Грушевського, 101
Майже північ. Якщо дивитися зі сторони внутрішнього двору, здається, що це кіно – рятувальні прожектори нагадують софіти, а через стовпи пилу світло аж густе. У темряві добре видно, як у дірі, де колись був під’їзд, тепер працює техніка та рятувальники. На одній зі стін висить килим й ікона. Видно вцілілий диван. З-під брухту час від часу витягують рівні шматки стін – будинок склався, ніби картковий.
Навколо, відмежовані червоно-білою стрічкою, з’юрмилися містяни – натовп не розходиться від самого ранку. Чим далі спадає спека, тим більше людей приходить до будинку 101 на вулиці Грушевського.
Кажуть, що під завалами ще четверо – двоє дітей, бабуся і чоловік.
-
Алло, Іруся! Ну я не знаю, ще не знайшли… - жінка з будинку поруч щопівгодини відповідає на дзвінки доньки і щоразу каже те ж саме.
Свого імені не називає, але про обвал говорити не відмовляється.
-
Я чула тільки гуркіт, а потім крики – страшні такі, нелюдські. Люди вибігали з під’їздів і кричали. Там один чоловік з АТО повернувся, то він так страшно кричав від того…
Будинок співрозмовниці – за кілька метрів від обваленого. Вона з рештою сусідів і сусідок спостерігає за рятувальною операцією, стоячи під своїм під’їздом.
-
Ми ж їх усіх знали. Там двоє дітей лишилося, під тим обвалом. Дівчинка і хлопчик. Їхні батьки поїхали сьогодні ночувати в село, а дітей з бабусею лишили. А потім дитина дзвонить татові в три ночі і каже, що під завалами – ну ви таке уявляєте, як то страшно? Потім ще відповідали, а тепер уже на зв’язок не виходять – гудки йдуть, а трубку ніхто не бере…
Навколо жінки гуртуються й стримано кивають сусідки. Вони впевнені, що обвалу не сталося б, якби не недбалість комунальників.
-
Та вони зверталися в ЖЕК два місяці тому, казали, що в домі тріщина. А ЖЕК сказав: «Самі латайте». От якби ОСББ, як у нас – то могли б щось зробити, а так – що ти зробиш…
Версія, що обвал трапився саме через технічний стан будинку – найпопулярніша серед місцевих. Коли зранку в новинах писали й говорили про вибух газу, дрогобиччани вже піддавали це сумнівам. Назар, що також прийшов спостерігати за рятунковою операцією, розповідає:
-
У Дрогобичі вже вибухав газ, на вулиці Самбірській – тоді всі вікна у сусідніх будинках повилітали. А тут вікна цілі навіть у сусідських під’їздах. Найімовірніше, обвал трапився через аварійний підвал і перепланування в будинку – місцеві кажуть, що хтось з мешканців навіть робив у несучій стіні двері. Ну і мало місце те, що будинок старий, перекриття дерев’яні.
Юра, його товариш, що живе з родиною за кількадесят метрів, теж версію вибуху відкидає:
-
Ну який вибух, навколо всі вікна цілі! Я взагалі нічого не чув, хоча вікно було відчинене – тільки побачив швидку, що їхала без мигалок. Ні звуку.
Тим часом людей усе більшає, навколишні вулиці перекриті, тож містяни лишають машини поруч і йдуть пішки до обваленого будинку. У церкві поруч співає священик з хором – серед гулу кранів і вантажівок з уламками чітко можна розібрати лише слова «радуйся, Господи».
Хроніки падіння
Перше повідомлення про обвал будинку з’явилося на сайті Головного управління національної поліції у Львівській області о 4:21. У публікації зазначали, що, ймовірно, о 2:50 у будинку вибухнув газ. До обваленого будинку відразу ж виїхали рятувальники та карети «швидкої», вибухотехніки, кінологи та слідчі. Мешканців вцілілих під’їздів евакуювали.
О 7 ранку до Дрогобицької міської лікарні доставили вже сімох постраждалих. У той час поліція вже відкрила кримінальне провадження за статтею 270 ККУ – умисне знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства.
О 8 ранку на місці обвалу вже було 39 одиниць техніки, працювали 399 людей, з яких 148 – рятувальники. Будинок від’єднали від газо-, водо- та елетропостачання. Через 40 хвилин у ДСНС повідомили, що під завалами знайшли двох загиблих, і змогли дістатити живими сімох осіб – як виявилося, вони були єдиними серед мешканців 15 квартир, хто вижив тієї ночі. Решту тіл шукали до 6 години наступного ранку.
Об 11:30 до Дрогобича прибули рятувальні бригади з Києва - 20 рятувальників Мобільного рятувального центру ДСНС та дві групи кінологів. Усього біля будинку позмінно працювали 450 людей і 65 одиниць техніки, пізніше їх стало вже 75. Дах укріпили, щоб уникнути подальших обвалів, і працювали добу без перерви. Тіла знайшли лише о 3:30 наступного ранку – серед загиблих бух хлопчик чотирьох років. О 8 ранку в ДСНС Львівської області повідомили про завершення пошуково-рятувальних робіт.
Через годину дрогобицька поліція затримала двох працівників комунального підприємства – місцевих жителів, 60-річну жінку та 57-річного чоловіка. У найближчу добу їм оберуть запобіжний захід. Поки що Нацполіція повідомляє, що порушене кримінальне провадження за трьома статтями ККУ: 270-1 (умисне знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства), 364 (зловживання владою або службовим становищем) та 367 (службова недбалість). Максимальний термін для комунальників – від 5 до 12 років ув'язнення.
У самому комунальному підприємстві «Управитель ЖЕО Дрогобицької міської ради» коментувати ситуацію на час ведення слідства відмовилися.
Будинок під номером 101 на вулиці Грушевського – частина будівельної черги 1960-го року. Крім нього, на тій же вулиці так само зводили будинки №103, №107, №117 та №119. Головний архітектор міста на зв'язок так і не вийшов, тож подальші перевірки анонсували у прес-службі міської ради:
-
Час від часу перевірки стану будинків у місті проводилися. Ми перевіряли фасади, сходинки, ліфти, але після завершення експертизи обваленого будинку перевіряти будемо за іншими критеріями, - коментує голова прес-служби міської ради Зеновій Квасній.
Разом з міським головою Тарасом Кучмою він був на зустрічі з мешканцями будинку. Вони переконують, що зверталися до комунальників ще п’ять років тому, але ні тоді, ні за останні роки офіційних заяв про аварійний стан будинку не надходило. Тож тепер у місті планують почати перевірки й інформаційну кампанію, щоб пояснити, як звертатися до влади й міських служб.
-
Ми визначимо пріоритетні будинки, які потребують капітального або часткового ремонту. Але поки що основне завдання – поселити людей і організувати похорони, - пояснює пан Зеновій.
Пекельна ніч
Ірина – єдина, хто може свідчити про обвал будинку зсередини. У ніч на 28 серпня жінці не спалося – то мусила бути її перша нічна зміна на заводі, тож будильник завчасно стояв на 3:10, але сон усе одно не брав. Зазвичай Ірина спить чутливо, тож коли будинком почало розповзатися шурхотіння, вона не відразу насторожилася – думала, як завжди, сусіди ходять поверхом вище.
Та шурхотіння переросло в дивний звук.
-
Уже тоді, напевно, треба було всіх взяти і вийти. Звучало, як дощ об вікно – і ставало все гучнішим. Я настрашилася: спочатку подумала, що то щось потойбічне, а потім злякалася, що то може бути пожежа. Дощ уже був ніби наді мною, ніби стукотів у порожнечі над натяжною стелею. Я взяла телефон, щоб піти перевірити спальню – але не дійшла. Я просто провалилася. Плити будинку склалися, як перевернута ялинка, ніби він картковий.
Коли Ірина летіла вниз, то думала, що це вже кінець – землетрус, Армагедон, абощо. Та вже під завалами почула голоси дітей, опанувала себе, зателефонувала в «швидку» й почала перекличку. Тоді на її телефоні було 2:24.
-
Коли я почула крики дітей, то зрозуміла, що жива і мушу їх рятувати. Тоді до нас уже виїхали – виявляється, друзі мого сина гуляли поруч саме в той час і викликали допомогу. Поки ми чекали, я чула крики всіх, хто ще був живий – так склалися плити. Я чула, як помирала сусідка Оля – спочатку вона дуже кричала, а потім стихла, і тоді я вже знала, що вона нежива. Я не чула голосу свого чоловіка, тому відразу зрозуміла, що він уже помер – якщо чесно, я відразу перестала про нього думати, бо треба було рятувати дітей. Потім дізналася, що його придушило трьома плитами.
Рятувальники дістали Ірину швидко, не минуло й години: з неї зняли двері шафи й трубу – а далі Ірина вийшла з-під завалів сама. Через 40 хвилин знайшли її доньку, що мовчки чекала на рятувальників. Зараз вона поруч з мамою у палаті – постійно малює і мовчить. Вони обидві не мають серйозних травм, але Ірина вся в синцях – й обличчя, і плечі, і руки. Син Ірини вийшов з-під завалів неушкодженим – йому пощастило найбільше.
Ірина з родиною мешкала на другому поверсі в будинку 101 на Грушевського. ЇЇ квартира знаходилася саме над перукарнею, на яку нарікають місцеві – мовляв, вони зробили перепланування в залі. Саме після ремонту в перукарні стінами Ірининої квартири почали ширитися тріщини – але жінку запевнили, що то не несуча стіна і нічого страшного в тріщинах немає. Два місяці тому тріщин стало більше.
-
Особисто я до ЖЕКу не зверталася. Я помітила, що в кімнаті мого сина на стіні відійшли шпалери, але списала це на старість будинку. Потім мені стало страшно – двері почали просідати і черкати підлогу. Тоді я не розуміла, на скільки все серйозно, хоча вже тоді треба було бити на сполох.
Тим не менше, Ірина власників перукарні не звинувачує, а наголошує, що трагедія сталася через сукупність факторів. Жінка наголошує, що перший поверх усього будинку викупили і перетворили на нежитлові приміщення – продуктовий магазин, салон ритуальних послуг, перукарня, магазин зброї – і невдале перепланування могли зробити в будь-якому місці. Друга причина, на думку жінки – аварійний підвал. Сусіди неодноразово жалілися у ЖЕК, що там постійно сирість і часто стоїть вода. У такому стані він був уже років з 15.
-
Напевно, треба було ще тоді щось зробити, але ми не думали, що все так серйозно. Моєму чоловікові сусідка з першого поверху постійно жалілася, що з її квартири тягне сирістю. Сусідка вже нежива.
Ірині немає куди піти, тож у лікарні вона чекає на допомогу від місцевої влади – жінка лишилася сама з двома дітьми без даху над головою. Та про смерть чоловіка вона зовсім не говорить, і аж наприкінці додає:
-
Мій чоловік був онкохворим, ми розуміли, що він рано чи пізно помре – але не так… - і тільки в цей момент у її словах чутно перші сльози.
Допомога приходить від своїх
Наталія Бейба жила в обваленому будинку. Коли почався зсув плит, дівчина була у квартирі з дідусем і собакою.
-
Серед ночі я почула різкий звук удару й розбитого скла. Визирнула у вікно – там стояли стовпи пилу, але я подумала, що це туман і сталася аварія на дорозі. Я знову сіла на ліжко, але собака стривожився і почав тягнути мене до вікна. У цей момент на вулиці почали кричати, просити про допомогу, діти кликали батьків. Пил почав осідати і я чітко побачила ліхтар, що стояв по іншу сторону дому, а під ним – купу бетону.
Наталя зателефонувала батькам – тоді до місця обвалу вже прибули рятувальники. Дівчина зібрала документи й необхідні речі, вони з дідусем дочекалися приїзду батьків і поїхала до них додому. Наталі є де жити, але так пощастило не всім.
Евакуйованих 24 мешканців будинку поселили в дрогобицькому готелі «Тустань» і в гуртожитку нафтового коледжу. Харчуванням та одягом їх забезпечують соціальна служба та волонтери – містяни самі організували збір допомоги для постраждалих.
Один з пунктів допомоги – школа №16, що сусідує зі зруйнованим будинком. Саме сюди приходять рятувальники – вони працюють змінами по 3-4 години і повертаються на короткий відпочинок посірілими від втоми і пилу – не рятують ані костюми, ані маски. Коментувати будь-що вони відмовляються.
На подвір’ї школи їх зустрічає польова кухня від місцевої кримсько-татарської громади. Її голова Асан Якубов показує на два великі казани з пловом і шурпою та розповідає:
-
Ми тут уже шість років, місто стало для нас рідним, а тут така трагедія – ми вирішили допомогти. Приїхали з казанами, коли побачили заклик у Facebook, що треба нагодувати рятувальників.
Волонтерський пункт допомоги у школі №16 організувала дрогобиччанка Оксана Кузенко. Вона мати школяра, що тут навчається, і прийшла до школи ввечері 28 серпня, щоб перевірити, чи не знадобиться її допомога. Жінка побачила, що о 20 кухня школи, яку забезпечувала продуктами місцева влада, закрилася – працівниці мали б повернутися до школи о 6 ранку, але весь цей час втомлених рятувальників і місцевих треба було чимось готувати. Тож Оксана зателефонувала керівникам і керівницям місцевих ОСББ і у батьківський комітет із закликом про допомогу. Тепер вона – осередок гордості за волонтерські зусилля містян і із захватом показує пожитки центру допомоги:
-
Спочатку у нас було печиво, вода і кава. А потім масово приїхали люди: піцерія передала купу піц, привезли гору хліба, домашню консервацію. Ми зі сторожем разом зсували столи й робили бутерброди, потім до нас приєднався десяток волонтерів. Зранку ринок передав ящики овочів і фруктів, у нас були десятки упаковок макаронів, консерви, літри води. Передавали вже зварену гречану кашу, налисники, пляцки. Допомагати приходили сім’ями. Найбільше мене зворушило, як одна бабуся принесла сир – казала, що купувала собі, але не може не віддати, бо їй шкода тих, хто тут працює.
Оксана планує лишатися у волонтерському пункті, поки завали не розберуть остаточно. Коридор школи завалений провіантом і водою, поруч чергує психолог і евакуаційна служба. На місці обвалу досі працює оперативний штаб – міський голова, представники місцевого самоврядування, працівники служби надзвичайних ситуацій, силовики.
На відміну від енергійної й говіркої Оксани, пані Лілія Степанюк ходить шкільними коридорами тихо й принишкло. Уся в чорному, дрібна й худа, з тугим пучком сивіючого волосся, Лілія Георгіївна – вчителька у школі №16. Вона вела уроки в Ані, 20-річної загиблої. Вона задихнулася під завалами разом з чотирирічним братом і бабусею – це вони зателефонували батькам відразу після обвалу.
-
Не треба винити тільки владу чи ЖЕК, - розмірковує Лілія Георгіївна. – Я думаю, що влада дозволила людям змінювати будинок не за правилами. Винити треба і тих, і тих. І я дуже злюся, коли чую, що люди не зверталися до комунальників. Зверталися! Але не завжди робили це грамотно. – Жінка замовкає, а потім зітхає і додає: - Усім нам буде складно повертатися до школи, коли почнеться навчальний рік.
У місті оголосили дводенну жалобу, а святкові заходи до 1 вересня скасували. Перший похорон відбувся 29 серпня, наступних п’ятьох жертв обвалу поховають 30 серпня, дату ще двох похоронів поки що не оголосили.
***
Експертна група зі Львова спуститься до підвалу будинку 30 серпня. Саме вони повинні зробити висновок, що стало причиною обвалу – пошкодження несучих стін, аварійний підвал чи інший фактор. Поки що на закритій зустрічі оперативного штабу експерти зазначили, що причиною може бути пошкодження несучих стін як на першому поверсі, так і в квартирах внаслідок ремонту. По завершенню експертизи укладуть акт, для формування остаточного висновку може знадобитися до десяти днів.
