Тимур Короткий, к.ю.н., доцент, координатор Південного регіонального центру Української асоціації міжнародного права: У формально-юридичному сенсі повернення українських військових кораблів не є виконанням Наказу Міжнародного трибуналу з морського права (з вимогою звільнити українських моряків у травні цього року – LB.ua), бо РФ не визнала його юрисдикції по справі затримання трьох українських військово-морських кораблів та двадцяти чотирьох членів їхніх екіпажів. РФ не визнала також Наказу Трибуналу з тимчасових заходів (негайного звільнення військовополонених моряків – LB.ua) та обґрунтувала повернення кораблів іншими внутрішньодержавними обставинами, завершенням деяких процесуальних дій у “кримінальній справі про незаконний перетин кордону групою осіб”. Їхнє повернення до початку Арбітражного трибуналу свідчить про те, що РФ хоче зменшити негативні наслідки розгляду спору та його вірогідного рішення щодо відповідальності Росії за грубе порушення Конвенції ООН з морського права 1982 року. Варто відзначити, що РФ порушила свої міжнародно-правові обов’язки щодо Наказу Міжнародного трибуналу з морського права, не визнавши його юрисдикцію і не виконавши Наказ Трибуналу щодо повернення українських військових кораблів та їхніх екіпажів “безумовно та невідкладно” та не припинила кримінальне переслідування моряків і розукомплектувала повернуті українські військові кораблі. Це самостійні порушення Російською Федерацією міжнародного права, які є умовно вторинними щодо основного порушення, – нападу та затримання українських військових кораблів та їхніх екіпажів. Сутність порушеної РФ норми міжнародного морського права означає, що військові кораблі у морських просторах володіють повним імунітетом від юрисдикції будь-якої третьої держави, тобто щодо захоплення, затримання та всіх форм національних правових процедур. Щодо проходу наших військових кораблів Чорним морем через Керченську протоку в Азовське море, – безумовно правомірний прохід, який ґрунтується на Конвенції ООН з морського права 1982 р. та Договору між Україною і РФ про співробітництво у використанні Азовського моря і протоки 2003 року.
Захар Тропін, доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Конвенція з морського права 1982 року є універсальною у регулюванні відносин з приводу морських просторів в сучасних міжнародних відносинах. Зокрема нею передбачені такі правові категорії, як історичні затоки, внутрішні води, територіальне море, які є основними каменями спотикання у тлумаченні статусу Азовського моря, та міжнародні протоки, що вже безпосередньо стосується Керченської протоки. Україна є учасницею цієї конвенції з 1999 року, однак незважаючи на наявність цих договорів правовий статус Азовського моря та Керченської протоки загалом є невизначеним.
У квітні 2019 року Україна звернулась до Міжнародного трибуналу з морського права із заявою про застосування тимчасових заходів, а саме: звільнення кораблів та членів їх екіпажів, затриманих Росією 25 листопада 2019 року, в порядку статті 290 Конвенції ООН з морського права. Російська Федерація в своїх офіційних заявах не визнала цей наказ, а повернення моряків і військових кораблів, обгрунтувала “актом доброї волі”. Попереду тривалий процес вирішення спору щодо кваліфікації дій Росії та відшкодування нанесеної шкоди. І, враховуючи ситуацію, шанси України виграти цей спір дуже високі.
Борис Бабін, адвокатське об’єднання “Barristers”:
Загалом справи в Арбітражному суді розглядаються роками, тому навряд українська історія стане виключення. Наприклад, лише цього року врегулювався багаторічний конфлікт між Нідерландами та Росією щодо захоплення судна “Greenpeace” під прапором Нідерландів “Arctic Sunrise”. Попередньо, РФ має виплатити Нідерландам компенсації майже 3 мільйони долари.
Наразі Арбітражний Трибунал має визначити, чи було порушення, яка шкода була завдана, а також встановити суму компенсації за завдані збитки, – від фізичних (розбір українських військових кораблів) до моральних. Росіяни намагаються процесуально довести, що їхньої вини немає, називаючи свої дії в Керченській протоці “військовою операцією”. Однак, реальних шансів виграти в них немає. Українські інтереси представляють юристи американської компанії “Covington&Burling LLP”, які наголошують на тому, що це – поліцейська справа. Для розуміння: військові операції здійснюють військові (військово-морські) підрозділи та вчиняють їх за правилами війни. Російська Федерація захопила кораблі військово-морських сил ЗСУ силами власної прикордонної служби, яка в РФ не входить до збройних сил та навіть до “національної системи оборони”. Також із захопленими кораблями та їх екіпажами Росія поводилася не як з, відповідно, трофеями та військовополоненими, а як з “речовими доказами” та “затриманими/підозрюваними” у злочині.