливо. Чому Захарченко не викликала поліцію — це запитання залишається без відповіді. 

Ще одним доказом, на який спирається слідство, є дані мобільних операторів. По-перше, телефон Демчука та Стерненка їхні номери нібито зафіксували у селі Фонтанка, коли Демчук дзвонив Щербичу. По-друге, коли пізніше усі троє знаходилися в Одесі, їхні телефони зафіксувалися в межах роботи однієї мобільної вишки. Однак, слід зазначити, це не означає, що усі троє перебували в одному місці в один час, оскільки такі вишки діють в радіусі кількох кілометрів. Крім того Стерненко і Демчук стверджують, що один з номерів, вказаний в ухвалі, належить не особисто їм, а був публічним номером організації «Правий сектор».

Невстановлених осіб прокуратура не ідентифікувала. Чому? Сергій Костенко пояснив це так: «Дійсно так буває, що ми не можемо інколи встановити всіх осіб, які вчинили злочин. Є навіть не розкриті справи. В цій справі дійсно є певна кількість осіб, яких нам не вдалося встановити. Даний злочин скоєний в неочевидних умовах, особи, які його вчиняли, вживали певні заходи, щоб їх не викрили. У нас були покази щодо тих, кого безпосередньо знав потерпілий. Він прямо вказав, що в нього стріляв Стерненко».

Водночас під час одного з апеляційних засідань схоже запитання поставила сторона захисту.

— Скажіть, будь ласка, шановний прокурор, я не зрозумів, які конкретно докази вказують на те, що злочин вчинили саме Стерненко та Демчук? — запитав адвокат Масі Найєм. 

— Особами було вжито засоби конспірації, щоб потерпілий не зміг розпізнати зазначених осіб. Всі докази зазначено в обвинувачувальній частині вироку, — відповіла прокурорка Наталія Бойко. 

— Чи правильно я розумію, що цей злочин могли вчинити і невстановлені особи?

— Ви правильно розумієте.

Прокурорка Наталія Бойко
Фото: Анастасiя Іванців
Прокурорка Наталія Бойко

8 вересня 2015 року Руслана Демчука та Сергія Стерненка затримали правоохоронці. Вдома в них провели обшуки. У Стерненка вилучили дев'яти міліметровий пістолет «ЕРМА 459-С», магазин до нього з сімома гумовими кулями, один патрон калібру 5,45 міліметрів, ніж та пневматичну гвинтівку «Юнкер-2», яка не має стосунку до справи. Протокол обшуку Стерненко не підписував, оскільки з ним не було його адвоката. 

Стерненко також неодноразово заявляв, що під час обшуку усно повідомив правоохоронців, що має зброю, і добровільно здав пістолет. Водночас прокурорка Наталія Бойко вважає, що Стерненко здав пістолет, коли до нього вже прийшли з обшуками, а це, на її думку, означає, що «підозрюваний був позбавлений можливості здати зброю добровільно». 

У висновках балістичної експертизи вказано, що пістолет «ЕРМА 459-С» — стартовий, шумовий. Однак експерт зазначив, що кулями, які вилучили у Стерненка, можна було стріляти з шумового пістолета, якщо вкрутити спеціальну втулку. При цьому в ухвалі вказано, що конфігурацію пістолету ніхто не змінював. 

23 грудня 2015 року Щербич заявив, що упізнав пістолет Стерненка. Водночас в балістичній експертизі йдеться, що визначити, з якого саме ствола стріляли кулею, наданою Щербичем, неможливо. Крім того під час допиту в апеляційному суді Щербич сказав, що упізнавав не самі пістолети, а їх фотографії. При цьому він відмовився відповідати на запитання адвокатів про те, як так трапилося, що потерпілий підписав протокол, у якому жодним чином не йдеться про упізнання зброї за її знімками.

Фото: facebook/Сергій Стерненко

Захист та апеляція

Ані Стерненко, ані Демчук не заперечують, що зустрічалися зі Щербичем — він у день зустрічі пропонував свою допомогу у громадській діяльності Стерненка та Демчука. Вони також стверджують, що на той час не знали, про політичні погляди Щербича. Демчук також підтвердив, що був знайомий зі Щербичем з 2014 року і сам Щербич багато разів дзвонив йому і пропонував зустрітися з ним та Стерненком. Однак обидвоє підозрюваних повністю відкидають провину і заявляють, що ніякого нападу не було. 

«При огляді місця події слідчі і оперативники мають з’ясувати, чи є засоби відеофіксації, — говорив під час брифінгу адвокат компанії Avad Group Андрій Писаренко. — Тому головне питання — чому з місця події немає жодного відео? А, можливо, відео є, просто на ньому немає події?» 

Є кілька доказів, які адвокати захисту Стерненка та сам Сергій вважають недопустими. По-перше — протокол обшуку 8 вересня 2015-го, тому що обшук проводився без адвокатів. 

Сергій Стерненко та один з його адвокатів
Фото: Анастасiя Іванців
Сергій Стерненко та один з його адвокатів

Стерненко заявляє, що знайшов пістолет під під’їздом і здав його добровільно під час обшуку, а тому не може притягуватися до відповідальності за незаконне поводження зі зброєю (ч.1 ст.263 КК України). Як пояснив під час брифінгу адвокат об’єднання OK LEGAL Микола Ореховський, в Україні немає закону, який би забороняв обіг таких пістолетів. «Сергій не переживав за цю статтю, бо був переконаний, що ніякої вогнепальної зброї в нього не вилучали, — говорив Ореховський. — Він знав, що існує рішення Верховного Суду про те, що травматичні пістолети для відстрілу гумових куль не відносяться до вогнепальної зброї, яка є предметом злочину. Він знав що в Україні існує така практика, знав, що в Україні немає закону, який забороняв би обіг таких речей і знав, що це не зброя смертельної дії, яка дійсно заборонена законом, і за обіг і зберігання якої можна притягнути до відповідальності». 

По-друге, захист вважає недопустимою балістичну експертизу, яку проводило слідство, через порушення. Зокрема, адвокати вказують, що експерт самостійно змінював конфігурацію пістолета — викручував втулку з каналу ствола — аби довести, що з нього можна стріляти гумовими кулями. Крім того, текст експертизи складений не державною мовою. Сторона захисту надала висновок іншого спеціаліста з балістики.

По-третє, недопустимим доказом захист також вважає судово-медичну експертизу, оскільки вона також складена не державною мовою. Окремо Стерненко заявляв, що вона може бути сфабрикованою — за документами 25 квітня 2015-го Щербич одночасно перебував і на стаціонарному лікуванні, і на слідчому експерименті. Яким чином це можливо, Щербич не зміг пояснити.

Також незрозуміло, за якими ознаками потерпілий зміг упізнати пістолет Стерненка аж через вісім місяців після нападу. «Якщо я зараз попрошу вас упізнати золотий автомат Калашникова Саддама Хусейна, ви його впізнаєте? Очевидно, що так, тому що це золотий нестандартний автомат, — говорив на брифінгу Прокурорка Наталія Бойко — Яким чином чорний стартовий конвеєрний пістолет був впізнаний цим потерпілим?». 

Незрозумілий також мотив підозрюваних. В ухвалі суду вказано, що Стерненко і Демчук «діяли з корисливих мотивів», але якщо це так, то чому вони забрали у Щербича 300 гривень та банківську картку, але лишили телефони без сім-карток?

Якщо мотив дійсно був лише корисливим, то навіщо продовжувати утримувати Щербича після заволодіння його майном? Хто конкретно заволодів майном у такому випадку — Стерненко чи Демчук? І навіщо взагалі підозрюваним відбирати у Щербича гроші, якщо за версією обвинувачення Щербича змушували саме скласти повноваження депутата? Навіщо, у такому випадку, погрожувати Щербичу новими катуваннями, якщо він не припинить депутатську діяльність уже після того, як у нього забрали майно? Чому суд не врахував цей мотив? 

Фото: facebook/Сергій Стерненко

Апеляцію Стерненка та Демчука розглядає колегія з трьох суддів — головуюча Альбіна Кадегроб, а також Вадим Прибілов та Руслан Котелевський. Протягом апеляційних слухань представники прокуратури заявляли про долучення нових документів до справи, неочікувано привели на допит потерпілого та загалом поводилися так, ніби це вони мають претензії до суду першої інстанції, а не захист. Хоча єдине зауваження до вироку у сторони обвинувачення — прокурори просять додати вісім місяців ув’язнення Руслану Демчуку, оскільки він має судимість. Однак навіть допит експерта з балістики, експертиза якого є ключовим доказом у справі, не пішов на користь обвинувачення. 

Апеляція на обвинувальний вирок Стерненку: важливі подробиці

Зокрема, в ухвалі вказано, що конфігурація пістолета, який вилучили під час обшуку, не змінювалася. Однак під час допиту в апеляції експерт Іван Наріжняк сказав, що пістолет мав спеціальну втулку, аби з нього можна було стріляти гумовими кулями. Те, що в цей пістолет впринципі можна вкрутити таку втулку, зазначалося і в ухвалі суду першої інстанції. Однак стверджувалося, що втулку вкручував сам експерт, аби довести, що з пістолета можна стріляти гумовими кулями. У апеляційному суді експерт заявив, що пістолет не є травматичним, а являється нестандартною вогнепальною зброєю, нестандартність якої власне полягає в тому, що в його конфігурацію вносилися зміни.

Експерт з балістики Іван Наріжняк відповідає на запитання
Фото: Анастасія Іванців
Експерт з балістики Іван Наріжняк відповідає на запитання

— Скажіть, будь ласка, навіщо проводилася експериментальна стрільба із вкрученою і викрученою втулкою? — запитав експерта суддя.

— Бо на дослідження пістолет надійшов з втулкою, — відповів експерт.

— А без втулки навіщо ви відстрілювали?

— Я досліджував пістолет без втулки, бо втулка не є його основною частиною.

— Тобто ви хочете сказати, що в пістолет були внесені конструктивні зміни?

— Так, в даний пістолет були внесені конструктивні зміни.

— Де це написано в експертизі?

— Відомості про те, що в пістолет вносились конструктивні елементи ми не вказуємо, але в експертизі зазначено, що було змінено ствол з втулкою.

— Тоді дайте відповідь на просте питання, чому у висновку не зазначено, що вносилися конструктивні зміни? Є відповідь?

— Немає.

Що вирішив суд першої інстанції?

Справу передали на розгляд до суду у 2016 році, спершу до Суворовського районного суду Одеси. Однак суддя вирішив, що вона має розглядатися в Комінтернівському суді, оскільки за версією слідства напад відбувся саме в тому районі. Під час вирішення цього питання Апеляційний суд Одеської області відправив справу до Приморського суду, аргументуючи це тим, що саме у Приморському районі територіально завершили досудове розслідування. Відтак справу почав розглядати суддя Віктор Попревич

У травні 2019 року Громадська рада доброчесності надала висновок стосовно відповідності судді Попревича критеріям професійності та етики. У документі сказано, що Попревич проявляв вибірковість під час розгляду справ, виправдовуючи водіїв, які керували авто у нетверезому стані. Зокрема, Попревич закрив справу проти голови Одеського окружного адміністративного суду Олега Глуханчука. Також суддя Попревич таємно і наперед заявленої дати відпустив під заставу екс-директора одеського табору «Вікторія» Петроса Саркісяна. Крім того суддя не задекларував нерухомість дружини у Криму. 

Що стосується конкретно цієї справи, то загалом суд першої інстанції не прийняв до уваги аргументи захисту і визнав докази слідства допустими. 

Фото: Анастасія Іванців

По-перше, на думку судді Попревича, відсутність адвоката під час обшуку не є порушенням. Оскільки на той час в законодавстві залучення адвокатів процедурно не передбачалося. 

По-друге, суд не врахував висновок спеціаліста з балістики, який надав захист. Суддя пояснив це так — висновок експерта не може спростувати висновок спеціаліста, оскільки експерт несе більш сувору відповідальність за неправдиві свідчення. Стосовно пістолета Попревич зазначив, що Щербич міг його впізнати, оскільки сам має дозвіл на носіння зброї, а отже і «мінімально необхідні знання» для впізнання. Також суддя погодився, що документація має вестися державною мовою, але до 2019 року закону про мову ще не було. 

По-третє, суд все ж врахував усі свідчення Щербича. Попревич також зазначив, що фізичний стан Щербича дозволяв йому пересуватися, а отже він міг приїхати з лікарні на слідчий експеримент. Суддя визначив, що усі докази, які надало слідство, підтверджують слова Щербича. 

Крім того, під час слухань Стерненко сказав, що негативно ставиться до партії, в яку раніше входив Щербич. Суддя Попревич визначив, що це дискримінація. Крім того обтяжуючою обставиною суд назвав здійснення злочину «у зв`язку із виконанням потерпілим службового та громадського обов’язку». 

Для Демчука обтяжуючою обставиною стало також те, що він уже притягався до відповідальності та мав непогашену судимість станом на 24 квітня 2015 року.

23 лютого 2021-го суд визнав Сергія Стерненка винним у викраденні людини (ч.2 ст.146 ККУ), розбої (ч.2 ст.187 ККУ) та незаконному поводженні зі зброєю (ч.1 ст.263 ККУ). 

Руслана Демчука суд визнав винним у викраденні людини (ч.2 ст.146 ККУ) та розбої (ч.2 ст.187 ККУ). 

Суд не призначив покарання за викрадення людини, оскільки термін кримінальної відповідальності за цією статтею вже збіг. Демчуку та Стерненку дали 7 років 3 місяці ув'язнення з повною конфіскацією майна. Суддя також змінив запобіжний захід підозрюваним і призначив новий — тримання під вартою. Пізніше Одеський апеляційний суд змінив запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

*** 

Рішення щодо апеляції Сергія Стерненка та Руслана Демчука буде виголошено орієнтовно 31 травня о 14:00. 

Настя ІванцівНастя Іванців, Журналістка
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram