На День журналіста я поїхала на традиційне журналістське святкування під резиденцію «Міжгір’я». В результаті - втратила автомобіль. Його забрала міліція і кілька днів він був «закритий» на штрафмайданчику у Вишгороді. Автомобіль був, по-суті, вкрадений, адже мене навіть поряд не було, коли евакуатор забирав його з майданчика-парковки біля сільського цвинтаря в селі Нові Петрівці, де похований мій дідусь.
Автомобіль вдалося визволити лише через чотири дні і лише завдяки зусиллями громадськості.
Зокрема, дякую Андрію Дзиндзі, журналісту ГО «Дорожній контроль», який організував операцію по визволенню мого автомобіля, і всім, хто приєднався до рятувального загону – активістам «Дорожнього контролю», адвокатам, зокрема Віктору Смолію, журналістам ТВІ та «5 каналу».
Окремо треба звернути увагу, що місце, яке називається штрафмайданчиком у місті Вишгороді, де утримувався мій автомобіль насправді виявилося гніздом рекету.
І таких гнізд - сумнівних у своїй легальності штрафмайданчиків - нині по всій країні облаштовано сотні.
Майже всі вони незаконні, адже це «приватники», які начебто отримали підряд на свою діяльність від ДАЇ, але насправді в законних тендерах перемагали лише одиниці.
Бізнес таких штрафмайданчиків полягає в тому, що власникам автомобілів нав’язують послуги за зберігання вилученого авто в розмірі 150 грн. на добу, а «клієнтів» цим «бізнес-структурам» постачають працівники ДАІ. Поки власник збере всі документи, які дозволять йому визволити свій автомобіль, набігає чимала сума.
Особливу рентабельний цей бізнес став після цьогорічного рішення уряду. Співробітникам ДАІ дозволили буквально з дороги забирати авто на штрафмайданчик у особи, що заборгувала штраф, кредит, аліменти, квартплату. І хоча чиновники закликали людей не панікувати, мовляв, забиратимуть транспортні засоби лише за великі суми боргу і лише після винесення рішення суду, в реалі працівники ДАЇ отримали можливість вилучати у людей авто лише на підставі, описаній ще Криловим «ты виноват лишь тем, что хочется мне кушать».
Наприклад, мій автомобіль був забраний на штрафмайданчик суто з політичних міркувань - Шефролет Авео завинив лиш тим, що має власника на ім’я Чорновол Тетяна Миколаївна.
Але, що особливо обурює, дуже часто клієнти штрафмайданчиків – не боржники, не опозиціонери, а суто випадкові жертви рекетирів з угрупування,куди входять люди, що прикриваються «корочками» та звичайні гопники.
В підкріплення наведу простий приклад.
Коли наша компанія намагалася визволити моє авто, на штрафмайданчик завітала подружня пара - прості інтелігентні люди, вже в літах.
Вони прийшли за своїм автомобілем, який у них був вилучений кілька днів тому на КП на в’їзді на дамбу Київського моря. Міліціонери вилучили автомобіль буцімто за несплату штрафу за порушення правил дорожнього руху, яке було здійснене, ще в 2011 році.
Однак штраф був заплачений, в тому ж 2011-тому! Подружжя показало відповідні документи. Але нікого це не обходило. Чоловіку довелося бігати збирати необхідні довідки, що штраф заплачений, а потім з цими документами просити дозвіл на «звільнення» авто. Погодьтесь, це неабиякий клопіт та приниження. На додачу: після того, як законослухняні громадяни довели, що вони - законослухняні й прийшли за своїм автомобілем, з них почали вимагати 450 грн. «за послуги штрафмайданчика». Ніхто перед ними навіть не вибачився!
І це, нажаль, непоодинокий випадок. Це називається «безпредєл».
Що цікаво: охоронець штрафмайданчику вимагав у людей гроші, але відмовлявся повідомити, кому вони платять. Про наявність у нього касового апарату чи видачу чеку взагалі не йшлося.
До всього, на штрафмайданчиках ще й грабують автомобілі. Мій Шевролет Авео виявився не опломбованим, в салоні – це було видно – хтось рився, а з бардачка пропали гроші.
Однак найбільше шокувало навіть не це, а персона «власника» цього майданчика.
Коли тільки автор разом з групою підтримки приїхали на штрафмайданчик, охоронець оперативно закрив перед нами ворота й категорично відмовився віддавати автомобіль.
Натомість передав нам телефон: «Говоріть з власником».
Чоловік на іншому кінці дроту назвався просто Артуром. Він категорично відмовився не лише впустити мене на територію штрафмайданчику, аби забрати свій автомобіль - навіть просто назвати своє прізвище. Хоча, я, як мінімум, мала право знати, хто нині утримує незаконно вилучене у мене майно.
Треба зауважити, чоловік активно користувався тюремно-туалетною лексикою – аж вуха в’янули. Розмова закінчилася тим, що Артур пообіцяв приїхати через 10 хвилин і «розмазати автора по стінці» («найцензурніша» з його погроз). Любителі-філологи можуть почути розмову повністю на відео «Дорожнього контролю».
Після такого довелося викликати міліцію… Що приїхала, звісно, з великим запізненням. Артур теж приїхав. Приїхав на великому чорному джипі без …номерів. Міліція, яка була поряд, на це злісне порушення зовсім не відреагувала. Навіть після зауваження журналістів, міліціонери не стали встановлювати особу Артура, який дозволяє собі пересуватися інкогніто.
Натомість Артур дозволив собі - в присутності міліції - наносити удари журналістам. Зокрема дісталося Андрію Дзиндзі. Від агресивних дій охоронця штрафмайданчика також сильно постраждав журналіст газети «Громадський контроль» Юрій Довгопол. Охоронець збив його з ніг воротами, падаючи, Юрій пошкодив ногу - довелося навіть накладати гіпс.
Що ж стосується Артура, навіть в присутності камери центрального телеканалу, він продовжив матюкати автора, за що, щоправда, отримав від мене ляпаса.
Однак, дивує не стільки навіть поведінка особи на ім’я Артур - таких «відморозків» в країні вистачає. Й не поведінка міліціонерів – після побиття Ольги Снічарчук та Влада Соделя – «відсутність належної реакції» правоохоронців сприймається ніби щось буденне. Шокує інше – навіть після скандалу з Тітушком, інший гопник Артур відчуває повну вседозволеність та безкарність, вважає себе королем ситуації. Він вірить, що гопники нині керують країною на всіх рівнях, і гордий, що належить до кола обраних.
Чи можна п’ять років тому уявити: якийсь «відморозок» приїзджає на «стрєлку» з журналістами - де все знімається камерами центральних каналів - на авто без номерів і, в присутності міліції, цих журналістів б*є та матюкає?
Нині це буденність. Як і те, що міліція працює «в забезпеченні» «Артурів і Тітушок». Не дивно, що п’ять годин (!) нам - журналістам, юристам, досвідченим громадським активістам - довелося звільняти авто, яке було, по суті, вкрадене у автора, і яке переховували на сумнівному штрафмайданчику імені гопника Артура.
Що ж робити іншим людям, чиї машини також були забрані незаконно й опинилися в рекетирському гнізді? Що вони можуть протиставити Артуру з його бандитськими замашками та міліції, яка забезпечує прибуток Артуру і його покровителям? Їм залишається лише терпіти і платити все, що від них вимагають. Терпіти? Ви впевнені?
P.S.Згодом вдалося дізнатися, що власника штрафмайданчику та брудного язика звати Артур Соловьйов. Він буцім-то виграв тендер в ДАЇ на організацію штрафмайданчику, як фізична особа - підприємець. Офіційне місце реєстрації цього «достойника» є в Київській області, Макарівському районі в селі Наливайка.
Також вдалося з’ясувати, що Артурів штраф майданчик був організований з багатьма порушеннями. Зокрема, з порушенням правил пожежної безпеки. Адже, як виявилося, він був організований просто на проїжджій частині - на пожежному виїзді з промислової зони заводу «Карат». Ті що, облаштовували майданчик, просто з двох сторін перекрили воротами дорогу.
Через перекриття дороги загального користування тепер до себе на роботу не може потрапити, наприклад, керівник ДП «Тент Т Україна» пан Цебрій, який розповів журналістам, що кожний раз йому доводиться проситися у охорони штрафмайданчику, щоб проїхати через «їх» територію до себе в офіс.
Так само страждають мешканці приватних дач, які розташовані одразу за майданчиком. «Перекрили нам прохід, тепер мучаємося», - розповідала одна жінка, яка буквально благала охоронця пропустити її через територію штрафмайданчику.
До речі, згідно Адміністративного кодексу, статті 265 (2), у власника можуть вилучити авто і відбуксувати його штраф майданчик у випадку, якщо це авто «суттєво заважає дорожньому руху».
А якщо сам штраф майданчик організований гопниками і Вишгородським ДАІ суттєво заважає дорожньому руху на окремій взятій дорозі загального користування? Що тоді? Здається когось тоді також треба «вилучати» з владних кабінетів. Хіба не так?