До Канева на практику
– Майже весь університет проти мене, а одногрупники вважають, що я роблю це задля особистої вигоди, через свої нібито феміністичні цінності, – розповідає Клементина. – Це неправда, я просто проти толерування насилля. Найобразливіше було, коли на засіданні парламенту сиділо приблизно двісті людей і сміялись з моїх слів, мовляв, а де ж презумпція невинуватості, чому немає жодних відео.
“Канівські дослідження” як бойове хрещення, його проходять після закінчення першого курсу. На практиці студенти досліджують місцеву флору та фауну, відпрацьовують навички польової ботаніки, зоології, тобто навчаються працювати з живим матеріалом: спостерігають за птахами, рибами, збирають гербарій. Університет забезпечує проживання в гуртожитку; на перших двох поверхах живуть викладачі, на третьому й четвертому – студенти і студентки.
Однак літні дослідження запам’ятались Клементині не новими знаннями, а сексуальними домаганнями з боку її ж викладача Петра Романенка, який керує канівською практикою протягом останніх 15-ти років.
– Сама практика тривала 4 тижні, за цей час викладач неодноразово торкався дівчат без їхньої згоди: обіймав, гладив, казав вульгарні компліменти, – згадує студентка. – Це було дуже неприємно, але ніхто не звертав на це особливої уваги, адже в нас прийнято таке замовчувати. Наприклад, у лісі він почав струшувати зі стегон одногрупниці будяки і важко було чинити опір, адже він був єдиним, хто знав вихід з того лісу. Коли хлопець заступився за свою дівчину, Романенко почав йому погрожувати. Варто розуміти, – продовжує дівчина, – що переважно на цю практику їздять неповнолітні студенти, для яких часто це чи не перші довгі поїздки взагалі. Проте всьому є межа – напередодні заліку, п’яний викладач увірвався в нашу кімнату, де окрім мене жило ще три дівчини, й на пальцях почав показувати, як робити кунілінгус, – стривожено згадує Клементина. – На щастя, його забрав черговий викладач, проте Романенко наголошував, що повернеться, бо в нього є запасні ключі.
Наприкінці року Петра Романенка відсторонили від практики, проте він досі залишається викладачем в університеті. Після розголосу історії в нього начебто стався серцевий напад, тому сьогодні чоловік перебуває на лікарняному. За інформацією LB.ua в п’ятницю 8 лютого комісія з розслідування інциденту визначила його “деякі вислови та вчинки як неетичні та рекомендувала ректору притягнути до дисциплінарної відповідальності, а вченій раді Інституту біології та медицини – розглянути питання про виконання ним функцій НПП (науково-педагогічного працівника)”.
– Керівництво університету намагалось мене переконати, що я роблю неправильно, – каже Клементина, – бо в нього сім’я-діти, вчене звання. Директорка Навчально-наукового центру “Інститут біології та медицини” Людмила Остапченко сказала мені: “Ви робите погано, адже ця історія насправді не про вас, а про репутацію університету”.
Проректор з науково-педагогічної роботи КНУ Володимир Бугров натомість каже, що адміністрація жодним чином не обмежувала будь-кого із заявників. Навпаки, наголошує, закликала всіх учасників до розгляду справи.
- Під час зустрічі із заявниками були присутніми представники Секретаріату Уповноваженого ВР з прав людини, а Клементина Квіндт вела онлайн-трансляцію засідання в мережі Інтернет – каже проректор. – Водночас комісія вважає за необхідне розробити і впровадити політику запобігання сексуальним домаганням в КНУ (що вже здійснюється) та ознайомити з цією політикою всіх працівників та студентів.
З 1 лютого дівчина взяла академвідпустку.
Проти насилля
В українському суспільстві під сексуальними домаганнями переважно мають на увазі фізичне насилля, зокрема зґвалтування; натомість варто розуміти, що воно також буває психологічним, адже вміщує в собі таку важливу складову як влада і владні стосунки.
Наприкінці січня в Національному університеті “Києво-Могилянська Академія” офіційно запровадили політику попередження і боротьби із сексуальними домаганнями. 25 січня 2019 року відбулася перша зустріч Комітету, у результаті якої було визначено три цільові аудиторії: студентство, викладачі та викладачки, адміністрація. Просвітницька діяльність із студентами здійснюватиметься через співпрацю та поширення інформації в студорганізаціях, які діють в НаУКМА, Студентській Колегії та Спудейському Віснику.
-
Комітет проводитиме навчання проводить навчання трудового колективу та студентства щодо попередження сексуальних домагань, надає інформаційну та консультативну підтримку керівництву структурних підрозділів щодо попередження сексуальних домагань, отримує і розглядає скарги щодо порушення, – пояснює членкиня Комітету із попередження і боротьби із сексуальними домаганнями Тамара Марценюк, – тобто, чимала увага приділятиметься освітній (просвітницькій) складовій, аби попередити сексизм і гендерне насильство у стінах університету.
За основу Політики із попередження і боротьби із сексуальними домаганнями в Києво-Могилянській академії взяли законодавство України в сфері забезпечення гендерної рівності та протидії дискримінації, зокрема, “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” та “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, а також Конституцію України.
– Я раджу усім навчальним закладам переглянути ще раз це законодавство, адже у ньому йдеться про ті аспекти, які призводять до гендерного насильства загалом і сексуальних домагань зокрема – це гендерна нерівність, стереотипи, брак поваги до людини, – пояснює фахівчиня. – Не варто толерувати навіть такі нібито безневинні для декого форми непрофесійної поведінки як небажані (недоречні) доторки та інша поведінка, сексистські коментарі та жарти чи недоречні гендерно-стереотипні судження тощо, – каже викладачка. – Звісно ж, ми можемо почути, що інколи складно провести межу між насильством і просто зайвою (інколи набридливою) увагою, але потрібно пам’ятати про професійність та етичність, повагу до інших людей (незалежно від статі, віку), доречність і коректність інформації, яку повинні подавати викладачі на парах. Увага та виконання таких загальних професійних і етичних норм убезпечила б університетське середовище від насильства та цькування, – підсумовує Тамара Марценюк.
У пошуках партнерів
“Ми завжди пишаємося успіхами своїх вихованців та чекаємо на нове поповнення талановитої молоді!”, – написано на сайті Інституту економіки і управління Національного університету харчових технологій в Києві.
Олексій (ім’я героя змінено – LB.ua) офіційно закінчив цей університет рік тому. Напередодні захисту він звернувся по допомогу до однієї з викладачок. Йому здавалося, що вона є тією людиною, яка допоможе оформити необхідні документи перед захистом – опис диплому, заяву та інші внутрішні протоколи.
-
Їй було десь 25-27 років і як буває з викладачами з інших міст, вона жила в гуртожитку і взагалі її оточували студенти, може це і вплинуло на її поведінку, – аналізує Олексій. – Перша наша зустріч була доволі короткою – підписав все, що потрібно було, й домовився про те, що маю донести. Вже біля дверей вона сказала: “О, ти до метро? Я з тобою”, і десь годину ми стояли серед площі Льва Толстого, де викладачка мені розповідала про свої невдалі стосунки.
Під час наступної зустрічі жінка питала Олексія про те, чому в нього немає стосунків, а в кінці, за спогадами студента, додала, що він не вміє вдивлятися в дівочу душу та попросила зачекати після закінчення роботи.
-
Оскільки я не хотів сваритись з єдиною людиною, яка допомагала мені з оформленням диплому, то мовчки погодився, – пояснює. – Цього разу розмова була про секс, її партнерів, розповідає студент, аж раптом викладачка пропонує мені зайти в гості до її подруги, яка недалеко має чи то свій заклад, чи квітковий магазин. Я довго відмовлявся, – продовжує, – Вона почала говорити про ерогенні зони та запитувати про мої вподобання. Врешті, коли я намагався хоч якось перевести розмову і попрощатись, викладачка провела рукою по внутрішній частині бедра, поряд з членом, і сказала: “Я знаю, у тебе там ерогенна зона”, та одразу ж почала розповідати, що і як вона епілює. Врешті я обірвав зустріч, – підсумовує Олексій, – збрехав, що в мене робота.
Напередодні захисту викладачка нібито жартома попередила Олексія, щоб поводився обережніше, бо вона закохається в нього.
-
І на що варто звернути увагу – жінка постійно хапала мою руку і це було, в принципі, дуже неприємно, тактильно дуже незручно.У мене було враження, що я хочу відмитись від цього, нарешті зрозумів, чому так голосно прогримів скандал у Голлівуді, бо в той момент ти не можеш нічого зробити, оскільки ризикуєш своєю оцінкою.
Востаннє юнак бачився з викладачкою на захисті – тоді вона нічого не запитувала; в магістратуру вступати Олексій не планував. Розповідає, що його випадок не єдиний в університеті.
– В цілому треба розуміти, що її бос – завідувач кафедри - ставить дівчатам бали за поцілунки, - емоційно пригадує Олексій. – Всі про це знають, хлопці приносять каву, а дівчата можуть просто прийти, він буде розповідати їм щось про зовнішній вигляд, а в кінці підходить і цілує, як мінімум обіймає. Я зазвичай був серед тих студентів, які приходили здавати в останню чергу, і бачив, як дівчата між собою сміялись і казали: “Ой, а я ухилилась”.
LB.ua знайшов ще одну героїню, яка пережила сексуальне насилля в університеті, але до сьогодні не готова публічно називати ані ім’я викладача, ані університет, де ця ситуація відбулась, – її історія закінчилась вагітністю.
– Викладачу десь під 60 років, він впливовий – має зв'язки з іншими університетами та місцевою владою, – розповідає дівчина. – Всі знають про його романи із студентками, але не можуть з цим нічого зробити, бо він тримає кафедру. Деякі дівчата цим користуються, бо можуть отримати залік чи іспит “автоматом”, в нашому випадку була жорстока провокація.
Інше сприйняття
За кордоном подібні історії найчастіше закінчуються не тільки звільненням викладачів, а й втратою ділових зв’язків. У “Загальній декларацій прав людини” зазначається, що освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особистості і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Тому студентам ще перед початком навчання пояснюють, що таке сексуальне насилля в університеті і як йому протистояти.
Галина Герасим магістрантка San Diego State University, де вивчає політичні науки.
-
Хочу одразу зазначити, що в Штатах буває по-різному, оскільки там університети мають більше автономії, ніж в Україні, – каже дівчина. – Викладачі підписують документи, де вони зобов’язуються не мати стосунків зі студентами й студентками, в деяких університетах – навіть якщо йдеться про стосунки за взаємною згодою. Для студентів перед стартом семестру, коли обираєш предмети, є короткі відео-лекції, що таке харасмент і сексуальне насилля, як його розпізнати, – розповідає. – На кожному кампусі є тривожні кнопки, на які можна натиснути в разі необхідності. Двері в кабінеті кожного викладача скляні, а якщо хтось приходить на особисту розмову, то зазвичай їх залишають ще й напіввідкритими.
Найбільше зловживань, за словами Галини, може бути на рівні PhD-студентів (української аспірантури – LB.ua), оскільки там менший контроль, бо очікується, що люди доросліші і зможуть самі за себе заступитись.
– У мене в університеті PhD-програми з політичний наук не було, тому за свій навчальний заклад сказати з певністю не можу. Проте є ще варіант, що на цих програмах просто найбільше спливає, бо люди більш готові про це говорити. Коли влаштовувалась на роботу в Український католицький університет як викладачка Програми соціології, то підписувала документ – “Політика захисту вразливих осіб”, в якому давала згоду, що не матиму стосунків зі студентами, а також не дискримінуватиму нікого.